Публіцист Віталій Портников розповів «Високому Замку» про своє бачення подальшого розвитку політичних подій в Україні.

Українська влада складає перед Заходом іспит на демократичність. Якими можуть бути наслідки цього екзамену: «недобросовісних учнів» виставлять за євродвері, махнуть на них рукою як на невиправних «трієчників»? Чи норовливі учні усвідомлять свої помилки і чинитимуть так, як вчать західні «педагоги»?

– Сподіваюся на тверезий глузд українського керівництва. Українська економіка не може себе розвивати без інтеграції в європейський економічний простір. Але влитися в нього не можна без демократичних змін. Якщо українська влада до цих вимог не прислухається, тоді про жодну Європу не може бути й мови.

– Є думка, що Європа і США нині пожинають плоди своєї мовчанки, коли, спостерігаючи за подіями в Україні, «проковтнули» узурпацію влади, зокрема відміну політреформи…

– Захід вважав, що всі ці дії можуть бути пов’язані із встановленням політичної стабільності у державі – після кількох років хаосу у владі, коли єврочиновникам не було зрозуміло, з ким їм в Україні розмовляти, адже одна частина тодішньої владної команди ігнорувала домовленості іншої. Експерти, журналісти, громадські діячі попереджали західних співрозмовників, чим закінчиться таке споглядання. До нас тоді не дуже уважно прислухалися…

– Радник президента Ганна Герман заявила, що у випадку з арештом Юлії Тимошенко Віктора Януковича «підставили». І вона, Герман, якби могла, власними руками задушила би того, хто наказав це зробити…

– Влада грається у різні ігри, у ній є різні угруповання. Одні з них є прихильниками жорстких дій щодо опозиції, інші – проти цього. Кожне з цих угруповань намагається продемонструвати президентові, що воно краще захищає його від опонентів, ніж інші. Але треба казати правду: без згоди Януковича ніколи не було би початку «газової» справи проти Тимошенко, ані суду, ані її арешту. Я не довіряю жодному слову Герман.

– Спробуйте спрогнозувати політичну долю знакових фігур українського бомонду. Почнемо з Кучми, Ющенка, Януковича…

– Не вважаю цих людей «знаковими»…

– І все ж. Кучма виплутається з кримінальної справи?

– Все залежатиме від політичної домовленості Кучми з владою.

– Чи слід очікувати ренесансу Ющенка?

– Ті, хто зійшов з української політичної сцени, на неї не повернуться.

– У Партії регіонів вже нині пророкують другий президентський термін Януковича…

– Другого президентського терміну у нього не буде. Яким буде перший термін – сказати тяжко.

– А яке майбутнє у нинішніх опозиційних арештантів – Тимошенко і Луценка?

– У Тимошенко є перспектива повернутися на велику політичну арену як переможець – як, зрештою, і стати маргінальним політиком. Все залежить від обставин та її власної поведінки. А Луценко не з тих людей, які здатні зробити серйозну політичну кар’єру.

– Нинішнє загострення українсько-російських відносин – це що: результат наближення президентських виборів у Росії, імперський синдром?..

– Ні те, ні інше. Це – об’єктивний розвиток подій. Інтереси української і російської бізнес-еліт не збігаються. Російська еліта хоче контролю над українською економікою, їй потрібно розширювати свій ринок. А українська еліта не хоче нічого їй віддавати. Подібне відбувається не тільки з Україною. Президент Білорусі підписав з Китаєм нові економічні угоди, у тому числі про приватизацію білоруських підприємств – тому що не хоче віддавати їх російському олігархату.

– Задля підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом Янукович дасть задній хід у жорсткій поведінці з опозицією?

– Не можу це передбачити. Бо мені не здається, що Янукович керується якимись прагматичними мотивами… Часто можна почути думку, що Європа за будь-яких умов повинна погодитися на Асоціацію з нами, щоб не віддати Україну в обійми Москви. Я так не вважаю. Час політичних поступок з боку Заходу закінчився. Навіть якщо і буде підписано Угоду, у разі зневаги демократії в Україні парламенти тієї ж Швеції, Голландії ніколи цієї угоди не ратифікують. Треба примушувати українську владу жити за демократичними правилами. Якщо Україна хоче заробляти на євросоюзівських ринках, вона повинна шанувати європейські демократичні стандарти.

– Напевно, у вас є свої політичні уподобання. Чи не заважає це вам бути об’єктивним у політичній журналістиці?

– У мене немає політичних уподобань. Останній раз голосував на виборах у 1994 році, коли підтримав тодішнього кандидата у президенти Леніда Кравчука. У своїй роботі я керуюся світоглядними принципами. Мені кажуть, що є прихильником БЮТ, бо, мовляв, виступаю за звільнення Тимошенко з тюрми. Я справді виступаю за це, і буду виступати – тому що посадили Тимошенко незаконно. Якщо при владі була би Тимошенко і при ній подібний судовий процес відбувався б над Януковичем, я теж писав би, що це – несправедливо.

Довідка

44-річний Віталій Портников – головний редактор телеканалу ТВі. Співпрацює з «Радіо «Свобода». Є оглядачем у найавторитетніших українських, російських, польських, ізраїльських, естонських, латвійських, молдовських, білоруських виданнях. Колеги відзначають його надзвичайну працездатність: текст оперативного коментаря на три тисячі знаків може написати за 15 хвилин.

Журналістську діяльність розпочав зі шкільних років – у латвійській пресі. Вчився у Дніпропетровському, а потім перевівся до Московського університету. Першим серед вітчизняних журналістів розмовляв з лауреатом Нобелівської премії, академіком-правозахисником Андрієм Сахаровим, це інтерв’ю надрукувала «Молодь України». Першим повідомив у західні агенції, що Україна проголосила незалежність.

Живе почергово у Києві та Москві.

Напишіть відгук