У четвер, 17 лютого, у Києві з нагоди скликання Виборчого Синоду Єпископів УГКЦ відбулася прес-конференція за участі Адміністратора УГКЦ Владики Ігоря (Возьняка), Секретаря Синоду Єпископів УГКЦ Владики Богдана (Дзюраха) та керівника Правничого відділу Патріаршої курії о. д-ра Віталія Токаря.

Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви для обрання Верховного Архиєпископа розпочнеться 21 березня у Реколекційному центрі імені Патріарха Йосифа Сліпого у Львові – Брюховичах. Відповідний Декрет з цього приводу 11 лютого у Києві, при Патріаршому соборі Воскресіння Христового, підписав Адміністратор Української Греко-Католицької Церкви Архиєпископ Ігор (Возьняк).

«До участі у Синоді скликаються всі єпископи Української Греко-Католицької Церкви, члени Синоду Єпископів УГКЦ, особливо ті, які силою права мають важкий обов’язок брати у ньому участь», – наголошує Преосвященний Владика Ігор (Возьняк).

За словами Адміністратора Церкви, Виборчий Синод УГКЦ скликаний на підставі норми канону 128, пункту 3 Кодексу Канонів Східних Церков. Члени Синоду Єпископів УГКЦ будуть залишатися у місці проведення Синоду до підтвердження вибору Святішим Отцем та офіційного проголошення нового Предстоятеля УГКЦ.

«Сьогодні до Синоду Єпископів УГКЦ входить 50 єпископів з України та з-за кордону, – пояснює Секретар Синоду Єпископів Владика Богдан (Дзюрах). – Синод – це законодавчий орган Церкви, до складу якого входять виключно єпископи. Він визначає внутрішню і зовнішню політику Церкви, дбає про розбудову структур, вирішує пасторальні, екуменічні та освітні питання. Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви зазвичай збирається раз на рік», – розповідає Куріальний Єпископ УГКЦ.

Як раніше повідомлялося, 10 лютого у Києві Блаженніший Любомир (Гузар) повідомив про те, що цього дня Папа Венедикт XVI прийняв його зречення від уряду Верховного Архиєпископа Української Греко-Католицької Церкви. Відповідне прохання до Святішого Отця Глава УГКЦ подав, коли йому виповнилося 75 років. Згідно з канонічним правом, до обрання нового Глави УГКЦ Адміністратором Церкви став Архиєпископ Львівський Владика Ігор (Возьняк).

Блаженніший Любомир очолив УГКЦ десять років тому, після смерті свого попередника на престолі Мирослава Івана (Любачівського). Він став першим Предстоятелем Церкви, обраним спеціальним Синодом Єпископів після виходу Церкви із підпілля та здобуття Україною незалежності. За Блаженнішим Любомиром збережуться усі титули та почесті, належні його санові, повідомив “Про все” департамент інформації УГКЦ

  Додаток

УГКЦ сьогодні

Українська Греко-Католицька Церква є найбільшою Східною Католицькою Церквою у світі. Вона налічує понад 5,5 мільйонів віруючих. В Україні до складу УГКЦ входять такі єпархії та екзархії: Київська та Львівська архиєпархії; Івано-Франківська, Коломийсько-Чернівецька, Самбірсько-Дрогобицька, Тернопільсько-Зборівська, Бучацька, Стрийська та Сокальсько-Жовківська єпархії; Донецько-Харківський, Одесько-Кримський та Луцький екзархати.

Поза межами України до Верховного архиєпископства входять: у Польщі – Перемишльсько-Варшавська митрополія; у Західній Європі три апостольські екзархати для українських греко-католиків: у Німеччині і Скандинавії, Франції, Швейцарії і країнах Бенелюксу та Великобританії; у Північній Америці дві греко-католицькі митрополії: у США – Філадельфійська митрополія, яка складається з чотирьох єпархій: у Філадельфії, Пармі, Чикаґо і Стемфорді; у Канаді – Вінніпегська митрополія, яка складається з п’яти єпархій: у Вінніпегу, Едмонтоні, Нью-Вестмінстері, Саскатуні й Торонто. Крім того, існують єпархії УГКЦ в Аргентині, з центром у Буенос-Айресі, Бразилії, з центром в Куритибі і Австралії, Новій Зеландії та Океанії з центром у Мельбурні. Українські греко-католики мають також вікаріат у Румунії, громади у Литві (Вільнюс), Латвії (Рига, Даугавпілс та Резекне), Естонії (Таллінн), Молдові (Кишинів), Австрії, Параґваї, Венесуелі, Португалії, Італії, Іспанії, Греції, Казахстані та Росії.

