Разом із вами день у день, із номера в номер, малюємо портрет сучасного села. З його надіями-радостями, із проблемами, часом гіркими і важкопереборними, з його розчаруваннями і втратами — таким, яким воно є насправді.

Сьогодні маємо нагоду подивитися на нього ще й очима соціологів. Скористаємося для цього всеукраїнським дослідженням, проведеним навесні Інститутом Горшеніна спільно з тижневиком «Коментарі» (опитуванням охоплено всі регіони України).

У кожного своя зоря?

СЕЛА, як і люди, народжуються і помирають, одні вибиваються на широкі путівці, стають навіть знаменитими, іншим відведено непримітне, напівхутірське існування, але ж серед медових левад, ставків і лісів чи на неозорих степових просторах. Словом, у кожного своя зоря… Однак є й спільна для всіх доля — вона то накриває хвилею біди, то підносить над буденними труднощами — до сонця, до надії.

Чим нині ця доля повертається до села?

Оте гостре слівце, що в декого аж вертиться на язиці, замінимо цифрами з дослідження соціологів. Менше третини опитаних селян (29,9%) вважає: село, де вони живуть, розвивається.

А може, станемо на мить оптимістами і скажемо — а таки ж розвивається, і аж третина! Однак цей несміливий оптимізм тут же гасять наступні зізнання опитаних: село зупинилося в розвитку — 36,7 відсотка, деградує — 24,5. Сумарно, на жаль, це вдвічі перекриває кількість отих успішніших, чия зірка ще не закотилася за обрій.

Змінюється й чисельність сільського населення не в кращий бік. Знижується — відповіли 44,3 відсотка опитаних, застабілізувалася — 22,9. Є й зростання — 21,1 відсотка.

Серед проблем, які найбільше турбують мешканців села, соціологи, за результатами дослідження, перші три місця віддали безробіттю (56,8%), поганому стану доріг (34,9%), відсутності зайнятості молоді (27,5%). «Призерів» наздоганяють ще й такі проблеми: низька якість медичного обслуговування (21,6%), пияцтво і нар­команія (19,7%), соціальна незахищеність літніх і знедолених (17,7%).

Характерно, що в особистісному рейтингу проблем на перше місце вийшло зростання цін (78,6%), низький рівень доходів (49,3%) — на третьому. Відсутність роботи або загроза її втрати турбує чверть опитаних. На тлі глобального безгрошів’я сільський люд аж на 17-те місце ставить проблеми в особистому житті (погані взаємини в родині, з друзями) — 5,9%. І, мабуть, буде цікаво політикам прочитати, що політична ситуація в країні тривожить аж… 10,4% опитаних.

Що на городі — те й на столі

А ЗАВДЯКИ чому сьогодні виживає селянин? Колгоспи повсюдно розвалено. Разом із ними пішли в небуття і численні місцеві промисли, переробні підприємства, невеличкі заводики. Масово понищено цукрокомбінати. Словом, усе, що тримало на собі соціальну інфраструктуру багатьох тисяч населених пунктів. Нові форми господарювання на селі і такої кількості робочих рук не потребують. «Соціального воза» потягнути не завжди спроможні, навіть при бажанні нових господарів.

Тож нині село існує за рахунок натурального господарства (34,1%), сільського господарства (32%) та заробітків «де прийдеться» (33,5%), в тому числі за кордоном — 14,4%. Власний невеличкий бізнес виручає 12,8% опитаних, близькість до великих міст, курортів, трас — ще 10,5%.

Надія в більшості людей — передовсім на домашнє господарство, за принципом: що на городі, в дворі — те й на столі. 73% опитаних доглядають сади і городи, утримують домашню птицю (72,8%), свиней (31,8%), корів та кіз (25,6%), хутрових звірів (9,4%). А ось кінь вже стає «екзотикою» на селі (5,2%), кількість пасічників серед опитаних узагалі мізерна — 2,9%.

Чекайте, а є ж іще земельні паї. Як ними розпорядилися селяни? 66,3% опитаних відповіли, що землю, яка належить їм чи родині, обробляють самостійно, 19,4% — здають в оренду. «Гуляє», дичавіє земля у 1,8% опитаних. І зовсім не мають її аж 11,6%.

А ось запитання соціологів «Чи хочете ви придбати додаткову ділянку землі?» змушує задуматися не стільки над своєю суттю, скільки над відповіддю на нього. Мають намір придбати землю — 8,1% опитаних, хочуть це зробити, але не мають можливості ще 16,2%. А ось 71,7% відповіли категоричним «ні». У цій відповіді закладено оцінку, вважайте, всього двадцятирічного загравання влади з селянином у земельній політиці. Бо не спромогтися дати йому за весь цей час жодної «малої» техніки для обробітку наділів (при наших з цієї ж причини не використаних машинобудівних потужностях), прописавши селу лопату як головний рецепт для його відродження, то треба дуже не любити і село, і тих, хто пов’язав із ним свою долю.

