Як студенти ТНЕУ замками Львівщини мандрували

Поділитися

Побували у трьох замках – Золочівському, Підгорецькому та Олеському, а також оглянули камінь-велетень у Підкамені та помолились у монастирі Походження Дерева Хреста Господнього, студенти ЮФ та УНФЕМ у суботу, 24 вересня.
Мандрівку організували методисти відділу гуманітарної освіти та виховання та первинна профспілкова організація студентів ТНЕУ. Студенти щиро вдячні за фінансове сприяння голові студентського профкому Антону Шевчуку.
Поїздка замками Львівщини була досить насиченою на цікаві пам’ ятки архітектури та енергетичні місця, тому залишила багато яскравих вражень у « мандрівників» із Тернополя.
Перша зупинка – Золочів, в якому оглядаємо ренесанський замок руського воєводи Якова Собеського – батька майбутнього короля Польщі Яна ІІІ Собеського, що чудово зберігся. Господаркою цього маєтку, за словами екскурсовода, тривалий час була дружина воєводи Марія-Казимира де Аркуйон. З XIX ст. замок запустів і надалі використовувався, як в’язниця австрійською, радянською, польською та німецькою владою. В кінці ХХ ст. проведена реставрація. Музейні експозиції розміщено в основній будівлі палацу і так званому “Китайському палаці” в рідкісному для Європи східному стилі.
Наступний пункт нашого маршруту – Підгорецький замок. До його ансамблю входить трьохповерховий палац, заїжджий двір, костел та парк. Підгорецький замок було побудовано в XVII ст. французьким інженером Бопланом. Цей замок більше схожий на палац, ніж на фортецю. Він різко контрастує із суворими, войовничими форпостами Поділля. В давні часи саме парк справляв надзвичайні враження на гостей. Побудований на рівні найкращих зразків так званих « італійських» парків, він є чи не єдиним в Україні парком такого типу. Студентам із Тернополя найбільше запам’ яталися підземелля замку, де й досі з’ являється привид « Білої пані» .
Чергова зупинка – найвідоміший замок Львівщини – Олеський. Він відроджений з цілковитої руїни, підвищується над містечком на 50-метровому пагорбі, тому його дуже добре видно з траси. Замок було споруджено в XIV ст. галицько-волинськими князями. На схилах пагорба розкинувся італійський парк із старовинними та сучасними скульптурами. Навпроти замку розташований капуцинський монастир. На території замку проводилася зйомка багатьох відомих кінофільмів. Зараз це – філіал Львівської Галереї Мистецтв, де експонуються зразки декоративного та ужиткового середньовічного мистецтва.
Завершальним етапом нашого маршруту стало смт. Підкамінь. Назва “Підкамінь” має свою природну основу – поселення дійсно розміщене під так званим « Чортовим каменем» , що височить поруч з монастирською горою з найдавніших часів. Важко описати враження від Підкаменя – це дійсно потрібно просто бачити: надзвичайно мальовнича природа, дзвіницю монастиря видно вже за багато кілометрів до самого населеного пункту, вкриті лісами пагорби – і цей дивовижний, магнетичний камінь, оточений козацькими хрестами та могилами. Місце просто енергетичне, містичне. Існують легенди, що невідомий богатир приніс з гір скелю та поставив її на місці, де буде заснована фортеця для захисту від ворожих набігів. За іншими переказами, цей камінь пов‘ язаний з іменем Олекси Довбуша. Недалеко від каменю є майже не досліджені печери, теж в легендах пов‘ язані з опришками та козаками. Реально ж поселення з‘ явилось тут у зв’ язку із заснованим у ХІІІ ст. домініканським монастирем « Успіння Пресвятої Богородиці, Хреста Господнього, Апостолів Петра і Павла та всіх Святих» . Існує версія, що його заклали ченці, яких вигнали з Києва монголи в 1234 році. Та перша задокументована згадка про монастир відноситься до 1464 р. Пізніше він був спалений татарами в 1519 р. та відбудовувався вже в XVII-XVIII ст. Монастир мав багату бібліотеку і архів, які повністю згоріли під час Першої світової війни. На основі цього архіву історик Садок Баронч, вірменин за походженням, написав цілу низку історичних праць. Баронч народився у Станіславі в 1814 р., а поховано його в Підкамені в 1892 р.
На цьому мандрівка закінчилася. Студенти повернулися у Тернопіль втомлені, проте сповнені нових вражень.

