Ім”я “отця” Мазурчука широко відоме як в Інтернеті, так і в нашому рідному Кременці. Ми не одноразово піднімали питання щодо його “не канонічних” дій, але, нажаль, українська православна церква так і не сприйняла усі звернення народу, прикриваючи свого “святого” отця усіма можливими способами. А тим часом отець, бізнесмен і як він себе називає “меценат” продовжує керувати в Кременці, немов “хрещений батько” на Сицилії.
Так, завдяки його протежуванню була звільнена з посади спеціаліст І категорії, архітектор міста пані Харчунь, на її місце було призначено сина голови Густинського районного суду Павла Римара, який до речі, працював над проектом будівництва церкви на місті поховання 15 000 євреїв, що по вулиці Льотчиків-Визволителів.
 
А ось і історія з перших вуст
 
Багато років тому у моєї тітки помер чоловік. Через кілька днів здохло двоє свиней. Тітка казала, що це дядько пішов і забрав їх з собою. І ще тітка розказувала, що це не поодинокі випадки і пояснення їм нема. Щось подібне відбувається в Кременецькій міській раді. Леонід Кічатий, покинувши крісло мера, потягнув за собою собою працівника. Тільки на відміну від дивних речей, пов’язаних з худобою, пояснення діям мера є. На перший погляд, звичайно. Тому, що він був, таки, досить загадковим чоловіком.. Про це після. А поки пропонуємо статтю чоловіка, дружину якого звільнив з роботи Леонід Станіславович. “Одного дня, коли я купував свіжу пресу, продавщиця запропонувала мені новостворену газету “Ваш Бізнес”. Так я став її постійним читачем. Читав про людські проблеми і ніколи не думав, що самому доведеться взятися за перо. А спіткав мене один факт, який турбує мою душу і змусив мене розповісти правду нашого життя, (зокрема прожиття людей які стоять на нижчій сходинці), на шпальтах газети. Написати хочу про нашу місцеву владу, щоб люди знали хто нами керує. Я з дружиною з сім’ї простих робітників, які, все своє життя, на хліб заробляли важкою фізичною працею. А тому, відсутність батьків з високими керівними посадами, мабуть, і стала причиною наших проблем. Моя дружина працювала в Кременецькій міській раді на посаді спеціаліста І категорії, архітектором міста майже п’ять років. І ось, одного разу, екс міський голова вирішив зробити скорочення та реорганізацію штатів, мотивуючи це тим, що спеціалісти отримують малу заробітну плату і що треба її підвищити. Мабуть переживав за своїх працівників. В цілому ідея була непогана, якби не той факт, про який депутати дізналися пізніше на сесії міської ради зі слів екс міського голови, що зарплату підняли аж на 20гривень. Фактично, ця реорганізація була зроблена, щоб звільнити мою дружину. Про що читачеві стане відомо в подальшій моїй розповіді. При скороченні порушень законодавства було стільки, що на пальцях не перерахуєш. А все почалося з того, що 20.05.2010р. працівників міської ради, в тому числі і мою дружину, повідомили, що у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, реорганізацією, керуючись законом, згідно п.1 ст. 40 КЗпП України, ст. 49 ч. 2 КЗпП України, було попереджено про наступне можливе звільнення з займаної посади, в зв’язку з відсутністю посади у штатному розписі, після 20.07.2010р. В газеті «Діалог» за 04.06.2010 року було надруковано оголошення міської ради, в якому Кременецька міська рада оголосила конкурс на заміщення вакантних посад в кременецькій міській раді. Однією із вимог до кандидатів, які мали брати участь у конкурсі, було вказано: стаж роботи за фахом – не менше трьох років. Постає питання – чи це не до всіх відноситься? Про це знають ті, хто хотів подати документи, але в них не прийняли, в зв’язку з тим, що стаж роботи за фахом був менше трьох років. 28.07.2010р. відбувся конкурс на заміщення вакантних посад і, в тому числі, на заміщення вакантної посади начальника містобудування, архітектури та дизайну міського середовища. До конкурсу були допущені всі кандидати, і, навіть той кандидат, в якого стаж роботи за фахом був відсутній. І, о диво! Навіть назва посади стала слово в слово, так як написано в дипломі, відповідати спеціальності того недосвідченого кандидата… А дальше почалось щось цікаве. Дружина майже кожного дня ходила, щоб дізнатись результати конкурсу, але їй не повідомляли, а говорили, що міський голова ще не вирішив і, що її повідомлять. Згідно п. 31 постанови КМУ від 15 лютого 2002 р. № 169, конкурсна комісія має повідомити кандидатів про результати конкурсу протягом трьох днів після його завершення. Однак цього не було зроблено. В п’ятницю 06.08.2010 року до дружини зателефонувала секретар керівника, яка повідомила, що в понеділок 09 серпня2010 року відбудеться апаратна нарада в кабінеті міського голови, де буде повідомлено результати конкурсу. У вказаний понеділок дружина зібралась іти в міську раду, однак не пішла, бо знову зателефонувала секретар керівника і повідомила, що 09 серпня 2010 року апаратної наради не буде в зв’язку з тим, що буде проводитись аукціон по продажу земельної ділянки по вул. Шевченка, 65а в м. Кременець(видно пан Пурдик О. О. забув про аукціон, а згадав в понеділок), а нарада відбудеться у вівторок 10 серпня 2010 року о 10.00годині в кабінеті міського голови. Про результати конкурсу дружина дізналась на апаратній нараді, яка відбулася в кабінеті міського голови. 10 серпня 2010року, було зачитано Протокол № 2 від30.07. 