Схоже, не за горами часи, коли технологія 3D витіснить звичні способи зображення там, де це тільки можливо. Вже сьогодні доходить до того, що важко знайти можливість подивитися прем’єру фільму на звичайному екрані – адже тепер вважається модним сходити на фільм у 3D, тому кінокомпанії переконані в доцільності грошових вкладень саме в такий варіант зйомки. Крім кінотеатрів, з’явилися і телевізори, листівки, принтери та багато іншого, зображеного в 3D – виникає відчуття якоїсь загальної манії. Більшість українців так захопилися нововведенням, що, як це часто буває, навіть не встигли задуматися, які ризики несе перегляд такого кіно їх здоров’ю.
Що таке кіно в 3D?
3D або тривимірна графіка – це комп’ютерна технологія виготовлення зображення, що здається людському оку об’ємним. Вона використовується не тільки в кінематографі, але й в архітектурі, комп’ютерних іграх, друкованій продукції та інших видах людської діяльності.
Ще зі шкільної програми фізики кожен знає, що всі об’єкти в реальному світі мають три виміри: висоту, ширину і довжину. Людський зір влаштований таким чином, що кожне окреме око передає свою перспективу на видиму фігуру в головний мозок, де ці два зображення об’єднуються в одне. Так, якщо прикрити одне око, можна зрозуміти, чим відрізняється зображення, яке передається ним від того, яке формується при залученні обох очей. Зображення, яке виходить при злитті двох варіантів побаченого, крім висоти, довжини і ширини, має вже відчуття глибини і відстані до об’єкта.
Саме на відчутті глибини «грають» тривимірні фільми. Якщо під час перегляду фільму на звичайному екрані обидва ока отримують зображення однієї і тієї ж сцени з плоскої поверхні, то 3D-зображення формується за рахунок різниці в картинках, переданих кожним оком окремо. Говорячи простою мовою, в реальності кожне око передає різну картинку через різне розташування кожного ока по відношенню до прилеглих об’єктів. 3D-бачення дублює це відчуття, показуючи кожному оку свою версію кадру за рахунок окулярів, які одягає людина під час перегляду таких фільмів.
3D-кіно найчастіше знімають спеціальною камерою з двома об’єктивами, які розташовані паралельно один до одного, немов повторюючи розташування людських очей. Таким чином, під час перегляду таких картин людина бачить те, що змогла би побачити своїми очима, якби під час зйомки стояла на місці оператора. 3D-окуляри з двоколірними лінзами (синя і червона) гарантують, що праве око бачить свою картинку, а ліве — свою. При цьому лінзи є своєрідним кольоровим фільтром, що забезпечує таке бачення.
Не зашкодьте дітям!
Не треба добре розбиратися в фізіології, щоб розуміти, що все, що робиться з організмом неприродним шляхом, є йому невластивим і може бути ризикованим. Якщо мова йде про 3D-фільми, то ці «підводні камені», очевидно, криються в можливих проблемах із зором. Загалом питання впливу 3D-кіно на людський зір до кінця ще не вивчене, проте деякі аспекти лікарям все-таки відомі.
Як виявилося, тривимірну картинку здатні побачити не всі. За словами головного дитячого офтальмолога України Юрія Барінова, люди, які страждають порушеннями органів зору, побачити повноту 3D-фільму не зможуть. «Діти, які не мають бінокулярного зору, страждають косоокістю або зниженим зором одного ока, астигматизмом і т.д., не отримують взагалі ніякого ефекту. Тому похід у кіно для них – це викинуті на вітер гроші », – зазначив він.
Офтальмолог пояснив, що у дітей до 4-х років бінокулярний зір, тобто можливість бачити обома очима однаково, ще не розвинений. Ця здатність до 4-х років формується активно, і ще до 6-7 років — більш пасивно. Тому, як зазначив Ю. Барінов, природна передача картинки навколишнього середовища для них більш прийнятна, ніж штучне створення об’ємного зображення.
Об’ємне зображення будується в корі головного мозку від зорових образів, що надходять від правого і від лівого ока. У голові ці два зображення «зливаються» в одне, формуючи бінокулярний зір. «У 3D-кіно зображення створюється штучно, в обман звичного зорового сприйняття. Для кожного окремого ока передається своє зображення і кора головного мозку формує його в одне об’ємне. Це відбувається абсолютно неприродно, тому під час формування бінокулярного зору у дітей цього бажано не допускати», – зазначив медик. Тому він категорично не рекомендує батькам водити своїх дітей в 3D-кінотеатри до 4-х років, потім же, поки малюкам не виповниться 6-7 років – обмежити перегляд таких фільмів. У той же час, Ю. Барінов вважає, що після того, як бінокулярний зір у людини вже розвинений, загроза розладів або функціональних порушень істотно знижується.
У людей, що вперше відвідують 3D-кінотеатри, нерідко болять очі. Офтальмолог пояснив, це тим, що зображення нав’язується неприродним шляхом. Однак, за його словами, вирішити цю проблему дорослі зможуть, лише відвідуючи кінотеатр частіше. «Це спроба нав’язати зображення і щоб цього уникнути, організму треба перелаштуватися. При цьому перелаштовується вся система: очі, внутрішні очні м’язи, відповідальні за роботу кришталика, і очні м’язи, які відповідають за положення очей. Це все в якійсь мірі перелаштовується, адже очі працюють в неприродних умовах», – пояснив фахівець, додавши, що після переглядів таких фільмів особливо чутливі люди скаржаться на головний біль, біль ока, почервоніння, підвищення тиску і навіть нудоту.
Головне вибрати «правильний» фільм
Говорячи про психіку, ніколи не можна стверджувати зі стовідсотковою точністю, адже це одна з найбільш важко досліджуваних сторін життєдіяльності людини. Як і у випадку із зором, питання про вплив тривимірної графіки на психіку, до кінця не вивчене.
Досліджень з цієї теми проводилося мало навіть у всьому світі, не кажучи вже про Україну, де 3D – досить «молоде» явище. Як пояснила психотерапевт Тіна Берадзе, в цілому, якщо людина вибрала «добрий» фільм для перегляду, незалежно від того, в якому форматі, це негативно на її психіці не відіб’ється. Якщо ж глядач віддає перевагу фільмам жахів або трилерам, це вже небезпечно. Знову ж — незалежно від формату.
«Перегляд «поганого» фільму може викликати тривожні розлади різного ступеня тяжкості. Тривожні розлади — це коли людина без всякої причини відчуває тривогу (або страх). На цьому тлі псується настрій, погіршується якість сну, і поведінка людини стає не зовсім адекватною», – зазначила вона. Психотерапевт також підкреслила, що батькам слід дуже обережно підходити до вибору фільму своїй дитині і виключити всі картини з будь-яким натяком на насильство. Не підходять також занадто сентиментальні або «депресивні» мультики, бо вони тільки засмучують малюків. З цього можна зробити висновок, що людині, яка бажає не нашкодити своєму здоров’ю і здоров’ю своєї дитини під час підбору картини для перегляду варто все ж віддати перевагу комедії, повідомляє http://www.golosua.com