Тернопільський міськрайонний суд поставив остаточну крапку на користь колишнього працівника редакції газети «Тернопіль вечірній» Тараса Савчука, який цілком обґрунтовано вимагав від редакції виплатити йому заборговану заробітну плату. Завершено 8-місячну судову тяганину. В цій банальній, як на наш час, справі є щонайменше три акценти, що дозволяють виділити її у ранг суспільно важливих і резонансних.
Перший. Загалом редакція газети заборгувала заробітну плату шістнадцятьом своїм колишнім працівникам на суму понад сто тисяч гривень. Цей факт зафіксований у документах за результатами перевірки Територіальною державною інспекцією по праці у Тернопільській області (лютий 2010 р.), в актах перевірки Тернопільською державною податковою інспекцією (червень 2010 р.), у висновках аудиторської перевірки редакції газети (грудень 2010 р.), в органах статистики та інших документах. Однак досі так і не стало предметом серйозного розгляду ні в редакції, ні в міській раді (як засновника газети), ні в її профільних комісіях (хоча міськрада постійно переможно звітує про її успіхи в боротьбі із злісними порушниками трудового законодавства).
Другий. Справа стосується редакції газети – підприємства, яке за своїм призначенням мало б захищати інтереси людей, у тому числі їхнє конституційне право на отримання заробітної плати. Натомість керівник редакції не тільки не проявляє журналістської солідарності до колишніх колег, а й усіляко гальмує справу: спекулюючи на певних бюрократичних колізіях, взагалі заперечує наявність заборгованостей, придумує байки про буцімто втрачені бухгалтерські документи тощо. Усім стало зрозуміло, у чому справа, коли прозвучали відверті натяки на те, що питання про виплату заборгованостей буде вирішуватись із кожним індивідуально в контексті відкатів. Використовуючи свою адміністративну владу, редактор втягує у процес нинішніх працівників редакції, змусивши їх, зокрема, підписати до суду завідомо неправдиві свідчення проти колишньої працівниці підприємства.
Третій. Загалом минулого року міська рада виділила на утримання газети 450 тисяч гривень (рішення сесій у лютому і вересні). Цього мало б бути достатньо і для функціонування самої редакції газети та друкування газети (зважаючи на її мізерний наклад), і на виплату заборгованостей. Група колишніх працівників редакції звернулась до заступника міського голови з економічних питань, до голів профільних комісій міськради з проханням дати роз’яснення, як конкретно витрачені ці кошти. Порушуючи Закону України «Про доступ до публічної інформації», ці посадові особи людям так і не відповіли. Залишається нез’ясованим, а чи взагалі комунальне підприємство працює хоч за якимось затвердженим кошторисом, чи є хоча б штатний розпис. Чи кошти, а мова йде про кошти тернопільської громади, витрачають в ручному режимі з вигодою для когось.
Усе це призвело до того, що людям увірвався терпець, і вони почали подавати до суду. Судовий виграш Тараса Савчука – не єдиний. Трохи раніше добилися позитивного рішення суду ще дві колишні працівниці. І хоча керівництво редакції пробує заперечити ці рішення, витягнувши на світ «нововиялені обставини», якихось інших аргументів, аніж у справі Т.Савчука, немає. Подають позови інші люди.
Втягнувшись у аферу із судовими тяганинами, редактор газети С. Півторак ризикує спустошити міський бюджет. Адже своїх коштів редакція навіть і не пробує заробляти. Отож за програшні судові справи викласти копієчку доведеться кожному тернополянину, який сплачує до міської казни свої податки. І платити доведеться чимало. Лише за виграшним позовом Т. Савчука, зважаючи на передбачені законодавством компенсації та відшкодування, редакцію зобов’язано виплатити йому суму втричі більшу, ніж пряма заборгованість зарплати. Те ж і у двох попередніх виграних справах працівників. Якщо до позовних заяв вдадуться й інші колишні працівники редакції (а до того йдеться), заборгованість редакції «підстрибне» з нинішніх сто тисяч до 300 – 400 тисяч.
Така ціна питання. Насторожує те, що це не перші правові «проколи» редактора газети міської ради. Минулого року редакція програла справу за позовом директора Державного архіву тернопільської області про наклепи та образу працівників державного підприємства. Ще трохи раніше С. Півторак безвиграшно судився з мерією, бо був звільнений із посади директора кінотеатру «Перемога» через розтринькання державних коштів (купив собі службове авто).
Іван Справедливий