2010р. засідання конкурсної комісії, в якому було вказано, що всіх призначити на посади, а моїй дружині запропонували взяти участь у повторному конкурсі на заміщення вакантної посади провідного спеціаліста – архітектора міста.11 серпня 2010 року ми з дружиною пішли до голови конкурсної комісії, ПурдикаО. О. для того щоб ознайомитись з Протоколом № 2. Однак голова комісії сказав звертатись до голови Кременецької міської ради. Коли ми прийшли на прийом до міського голови, він викликав секретаря комісії для того, щоб вона ознайомила нас з документами по конкурсу і рекомендував дружині написати заяву для отримання Протоколів на руки, що і було зроблено. Коли секретар конкурсної комісії принесла екзаменаційні відомості, для ознайомлення в кабінет до Пурдика О. О., у вказаних відомостях оцінки були виставлені олівцем. Пізніше я звернувся в прокуратуру. При проведенні перевірки, прокуратурою, було встановлено, що Комісією не дотримано вимог законодавця щодо порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців. Всуперечст.31 постанови КМУ від 15 лютого 2002 р.№ 169, комісія не повідомила кандидатів про результати конкурсу, чим позбавила конкурсантів тобто мою дружину можливості реалізувати її право, передбачене. 33 вказаного порядку, на оскарження рішення конкурсної комісії міському голові. Також встановлено, що комісія не дотримала вимог п. 25 вказаної постанови, зокрема, з кандидатами не було проведено співбесіду. Я неодноразово звертався в міську раду з заявами та ходив на усні прийоми, але так і не отримав вмотивованих та повних відповідей. Коли я звернувся з заявою, щоб мені надали копію готових документів, то вони тягнули час майже місяць. А це є порушенням ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», адже вказана заява не потребувала додаткового вивчення і мала б розглядатись не пізніше п’ятнадцяти днів від дня її отримання. Потрібно було лише зробити копії з готових документів. Але, мабуть начальство збирало документи по закутках, а не в міській раді, тому так довго тягнули. 19.11.2010р. я звернувся до начальника юридичного відділу Олексюка П. С., щоб особисто викласти аргументи особі, що готувала відповіді на мої заяви, адже у відповідях було написано, що їх виконавець Олексюк П. С.. В одному з листів виконавчого комітету написано, що результати конкурсу не були оголошені протягом 3-х днів, оскільки потрібен був вчасна підбиття підсумків іспиту та прийняття остаточного рішення головою міської ради, а він в свою чергу мав цілий місяць попереду….і т. д.. Голова то мав час, а от комісія перевищувала свої повноваження. Хоча про, що тут говорити, вони і самі заплутались, що пишуть бо, згідно документів, копії яких мені надали, оцінки були виставлені 30.08.2010р. (зауважте писали, що потрібен був час…). А згідно листа прокуратури, голова Кременецької міської ради прийняв рішення про призначення на посаду начальника відділу містобудування, архітектури та дизайну міського середовища одного з учасників конкурсу з випробувальним терміном один місяць, а саме Римара П. Г. (Розпорядження Кременецького міського голови № 131 від 01.08.2010р. (в неділю) «Про призначення працівників апарату Кременецької міської ради на посади, згідно штатного розпису»). Побачивши вказані відповіді, Петро Степанович відповів, що він цих листів не готував, оскільки в нього не було матеріалів по конкурсу і що дані відповіді він бачить вперше. Тоді я звернувся до Собчук І.В., так як в неї знаходяться всі документи по конкурсу. На що Ірина Василівна відповіла: – Ще собі Олексюк придумав! Як це не готував?! Виходячи з того, що відповідей ніхто не готував, я не мав кому викласти особисті аргументи стосовно наданої мені відповіді. Також у вказаному листі написали, що щодо рішень конкурсної комісії, то її дії є законними. Дивно, я бачу порушення, прокуратура бачить порушення, а міська рада нічого не бачить. І ще одне. В своїх листах міська рада писала, що дружина набрала менше балів від опонента. Я згоден, нехай буде менше. Хоча за 14 днів, включно від 28.07.2010р.до 10.08.2010р. написати і переписати можна було, що завгодно. Однак не було враховано, що іспит був зданий успішно(кандидати, що набрали загальну суму балів, не нижчу 50 відсотків від максимальної суми балів, яка може бути виставлена при наданні відповідей, вважаються такими, що успішно склали іспит) і з кандидати ми мали провести співбесіду. При попередженні Харчунь І. Д. про наступне можливе звільнення з займаної посади було порушено п. 3 ст.49-2 КЗпПУкраїни, в якому вказано, що одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник, або уповноважений ним орган, пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою додержавної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Іншої роботи ніхто не пропонував. А не пропонували тому, що конкурс був проведений 28 липня2010р., а штатний розпис затверджений з01 серпня 2010 року. Тоді у мене стає питання: хто на які посади проходив конкурс, якщо на час іспиту не було затверджено ні однієї посади. Над цим питання ще попрацюють юристи. Коли дружина знаходилась на лікарняному і перебувала у відпустці, голова міської ради подав подання до профспілкового комітету міської ради з проханням відповідно до ст. 43 КЗпП дати згоду на розірвання трудового договору за п. 1 ст. 40КЗпП. Профспілка повідомила керівника, що подання на засідання профкому неможливе в зв’язку з тим, що вона перебуває на лікарняному та просила подати повторне подання після її виходу з лікарняного та відпустки. 15 листопада 2010 року, моя дружина звернулася з заявою в Кременецьку міську раду з проханням запропонувати їй вільну вакантну посаду у міській раді. Виконком повідомив, що задовольнити її прохання неможливо, оскільки в бюджеті відсутні вільні кошти. Виникає питання: для чого було проведено скорочення? Фактично, скорочені були старі посади, а ввели новий штатний розпис з додатковими посадами, то як тоді був затверджений штат не маючи коштів для утримання працівників? це пряма безпідставна відписка, яку підготувала пані Бобчук І. В. не порадившись з юристами або, виходить, що юристи теж не читають законів і порушують їх. 17 листопада 2010 р. розпорядженням міського голови за № 212, з грубим порушенням Законодавства Про працю, мою дружину було звільнено з роботи без згоди профспілки, без надання переважного права на залишення на роботі та не запропоновано вільної вакантної посади.”
 
