Олексій Кайда: «Підписавши ганебний Закон “Про засади державної мовної політики”, президент суверенної України приєднався до гонителів, катів української мови»

Шановні краяни!

            Цинічна промосковська влада остаточно показала своє окупаційне єство. Підписавши ганебний Закон “Про засади державної мовної політики”, президент суверенної України приєднався до гонителів, катів української мови.

             Переконаний,  у жодній країні світу її очільник при будь-яких обставинах не вчинив би так із мовою своєї країни, із мовою, носієм якої є титульна нація цієї держави. Бо ця мова є основотворчою,  цементуючою складовою суспільства, запорукою його духовного розвитку, укріплення моральних засад, мирного, дружнього співжиття усіх компонентів.

            Невже цього не розуміє гарант Конституції України, підписуючи закон, що суперечить нормам цієї ж Конституції?!

            Свідомо вчинивши замах на сокровенне для кожного українця, президент вже вкотре довів, що ніщо з того, що поважає та любить наш народ, для нього не цінне, ніщо з того, за що проливали свою кров українці, для нього неважливе – ні українська мова, ні наша історія, ні наша церква. Адже при цьому президентові відбирали звання героїв у наших провідників нації, з його мовчазної згоди переписували та паплюжили славні сторінки нашої історії, за його  усестороннього сприяння рускій піп  будує в незалежній Україні «рускій мір» і, врешті-решт, він остаточно демонструє своє єство – здає феесбешним сусідам українську мову як щось чуже, непотрібне, зайве. То який же він українець? То яка ж у нас влада – аж ніяк не українська.

            Жахає, що майже один в один  повторюється біблійний сюжет! Бо мову тричі зраджено! Зраджено усією владою, що засіла на печерських пагорбах і вершить долю України. Спершу її зрадила Верховна Рада, яку вже давно іменують «Верховною Зрадою», прийнявши мерзенний закон. Другим на цей слизький шлях став її спікер, який, як не крутивсь та вихилявсь у всі боки, таки підписав цей злочинний документ. І третім до цієї пекельної компанії подавсь президент. Вони усі – зрадники, вони тричі продали рідну мову. А мова – як  мати!

            Якими ж фальшивими нині видаються зустрічі президента із творчою інтелігенцією, якими театральними дії тої ж Конституційної Ради. Переконаний, що усі ми розуміємо – при чинному режимі ці ради є нічим іншим як театральними  декораціями, цирковим антуражем, за яким так зручно обдирати народ, множити свої маєтності, здавати усе національне.

Шановні тернополяни!

Незабаром ставши перед вибором, не повторімо ще один біблійний сюжет! Взявши 30 срібників, ризикуємо продати власну мову, власну державу, власну душу та совість, а заодно – і майбутнє наших дітей.