Почаївська лавра має шанси стати приватною власністю… Таке може привидітись лише в лихому сні. Але реальність іноді жорстокіша за хворобливі марення – депутати із владної більшості зареєстрували законопроект, який, у випадку прийняття парламентом, дозволить перетворити національну духовно-культурну святиню, пам’ятку архітектури на чиюсь власність.

І тоді реалізовуватимуть не лише святу воду, що витікає зі стопи Божої Матері… На вході в лавру стоятиме білетер й продаватиме квитки лише канонічним прочанам. Але ж розбудовували монастир у свій час і православні, і греко-католики. Якщо лавру хоче приватизувати УПЦ МП, то і Греко-Католицька церква має право на святиню, котра понад сто років перебувала в її юрисдикції. Головний храм лаври – Свято-Успенський собор – логічно віддати у власність УГКЦ – уніат Микола Потоцький фінансував його зведення.

Прецедент судової тяжби вже був. Коли у другій половині 20-х рр. минулого століття Римо-католицька церква висунула вимогу до Православної автокефальної церкви в Польщі ( до складу якої у 20-30-х рр. ХХ ст. входила Волинсько-Крем’янецька єпархія разом із лаврою) повернути храми, котрі раніше належали римо-католикам, а протягом ХІХ ст. були передані російською владою православним.

У списку церков, соборів і монастирів, що мали підлягати ревіндикації, тобто поверненню, – Почаївська лавра, Троїцький собор у Луцьку та центральний храм у Крем’янці. Загалом на Волині Римо-католицька церква претендувала на повернення півтори сотні сакральних об’єктів. Тоді, щоб уникнути етнорелігійного конфлікту у справу втрутився уряд Польщі.

Окрім Української православної церкви Московського патріархату право на лавру можуть сміливо заявити Українська православна церква Київського патріархату, Українська автокефальна православна церква. Зрештою, Польська автокефальна православна церква також має всі підстави претендувати на право власності, адже в міжвоєнний період лавра входила в її юрисдикцію. І тоді розпочнеться…

Чи варто українській владі, зокрема, президенту, уряду, а особливо законотворцям, робити помилки, які можуть надто дорого коштувати країні. Йдеться не про гроші, а мир і спокій. Про рейтинги можновладців і їх партій я й говорити не хочу….

Володимир Борщевич, кандидат історичних наук, дослідник історії українського православ’я ХХ ст.

http://gazeta.ua

Напишіть відгук