-Янукович по своєму сидів, я по своєму,- розповідав журналісту тернопільської інтернет-газети “ПРО ВСЕ” пан Василь. -Ми були трудно воспітаємиє дєті, розумієш? На вулиці бігали, гуляли. Мене мама одного виховувала, батько помер.
Сидів пан Василь за хуліганку.
-Побилися. Мені 13 років було. Сів у 1968 році. Янукович там був з 1967 року. Він шапки знімав.
-І поважали його?
-Нормальний мужик був. Пацан тоді ще. Він зі сходу, донєцкі счітались москалями. Ми западніки – бандери. Ми за нього заступалися. Іванов тоді був, Варебус. Вони вже померли. А Янукович приїжджав до них на похорони. Тоді він ще був лише депутатом. А зараз він (піднімає очі, сміється) – наш президент. І ми його любимо і уважаємо. А чого? Може він порядок наведе? Не знаю.
-Так вже ж третій рік при владі!
-Якщо йому допоможуть, він зробить все! Але ж не має таких людей! У нас на Україні… Знаєте, як кажуть в Україні, моя хата скраю, я нічо не знаю…