Руслан Харчунь
 
Ось така неприємна ситуація. Прикро. Кому це було потрібно – можна лише здогадуватись. Звичайно, перше, що спадає на думку, це те, що причина такої рокіровки – посада Павлового батька, який є головою Густинського районного суду. Як інакше пояснити всі незаконні ходи, які так легко далися Павлу Григоровичу? Тому я вирішив в нього самого і спитати. Павло Григорович говорив, як здавалось щиро. Розказав, що батько його був шахтарем і виховував своїх чотирьох дітей так, щоб вони вчились здобувати все своєю працею. Ніколи, ні за кого, ніде не ходив. А потрапив Павло Римар на роботу так. Настоятель церкви св. Тетяни попросив його виготовити ескіз проекту будівлі церкви. Той в швидкі терміни виготовив і вони понесли його до екс мера. Леоніду Святославовичу сподобалось і він запитав чи не зміг би Павло працювати для міста. Тобто поклав на нього око. (В правильному розумінні). Далі був конкурс і перемога Павла Григоровича. Липова, звичайно, оскільки за словами останнього досвіду він насправді не мав. Але треба віддати йому належне, талант в нього є і перспектива не забариться. Отже. Павло Григорович Римар став жертвою обставин, не здогадуючись про закулісні кулуарні інтриги. За його словами, він вважав, що вони з Іриною Дем’янівною будуть працювати разом. На початках було навіть досить складно вивести у всьому лад. – Якби, – каже, – за мене ходив батько, то я давно мав би роботу в Тернополі, ато й далі. Останнє слово в цій справі скажуть юристи. Звільнення однієї та прийняття іншого були вчинені з грубими порушеннями, які видно неозброєним оком. Одним словом, навіть брехати толком не вміють. Чим закінчиться суд – ми обов’язково повідомимо.
 
Вадим Шовкопляс 

Напишіть відгук