Однією з найяскравіших сторінок, вписаних золотими літерами в історію України середини ХVII століття, була народно-визвольна війна українського народу під проводом видатного державного діяча й полководця Богдана Хмельницького в 1648-1654 роках. Вона підняла на боротьбу проти польсько-шляхетського гніту широкі маси поневоленого народу.

Як стверджують історичні джерела, місто Тернопіль під час Хмельниччини не відзначалося нічим особливим, але неподалік – під Збаражем і Зборовом – точилися великі і важкі битви. Бої між козаками і поляками відбувалися і поблизу Купчинців та Денисова, зокрема, біля річки Стрипи, яка була своєрідною фортифікацією зі своїм природним положенням. Однією із таких битв була битва 12 травня 1651 року.

Український гетьман задумав не допустити об’єднання військ Потоцького і Калиновського з королівським. Він послав осавула Демка Лизовця з полковниками Філоном Джалалієм і Семеном Савичем та 40 тисячами козаків, а сам пішов на Тернопіль з силою у 80 тисяч козаків. Але М.Потоцький довідався від Молдавського господаря про похід Б.Хмельницького і 7 травня 1651 року вийшов з Кам’янця, щоб якнайшвидше з’єднатися з королівськими військами.

9 травня його військо перейшло містечко Пробіжну Чортківського повіту, а 10 травня переправилось з великими труднощами через ріку Серет біля Янова (село Теребовлянщини). Тут вони чекали на військо Б.Хмельницького, але те не з’явилось.  Послані гетьманом полки до Кам’янця не застали там польського війська, а тому Джалалій зупинився під Кам’янцем і здобував його. Демко з Савичем рушили швидко за Потоцьким і Калиновським. Вони наздогнали їх 12 травня біля Купчинців.

Тут і відбувся великий бій.

… Моросило. Було досить холодно. Почалася страшна різанина, лемент, крик, зойки. Натовп ревів у рукопашній січі, коні несамовито іржали, а котрі залишились без вершників, кидались то в одну, то в другу сторону, і трощили все під собою…

Ось така вона дорога ціна життя і волі, яка здобувалась нашим українським народом. У цьому бою загинуло немало поляків, а ще більше козаків і їх спільників  татар. За переказами на похороні загиблих був присутній сам Богдан Хмельницький.

Після великого побоїща, на околиці двох невеликих сіл Купчинці і Денисів висипали козаки могилу, яка збереглася на денисівських полях і донині.

Біля кургану стоїть пам’ятник кобзарю із табличкою, з якої можна дізнатися, що тут відбулося і хто похований… Символічно росте калина… І лиш вітер, вітер, вітер…

Пам’ять козаків – борців за національне визволення українського народу від польських окупантів – вшанували 12 травня 2011 року представники тернопільської обласної організації політичної партії «Українська платформа» на чолі з головою Русланом Куликом.

 

У своєму виступі політик наголосив, що подвиг козацького війська є прикладом героїчної самопожертви у здобутті незалежності і для сучасного покоління. Такі уроки історії допомагають сучасникам йти шляхом утвердження цінностей державотворення.

«Вшановуючи полеглих героїв, ми повинні гідно виконати їхній заповіт: зберегти Українську Державу, слугувати справі процвітання та зростання її могутності», – зазначив очільник «Української платформи» Тернопільщини.

Напишіть відгук