Незважаючи на все це, тільки 16,6% опитаних висловилися за те, щоб земля стала товаром. 69% сказали чітке «ні».

Плюси і мінуси малої батьківщини

АЛЕ Ж село не тільки і не стільки сад-город. Людям треба лікуватися, навчати дітей, врешті сільським хлопцям і дівчатам десь треба й дозвілля провести — сходити на танці, переглянути фільм, зайнятися спортом… Опитування розгортає перед нами знайому картину: у селах або бракує лікарень, ФАПів, аптек, дитсадків, шкіл, клубів, або ж ті, що збереглися, здебільшого вимагають ремонту. Скажімо, в занедбаному стані школи (20,8%), дитсадки (14,4%), лікувальні заклади (13,7%). А на відсутність дитсадків і аптек вказала майже третина опитаних.

То що ж, село повністю втрачає свою привабливість як місце проживання і світлих перспектив його мешканці не бачать? Чи хочуть селяни, щоб їхні діти залишилися тут же, на рідній землі? Так, мають залишитися у рідному селі — відповіло 32,2% опитаних. У місті — 34%, за кордоном — 6,4%.

Серед переваг села більшість опитаних назвала можливість «жити безпечно», «жити в сприятливих екологічних умовах», «дати дітям добре виховання, захистити їх від поганого впливу», «зберегти здоров’я», дещо менше половини — «вирішити проблему з житлом». У «мінусі» — можливість отримати «гарну освіту», знайти «відповідну роботу», «зробити кар’єру», цікаво проводити дозвілля, забезпечити собі і родині «гідний рівень матеріального становища».

До речі, щодо матеріального становища. В цілому на життя вистачає, але не на меблі, холодильник і подібне — відповіли 49,2% опитаних, вистачає на їжу, а придбання одягу, взуття вже пов’язане з труднощами — у 33,2%, ледь зводять кінці з кінцями — 9,4%.

І тільки 0,5% відповіли — жодних матеріальних труднощів!

Головним джерелом матеріального забезпечення селян є: державні виплати (пенсії і т. п.) — 35,5%, зарплати, одержані на приватному підприємстві, — 20,9% та на державному — 16,1%, підсобне господарство — 6,2%. Доходи від власного бізнесу назвали 2,9% опитаних, майже стільки — випадковий заробіток.

Усе ще співаємо!

ОСЬ МИ стільки вже барв додали до узагальненого сільського портрета, але ж не хлібом єдиним живе людина. Які життєві цінності сьогодні на першому плані у селянина? Перші чотири сходинки посідають: турбота про здоров’я, матеріально забезпечене життя, сімейне щастя, гарне майбутнє дітей (від 82,8 до 42,5%). Селяни й досі вважають, що рівень моралі у селі вищий, ніж у місті (46,6%).

Найбільшими вадами суспільства опитані назвали: алкоголізм (72,6%), наркоманію, грубість у стосунках між людьми та нешанобливе ставлення до старших, фізичне насильство в сім’ї, аморальну поведінку молоді, байдужість до чужих бід. Селяни майже однаково засуджують хабарництво (22,3%) і проституцію (21,2%), подружні зради (18,8%) і гомосексуалізм (16,8%). Дійняли вже їх і аморальність та насильство, яким перенасичені ЗМІ (13%).

Своїх дітей селяни хотіли б бачити: «здатними пробитися в житті, заробити» (41,3%), добрими, чесними, справедливими (39,8%), прихильниками здорового способу життя (38,8%). У першій сімці: щасливі, розумні й освічені, працелюбні і відповідальні, турботливі до батьків і близьких. Тільки 7,3% опитаних надали перевагу багатству.

Наше село — віруюче (тверде «так» — 35,6% і «швидше так» — 43,7%), хоча 20,6% опитаних узагалі не ходять до церкви. Воно досі оберігає найголовніші родинні традиції. Тут характерна відповідь на запитання: «Чи часто ви збираєтеся всією сім’єю?» Живемо разом — відповіли 33,9%, збираємося щотижня (12,8%), кілька разів на місяць (19,1%), кілька разів на рік (21,2%). Рідше одного разу на рік бачаться з родиною 5,6% і не підтримують стосунків — 2,1%.

І наостанок трішки соціальної романтики. Чи співає нині селянин? А якщо не забув мамину-батькову пісню, то як часто співає? Уявіть собі: щодня співає 5,9% опитаних, по кілька разів на тиждень — 6,8% і на місяць — 17,4%. Ну а кілька разів на рік співає більше третини (30,1%). І майже стільки ж зізналося — «ніколи не співаю».

До речі, 72,4% опитаних удома розмовляють українською, 24,5% — російською, іншими мовами — 2,2%.

Таким ось вийшов соціальний портрет села — живого, хоч і змученого економічними труднощами, людяного і, незважаючи на проблеми, відданого рідній землі, співаючого, хоча не завжди співається. Владо, вдивись у нього! Це — наша колиска і джерело мови, віри і, поки що, моральних чеснот..

Напишіть відгук