Згідно з даними Державного комітету у справах статистики, станом на 1 січня 2010 року УГКЦ має 3597 зареєстрованих громад. На даний момент у Церкві служать 2347 священиків. Крім того, в лоні УГКЦ разом діють 105 чоловічих та жіночих монастирів, в яких проживають 1248 монахів та монахинь. Глибше запізнатися з наукою Христової Церкви греко-католики та всі бажаючі мають змогу у 15 навчальних закладах, з яких ключовим є Український католицький університет у Львові. Загалом у греко-католицьких навчальних закладах навчаються 1273 студенти денної форми навчання та 252 – заочної. При кожній третій парафії діють недільні школи, яких загалом є 1138. Дізнатись про актуальні церковні події миряни можуть зі сторінок 27 періодичних видань. Крім того, в Україні є три греко-католицькі видавництва: «Свічадо», «Місіонер» та «Нова зоря».

Правнича довідка

Звичайною процедурою обрання Верховного Архиєпископа є вибори на Синоді Єпископів. Позаяк Верховний Архиєпископ є єпископом, залишаються чинними також вимоги до кандидата на єпископа. Партикулярне право Церкви sui iuris (свого права) може також встановлювати інші вимоги до кандидата, який може стати Верховним Архиєпископом.

Адміністратор Верховно-Архиєпископської Церкви повинен повідомити всім єпископам даної Церкви про вакантність престолу та скликати єпископів на Синод для виборів.

Синод для виборів зазвичай повинен відбуватися упродовж одного місяця (або найбільше двох місяців, якщо дозволяє партикулярне право) від дня вакантності престолу.

Усі члени Синоду Єпископів, які повинні бути скликані на Синод, мають активний голос у виборах. Кожен єпископ має право на один голос. Голосування через заступника або листом заборонене. Тільки члени Синоду, секретар і лічильна комісія можуть бути присутні в кімнаті для виборів.

Головуючим на Синоді є Адміністратор Верховно-Архиєпископської Церкви. До обов’язків голови належить повідомити обраному результат виборів і оголосити його в разі прийняття вибору кандидатом. Для допомоги у виборах серед числа членів Синоду повинні бути призначені два єпископи для лічильної комісії і секретар. Усі присутні мають відповідальний обов’язок зберігати таємницю стосовно усіх питань, що стосуються виборів, упродовж і після Синоду.

Зазвичай потрібно отримати дві третини голосів, щоб бути обраним; партикулярне право може зменшити цю вимогу до абсолютної більшості після дванадцятьох безрезультатних голосувань. Коли вимога зменшується до абсолютної більшості, число кандидатів повинне бути зменшене до двох з найбільшою кількістю голосів.

Обраний отримує два корисні дні, щоб прийняти чи відхилити вибір. Відхилення вибору призведе до абсолютної втрати цих прав, однак особа може бути переобрана.

Обраний єпископ повинен надіслати власноручного листа до Римського Архиєрея для затвердження виборів. Після отримання затвердження він складає визнання віри й обітницю ревно виконувати свій уряд перед Синодом Єпископів, а після проголошення його обрання він повинен бути інтронізований як Верховний Архиєпископ згідно з приписами літургічних книг, після чого отримує повні права на свій уряд.

Після того, як з’явилася інформація про те, що Глава УГКЦ Блаженнійший Любомир (Гузар) іде у відставку, духовенство та миряни активно почали обговорювати, хто ж стане наступником кардинала?

