Щороку кількість українців, які воліли б виїхати за кордон, збільшується. Проте якщо уже пакувати валізи, то робити це треба замолоду, аби не лишитись у старості без засобів до існування. Навіть якщо ви все життя трудились на батьківщині, а на старість з’явилась можливість виїхати за кордон на постійне місце проживання, Україна може позбавити вас пенсії. Наразі в законодавстві є норма щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України. Ще у 2009 році Конституційний Суд визнав цю норму неконституційною. Проте минулого тижня депутати відмовились вилучати із законодавства цю статтю. Воно й не дивно, адже тоді на українські пенсії претендуватимуть тисячі емігрантів. Як рахують пенсії українським заробітчанам, та у яких країнах краще заробляти собі на пенсію, намагався з’ясувати «ВЗ».

В Італію та Німеччину краще не їхати

«Законодавство про пенсійне забезпечення складається з національного законодавства та міжнародних договорів, укладених з іншими державами. На жаль, не з усіма країнами такі договори є, – каже заступник начальника Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області Ксенофонт Монастирський. – Скажімо, з Італією, Ізраїлем, Німеччиною Україна не має угод з питань соціального (пенсійного) забезпечення. Є багато людей, які виїхали на роботу у Німеччину чи Ізраїль, але ми не можемо їм зараховувати до стажу для призначення пенсії. Щодо Португалії, то угоду уклали, але не ратифікували її – тому вона не чинна. З Польщею також не маємо угоди про соціальне чи пенсійне забезпечення. Є лише угода про взаємне переведення пенсій, але вона стосується лише тих громадян, які переїхали з України в Польщу чи з Польщі в Україну лише до 31 грудня 1991 року», – повідомляє Високий замок

Якщо людині тут уже призначили пенсію, а вона виїжджає до Італії, США чи Канади на постійне проживання, то їй виплачують пенсію за шість місяців наперед, а далі виплати в Україні припиняються. З цього приводу є рішення Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року, але відповідних нормативних актів досі не прийняли.

Є сотні українських заробітчан, які мають дозвіл на постійне проживання в Італії, мають там сім’ї і не планують повертатись в Україну. Так от, якби хтось з них вирішив забрати до себе на постійне проживання стареньких батьків, доведеться їх утримувати самим. На українську пенсію важко прожити і у нас, не те що в Італії, але навіть цих копійок пенсіонера позбавлять – дадуть лише пенсію за півроку. А те, що людина тут все життя пропрацювала і сплачувала пенсійні внески, не рахують, бо немає договору з Італією.

«Імпортні» пенсії за «імпортними» законами

Як пояснив Ксенофонт Монастирський, міжнародні угоди щодо пенсійного забезпечення поділяють за територіальним та пропорційним принципом. Наприклад, у 1992 році територіальну угоду підписали країни СНД (Україна, Росія, Вірменія, Грузія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Туркменистан, Узбекистан). Це означає, якщо людина проживає в Україні, але після 1991 року працювала у Росії чи іншій країні СНД, цей стаж зараховується для призначення пенсії в Україні. Ніяких взаємних розрахунків між державами немає: проживає людина в Україні, пенсію платить Україна, проживає у Росії – платить Росія.

Щодо Росії, то діє також тимчасова угода про переведення частини пенсій з Росії в Україну для людей, які працювали на Крайній Півночі після 1 січня 1991 року. Свого часу там працювало багато наших співвітчизників, і дехто навіть зараз працює. Зокрема, у нафтовій та газовій промисловості. Цією угодою передбачено, якщо людина пропрацювала на Крайній Півночі не менше 15 років або не менше 20 років у місцевостях, прирівняних до Крайньої Півночі, то вона має право на пільгову пенсію – жінки у 50 років, чоловіки – у 55. Для цього жінкам, які проживають в Україні, треба мати не менше 20 років стажу, чоловікам – 25 років. При цьому стаж обчислюється календарно – рік за рік без застосування пільг. За період роботи після 1 січня 1991 року виплату проводить Пенсійний фонд Російської Федерації. Ця виплата проводиться доти, доки людина не досягне права на пенсію за українським законодавством. Тобто жінки – 55 років, чоловіки – 60 років. Тоді Росія припиняє виплачувати пенсію, а наш ПФ зараховує цей стаж, і уже з урахуванням цього стажу, виплачується пенсія за віком в Україні.