Враження студентів
Богдан Архипко, студент ІІ курсу УНФЕМ, група МУНММ-21: « Наша поїздка замками Львівщини відбулась у суботу, 24 вересня. Ще звечора хотілось якнайскоріше заснути, щоб зранку вирушити у поїздку. Настав ранок суботи. Усі невиспані, змерзлі, але з великим бажанням вирватись від постійного навчання. І ось ми вирушаємо до першого замку, що у м. Золочеві. В автобусі усі втішені поїздкою: розмовляють, пустують, фотографуються. Золочів нас зустрів не дуже привітно. Можливо, там не звикли так рано зустрічати туристів, чи то ми швидко приїхали? У замку зустріли лише сторожа. Але, як кажуть, нема лиха без добра. Тож за час очікування екскурсії ми встигли поснідати. Замок виявився прекрасним – із великими земляними валами, красивим внутрішнім двором і великими колекціями східних скульптур. Особливо вразив палац короля Польщі. Великі кімнати із портретами на стінах, старовинними меблями  та зброєю, ніби переносять нас у ті далекі часи. Шкода було залишати Золочів, але на нас чекали інші незабутні моменти подорожі. Підгірці дозволили нам насолодитися розкішшю палацу, про який відомо чимало дивних історій. За однією з них, у стінах підземелля замку було замуровано прекрасну дівчину, яка і досі щоночі тут блукає. Щоб це перевірити, ми спускаємось у підземелля і підходимо до цього дивного місця. Відчуття й справді не з найкращих, але цікавість бере гору. Нам передався страх, коли йшли все ближче до тієї дівчини. І справді, вона там є – самотньо стоїть у темній кімнаті, вбрана в довгу білу сукню.»
Анна Стахира, студентка ІІ курсу ЮФ, група ПР-25: « Мальовничі замки « Львівської підкови» зустріли студентів юридичного та україно-нідерландського факультетів. Які вони враження залишили в наших серцях? Скажу відверто – діаметрально протилежні. З одного боку, поїздка – чудовий спосіб набратись нових вражень, підвищити свій інтелектуальний рівень, або, хоча б стимулювати розвиток загального. Також поїздка зблизила нас, адже в « польових» умовах люди стають ріднішими, позбавляються пафосу, який оточує їх у повсякденному житті. Ми були однією сім’ єю з спільними піснями та їжею. А з іншого боку, мене бентежить, що університет зміг виділити кошти лише на один автобус. Також неприємні враження залишили зовсім занедбані замки та сміття довкола. Але, маю надію, що з часом Україна таки досягне європейського рівня культури і всі бажаючі студенти зможуть подорожувати, витрачаючи мінімум коштів, щоб дізнаватись щось нове, вдосконалюватись. Сподіваюсь, що ці зміни настануть зовсім скоро, адже мені так хочеться мати змогу подорожувати з однолітками, будучи студенткою ТНЕУ.»
Надія Гевко, студентка ІІ курсу ЮФ, група ПР-25: « Чудова поїздка, яка дала змогу познайомитись із іншими студентами ТНЕУ. Красиві замки манили нас своєю історією та красою. З нетерпінням чекаю на такі ж  прекрасні поїздки. Велике вам спасибі!», повідомляє сайт університету.

Сьогодні мер Тернополя розцілує найфайніших вчительок

Аеропорт «Тернопіль» віддадуть в оренду, бо Коломойський не зважає на піар свободівців