Після відходу Блаженнійшого Любомира від керівництва Українською греко-католицькою церквою її адміністратором став владика Ігор Возьняк. Нового Главу УГКЦ обере Синод, який заплановано на 18 березня у Львові. У ньому візьмуть участь греко-католицькі владики з усього світу.

«Блаженнійший впевнений у своєму наступникові. Ним стане людина, яка буде достойно продовжувати його справу, – каже релігійний публіцист Тарас Антошевський. – Блаженнійший переконаний, що єпископат обере саме таку особу. Інакше не зрікався б уряду. Не вірю, що зміна Глави Церкви вплине на її зовнішню і внутрішню політику».

«Щодо конкретних імен, то не маємо однозначного наступника, – веде він далі. – Десять років тому таким лідером для мене був Блаженнійший Любомир. За цей час не було зроблено ніяких кроків, щоб така особа, в якій би чітко впізнавався наступник, з’явилася – у мас-медіа, на різноманітних рівнях. В УГКЦ багато публічних і відомих осіб серед ієрархів і нижчого духовенства, але не впевнений, що громадськість може твердо сказати, хто готувався як наступник».

На думку Тараса Антошевського, в першу чергу Церкві потрібно доброго душпастиря і морального авторитета – людину, яка може второпно відповідати на усі запитання, які виникають у вірних. Це має бути людина молитовна, але не закрита в келії – відкрита для суспільства. Новий Глава УГКЦ повинен буде їздити у різні єпархії і спілкуватися з людьми, тому потрібно зважати на стан його здоров’я. Важливо вміти витримати той темп, який був. УГКЦ має очолити особа, високоінтелектуальна, яка має стратегічне мислення і світогляд, який виходить за межі Глави однієї з церков в Україні.

Пан Тарас не виключає, що на єпископа, який очолить УГКЦ, можуть спеціально висвятити когось зі священиків.

«Найбільшою помилкою є переконання, що справа вибору Глави Церкви, навіть Католицької, це тільки справа владик, які невдовзі зберуться з цілого світу на Синод Церкви. У наші часи, коли Церква, зберігаючи канон, модернізується, важливо, щоб упродовж часу, який піде на підготовку до Синоду, відбувалися і суспільні дискусії», – переконаний редактор культурологічного часопису «Ї» Тарас Возняк.

На його думку, кандидат на посаду Глави УГКЦ мусить задовольнити всіх – і тих, «хто в Україні сущий, і тих, хто поза нею». Він повинен добре знати світ поза Україною. І не тільки Аргентину та Бразилію чи Канаду та США, де є найбільші поселення українців, а й кулуари Ватикану, дипломатичних місій, кабінетів міністрів закордонних країн. Це має бути добрий дипломат. Разом з тим він не може бути людиною, що не знає сучасної ситуації в Україні. Церкву очікують непрості часи. Не знаючи досконало української політики, українських реалій, стосунків з іншими церквами в Україні, годі й мріяти про ефективне керування Церквою.

«Найбільшого розквіту Греко-католицька церква зазнала, коли Главою Церкви був Митрополит Андрей Шептицький. Але завдяки тому, що свого часу Церква спромоглася на чималу відвагу: вона обрала Главою молоду людину (тоді він мав 35 років). Тоді Церква поставила на довгострокову, а не короткострокову перспективу. І не помилилася. Служіння Андрея Шептицького тривало 43 роки. І то які роки! Дві жахливі війни, депортації, геноцид, нескінченна і не надто успішна національно-визвольна боротьба, окупація за окупацією, безконечні зміни влади. Однак він стояв. Він був всім – і духовним пастирем, і провідником народу, і єдиною справді українською владою», – каже Тарас Возняк.

«Важко буде наступникові Блаженнійшого Любомира, – веде далі Тарас Возняк. – Це, безсумнівно, виклик. Сьогодні ситуація в УГКЦ подібна до тієї, яка була, коли відійшов Папа Іван Павло ІІ. Хоча кардинал Гузар готував нас до свого відходу вже два роки. Тому, напевно, ще зможе багато у чому допомогти своєму наступникові», пише http://www.wz.lviv.ua

Напишіть відгук