Утім, з більшістю країн маємо пропорційні угоди. Тобто за період, коли людина пропрацювала в Україні, пенсію виплачує українська сторона, а за стаж, набутий за кордоном, – країна, де людина працювала. Такі угоди є з країнами Прибалтики (Литва, Естонія, Латвія), Словаччиною, Чехією, Болгарією, Іспанію. Скажімо, людина пропрацювала 25 років в Україні, потім з 2004 року була на заробітках «на чехах». Тоді Україна призначає пенсію за своїм законодавством з урахуванням 25 років стажу, а ще за 7 років стажу платить Чехія за своїми законами. При цьому на «імпортну» пенсію ви можете претендувати тільки, коли досягнете пенсійного віку країни Чехії. Гроші переказують у ту країну, де пенсіонер постійно проживає. З цієї точки зору, українцям краще працювати за кордоном, а на старість вертатись в Україну, і жити тут маючи іспанську чи грецьку пенсії, а не навпаки. Власне, за словами працівників ПФ, за останні два роки суттєво збільшилася кількість людей, які подають документи для призначення іноземної пенсії.

Замість сувенірів везіть документи

Чимало людей, які офіційно працювали у тій же Іспанії чи Чехії, не знають, що можуть претендувати хоча б на незначну частку їхньої пенсії. За словами заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду Руслани Іванкової, вертаючись в Україну, заробітчани мають запастись документами. Аби їм зарахували роки праці за кордоном, при призначенні пенсії треба подати номер платника податків (ідентифікаційний код) як український, так і країни, де ви працювали. Довідки з місця роботи з нотаріальним перекладом – щоб були дані, де спрацював, скільки заробляв. На підставі цих документів у ПФ заповнюють спеціальний формуляр, який передають до країни, де людина працювала. Та країна своїм формуляром підтверджує дані, і нараховує пенсію за ту частину стажу, який українець набув, працюючи там.

«Звичайно, усе це стосується лише людей, які працювали за кордоном легально. Тому раджу усім заробітчанам, які повертаються додому, заздалегідь подбати про документи, навіть якщо до пенсії ще далеко. При чому, зібрати документи варто навіть тим, хто працює в Італії чи Німеччині тощо. Адже сьогодні договорів з цими країнами немає, але, гадаю, з часом їх таки укладуть», – каже Руслана Іванкова.

Якщо ж людина пропрацювала в Україні п’ять чи десять років, а потім поїхала на заробітки у країни, з якими немає договорів, то, повернувшись додому на старості, пенсію вона матиме. Але нарахують її тільки за той стаж, який вона має. Аби заробітчани могли забезпечити собі пенсію (особливо ті, які багато років працювали нелегально), у нашому законодавстві передбачили можливість укладати угоди з ПФУ про добровільну участь. Такі угоди можуть укладати і ті люди, які працюють в Україні неофіційно чи взагалі не працюють (наприклад, домогосподарки). Уклавши такий договір, вони, як і всі інші, хто працює в Україні, мають платити не менше 33,2% від мінімальної заробітної плати (трохи більше 300 гривень на місяць). Тоді період, за який вона сплачувала внески, зарахують до страхового стажу. З іншого боку, якщо людина планує залишитись у тій же Італії на постійному місці проживання, то їй краще платити до італійського ПФ. Утім, тут треба уже дивитись – а чи зможе вона заробити на італійську пенсію? Бо, виїхавши за кордон років у сорок, навряд чи можна претендувати на велику іноземну пенсію, адже за кордоном і вимоги до стажу, і пенсійний вік вищі.

Напишіть відгук