Восьмого серпня 2012 року Україна втратила президента. Можливо вона його і не мала. Але принаймі була надія, що Віктор Федорович захоче стати президентом економічно знедоленої країни, підніметься над вузьколобими інтересами партії регіонів і спробує об’єднати націю і врешті – решт зберегти своє правління і правління тих фінансових структур, які дозволили йому виграти вибори. На жаль не судилося.
Що тепер? Згадаємо Віктора Андрійовича, який мантрами « Проти всіх» продав майдан за особистий благоустрій. Політики, які реалізовували цей проект хамовито рвуться в парламент, наче нічого і не сталося. Колись навчитеся відповідати за свої дії, чи так у брехні та неславі будете доживати віку?
Для чого представники української інтелігенції ходили напередодні на нараду. Своєю присутністю ви наче схвалили антиукраїнський шабаш. Що скаже рідна опозиція? Будете збирати підписи, чи маєте розумніше рішення.
Кожний регіонал, який привселюдно не викине партійний квиток стає співучасником злочину. Людина, яка співпрацює з режимом буде відповідати перед нацією.Не будемо чекати від манкуртів подачок, щодо захисту рідної мови. Захистимо її самі. Віднині ми не розуміємо російської мови. Ми її забули.
Згадаємо тоді, як будуть шанувати українську мову. Геть російську попсу з громадського транспорту. Геть чужу літературу з книгарень і кіосків. Відкриваємо в Інтернеті галерею зрадників. Нехтуємо ними і караємо їх.
На кожному метрі української землі максимум зусиль для пропаганди рідної мови, літератури, історії. Концентруємо пропозиції для захисту національної гідності . Не забудьте, що нелюди бояться лише Всеукраїнського страйку.
СЛАВА НАЦІЇ!
Анатолій Вихрущ, заступник голови Народного Руху України