Ще 1975 року в одному з піщаних кар’єрів Західної України екскаваторник підняв на поверхню із глибини близько 10 метрів кулю з непрозорого чорного скла, яка згодом наробила багато галасу в науковому світі.
ПРЕДМЕТОМ відразу ж зацікавились учені — шукачі артефактів позаземного походження. Помилившись при визначенні центра ваги загадкової кулі, вони дійшли сенсаційного висновку, що це капсула з антиречовиною — пальним для інопланетного корабля. До «досліджень» долучився спеціальний відділ КДБ СРСР, адже його фахівців переконали, що вибух антиречовини може призвести до величезних руйнувань. Скло, з якого виготовлений предмет — судячи з усього, дуже давній, — було не зовсім звичайним. Воно містило занадто багато натрію і стронцію.
Коли версія з антиречовиною луснула, мов мильна бульбашка, постало запитання: а що ж це тоді таке? Тим більше, як з’ясувалося, кулі з чорного непрозорого скла знаходили в Україні й інші люди. Колишній викладач Української сільськогосподарської академії (тепер — Національний університет природокористування і біоресурсів), що в Голосієві в Києві, Володимир Федоренко, викорчовуючи пень біля свого льоху, натрапив на подібний предмет, хоча й трохи меншого розміру. Автор цих рядків підібрав свого часу невелику чорну кульку на території Михайлівського Золотоверхого монастиря. Про аналогічну знахідку повідомляли з райцентру Маневичі на Волині. Зрозуміло, що не могли інопланетяни так часто і густо розкидати по Україні «капсули з пальним».
Розгадка, як і слід було чекати, виявилась цілком земною, хоча й досить цікавою. Науковець Інституту мистецтвознавства, фольклористики й етнографії імені Максима Рильського НАНУ Зоя Чегусова, чи не єдиний в Україні фахівець, який знає про скло усе, прояснила ситуацію. Чорні скляні кулі не що інше, як так звані гали, якими українці до винайдення прасок вигладжували рукави сорочок і плахт. Цей предмет кип’ятили у воді і, поки він гарячий, качали ним по тканині. Є й пояснення, чому гали містять забагато натрію і стронцію. Річ у тім, що виготовляли їх не з високоякісного скла, яке йшло на мистецькі гутні вироби, а з того, що залишалося в пічці, тобто мало не з відходів.
Важко сказати, як західноукраїнська «праска» потрапила в піщані поклади на велику глибину. Подейкують, що насправді екскаваторник виявив її не в кар’єрі, а на ґрунтовій дорозі біля нього. Коли ж навколо знахідки зчинився ажіотаж, чоловік і додав трохи інтриги. Щодо гал, знайдених у Києві, то цілком можливо, що ними прасували свій одяг ченці — насельники Голосіївської пустині і Михайлівської обителі. Отже, найкраще місце для описаних артефактів — музей історії праски, якщо такий є або буде, повідомляють Сільські вісті
