Із чого починається Батьківщина (можете проводити паралелі із усім відомою піснею)? Давнє як світ питання. Які лишень відповіді на нього не пробували давати поети, співаки, політики… І кожен – собі… Але про що б ми не запевняли (з високої трибуни чи на кухні) – початок починається з дороги. Це дорога з дому і додому, дорога до батьків, дорога до храму. Яка дорога – така й доля. На жаль, іноді саме якість дороги впливає на порятунок життя медиками, а у недалеких сусідів, у деяких поліських селах молодятам на весілля дарували каністру з бензином, яку годилося закопати аж до візиту лелеки в сім»ю, (оскільки швидка, зазвичай туди не доїжджала).
У цілому світі надзвичайно важливим є питання будівництва автомобільних шляхів – як великих магістралей, так і доріг до невеликих поселень, до яких у нас, на превеликий жаль можуть бути лише напрямки. За найновішою оцінкою УЄФА, напередодні Євро 2012, Україні потрібно 30 років для того, щоб зробити дороги рівня Німеччини чи Франції. Скажете: «Ми можемо про це тільки мріяти»… «Ми теж будівничі своєї держави» – скажу я . І часто в житті так трапляється, що коли, здається втрачена остання надія й опускаються руки, з»являється хтось чи щось, що дає зрозуміти – не все так погано.
На карті доріг Тернопільської області є позначені такі населені пункти як село Великі Загайці Шумського району, Залісці Збаразького, Верхні й Нижні Луб»янки того ж Збаразького району. Та донедавна дороги там були тими ж сумнозвісними «напрямками».
Відповідальність за якість доріг у вищезгаданих населених пунктах, і не тільки у них, узяв на себе, як не дивно, не чоловік із області, не наш земляк, не людина, що б»ючи себе в груди обіцяла золоті гори,а людина справи – банкір, Президент фонду «Галичина-Волинь» Володимир Клименко. Переслідуючи непопулярні рішення, часто чуючи за спиною «чужинець» – із березня по травень посприяв та активно долучився до ремонту доріг у кількох районах області ,у тому числі в селах Великі Загайці на Шумщині, Кунинець-Залісці, Верхні та Нижні Луб»янки на Збаражчині, об»їзної дороги Кременця, поточний ремонт дороги через село Стіжок, де відбуватиметься міжнародний фестиваль «Братина», а також – шляху, що з»єднує дві великі святині Тернопілля – Почаївську Лавру та Скит. Це десятки кілометрів асфальтобетонного покриття доріг.
- – Я вважаю, що на своєму місці кожен має зробити щось для своєї країни – вихідцем із якого регіону він би не був, бо ми всі діти однієї великої Держави – вважає Володимир Клименко . – Нас намагаються роз»єднати провокаціями. Та кому від того стане краще? – задає він риторичне питання. – Люди є скрізь люди, Із своїми потребами й проблемами, але одні мають потребу в допомозі, інші у рухові вперед, хтось у розмовах на кухні… І якщо нині я маю душевну потребу змінювати світ на краще і роблю це , до речі не лише, на Тернопільщині, але й на Київщині ,у Криму, то нічого не матиму проти, якщо завтра прийде чоловік із Західної України і допоможе щось вирішити на моїй малій Батьківщині. Кожному – своє. – переконаний Володимир Олександрович.
Із дороги починається все. Із дороги починається й економіка краю. В, будь якому, селі – можна робити бізнес, – впевнений Володимир Олександрович. До прикладу – у селі Залісці дорога не ремонтувалася 60 років. Нема роботи в селі – немає життя. Але є одне велике «але»… Через село найкоротший напрямок до Почаївської Лаври з боку Тернополя, чому б не скористатися для розвитку села, фактором паломницького туризму, який в напрямку Почаївської Лаври налічує до мільйона людей на рік .
Володимир Олександрович дбає про те, щоб села не зникали з карти України, навпаки, ще у березні він запропонував мешканцям Малої Іловиці Шумського району – відрядження до Словенії, подивитися і навчитися того, як у ідентично маленькому, загубленому селі виживають на зеленому та паломницькому туризмі. Скрізь є вічними – вічні істини, головне, правильно створити інфраструктуру та привабити до себе людей. Зрештою, не той батько що дав хліб, а той що навчив його здобувати, – вважає Володимир Клименко.
Богдан Слушний.
На фото: відремонтована дорога від Почаївської Лаври до Почаївського Скита.