Вчені з Чикагського університету провели ряд дослідів, в яких було виявлено, що щурі тяжіють допомагати одне-одному, не отримуючи за це жодної винагороди.
В ході експерименту одного зі щурів поміщали у тісний скляний контейнер, відкрити який можна було лише ззовні. Другий щур, що перебував у відносній свободі, не покладав лап, поки не знаходив способу звільнити свого сородича, не дивлячись на те, що кришку циліндру відкрити було досить складно.
При цьому, коли один щур бачив другого замкнутим, його поведінка виражала більше хвилювання, ніж зазвичай.
І хоча щурів попередньо не дресирували і не вчили ніякій особливій поведінці, після кількох повторень досліду вони засвоювали як відкривати циліндр і в наступних експериментах робили це за лічені секунди після їх початку.
Жан Десеті (Jean Decety), психолог із Чикагського університету, вважає, що ці досліди доводять існування співчуття — риси, яка раніше вважалась притаманною лише приматам — у гризунів.
В деяких дослідах вибір щурам ускладнили — вони повинні були вибрати, який з двох контейнерів відкривати першим: з полоненим сородичем чи зі смачною шоколадною стружкою. Вчених здивувало, що у більшості випадків щурами керувало співчуття — в першу чергу вони звільняли товариша, а вже потім брались за десерт.
Згодом вчені ще більше ускладнили експеримент. Вони вирішили що, можливо, взаємодія між рятівником і полоненим після звільнення служила першому за винагороду і влаштували дослід таким чином, що полонений після звільнення міг вибратись тільки в інший загін. І навіть в такому випадку співчуття брало верх.
Щоправда, не всі щурі навчились звільняти полонених — для деяких задача виявилась непосильною. Також виявилось, що рятівника не обманиш плюшевою, схожою на щура, іграшкою — її він рятувати не стане. Іншим цікавим фактом стало те, що самки проявили більшу схильність до допомоги ближньому, чим самці.
Таким чином експеримент доводить існування у щурів альтруїзму, який не піддається на спокусу та не потребує ніякої винагороди.