Закон “Про судовий збір” згідно з яким плата державі за звернення до суду суттєво зросте з 1 листопада набуде чинності. За словами одного з авторів даного закону, депутата Валерія Писаренка, основне нововведення – держмито, яке треба внести до держбюджету за подачу позовної заяви, стало прив’язаним до мінімальної зарплати, а не фіксованим, як зараз (в неоподатковуваних податком мінімумах це 17 гривень).

Тому, майте на увазі, якщо на сьогоднішній день розлучення коштує 8,5 гривень, то через тиждень вже буде 94,1 грн. А коли ви плануєте ще й майном ділитися, то не забудьте про сплату третій стороні – державі. Вона хоче не так вже й багато – якийсь там 1% від вартості майна. Майже вдвічі дорожче коштуватиме повний цикл звернення до суду, а це позов, апеляція, касація, якщо справа серйозна.

 Автор закону переконаний, що подібний крок варто було зробити давно: «Мито не змінювалося вже 18 років, а за цей час ціни та зарплати помітно зросли, тому буде правильно збільшити такі послуги суду і прив’язати до мінімальної зарплати»,- мотивує Писаренко.

Та не за все хочуть грошей, так, безмитними залишаться позови про стягнення зарплати, аліментів, збитку в результаті злочину, відшкодування шкоди при каліцтві або втраті здоров’я (виробнича травма), порушення прав споживача. Не треба також платити при зверненні до суду інвалідам ВВВ та 1 і 2 груп, чорнобильцям 1 та 2 категорії, організаціям інвалідів, ветеранів, деяким держструктурам (наприклад, Антимонопольний комітет, Пенсфонд, соцстрах).

Однією з небагатьох переваг нового закону “Про судовий збір” є те, що суттєво знижене мито при подачі позову за моральну шкоду – тепер максимум, який треба внести в казну, дорівнює трьом мінімальним зарплатам (на сьогодні 2823 гривні), тоді як раніше доходив до 10% від суми, яку позивач збирався стягнути з відповідача.

Найцікавішим є те, що отримані від позивачів гроші у суді підуть на облаштування всіх умов для комфортабельного життя представників Феміди, а саме на зміцнення матеріально-технічної бази судів, шляхом закупівлі систем фіксації судового процесу, облаштування їх ксероксами та комп’ютерами.

Тому добре тепер думайте що краще: працювати, аби потім ділитися з і без того забезпеченими судами, чи жити в сім’ї дружньо… Можливо, це піде на користь тим, кому «не терпиться» розлучитись? Хотілося б вірити 😆 …

Лілія Куленич

Напишіть відгук