“Ні обіцянок, ні пробачень…” Мабуть, можна сміливо стверджувати, що вибори-2012 деяким чином подолали нещасливу практику обіцянок, яка довгий час була ключовим компонентом виборчої компанії в Україні.
Згадайте попередні вибори, чи не на кожному стовпі основні політичні гравці змагалися, хто дасть більше грошей на дитину. Тимошенко обіцяла одну суму, Ющенко іншу, а Партія регіонів ще більше. Юлія Володимирівна також обіцяла створити професійну армію (частково не виконала) і повернути внески Ощадбанку (частково виконала). Треба сказати, і сьогодні Партія регіонів і опозиція обіцяють повернути вклади. Але ці обіцянки приховані глибоко в надрах передвиборчих програм. А передвиборчі програми, як відомо, у нас не цікавлять ні самих політиків, ні журналістів, ні експертів, ні виборців. Хоча, як раз останні і є їх цільовою аудиторією. Лідер руху “Чесно” Олег Рибачук в розмові з ТСН.uа. зізнався, що ніколи не вивчав жодної програми і не бачить у цьому сенсу. “В цій компанії взагалі немає ніяких обіцянок і реформ. Є протиставлення. Партія регіонів запитує: “Хочете, щоб повернулися ці політичні банкрути?” Опозиція говорить: “Ми їх зупинимо. Так більше не можна!”, – зазначає Рибачук. “Реклама Королевської – вона в оточенні трьох чоловіків. Або з одним Шевченка. Ляшко з вилами теж нічого не пропонує. Він схожий на людину, яка втікла з психіатричної лікарні. Його поки не спіймали, він всім погрожує”, – іронізує політик. Свобода vs стабільність Мабуть, головна обіцянка опозиції на сьогоднішній день – звільнити VIP-в’язнів Юлію Тимошенко і Юрія Луценка. На думку експертів, технологічно це правильне гасло. А ось чи реалістичне? Тут є великі сумніви. “Навіть якщо переможе опозиція, набере більшість і за мажоритаркою, і за списком, а далі що? – міркує в розмові з ТСН.uа політтехнолог Тарас Березовець. – У президента є можливість у будь-який момент розпустити парламент і призначити вибори. Та й, власне кажучи, він може просто ігнорувати всі заяви, всі рішення, які буде проводити “Батьківщина”. Ще одна опозиційна “фішка”, якої немає в рекламі, але, тим не менш, у всіх на слуху – ліквідувати Конституційний суд і замінити всіх суддів (всього 9 тисяч людей). Але політологи не вірять в ефективність такого простого рішення. “Зрозуміло, що треба провести реформи судової системи, але люструвати всіх суддів? А де ви візьмете нових і кращих? Ви гарантуєте, що ви знайдете кращих? Як вони вступали до вишів? Хто замислювався? Юридичні факультети у нас найкорумпованіші в вузах, – переконаний політолог Вадим Карасьов, – Я проти “кампанійщини”. Це утопічне завдання люструвати всіх суддів”. Партія регіонів з телеекранів і бігбордів запевняє, що “подолала” якусь абстрактну руїну. “Партії влади треба звітувати. Їх стратегія – це історія успішних проектів. Євро провели, аеропорти побудували, готелі. Значить все йде добре”, – іронізує Тарас Березовець. Та все ж в програмах політичних антагоністів є чимало спільного. Особливо в соціально-економічній частині. Обидві партії планують домогтися підвищення зарплат і пенсій. І влада, і опозиція хочуть скоротити імпорт російського газу. Хоча лідер “Громадянської ініціативи” Анатолій Гриценко хоче піти ще далі – відмовитись від російського газу взагалі. “3-5 років серйозної роботи з власними ресурсами, курс на енергозбереження – і нам російський газ не потрібен”, – заявив нещодавно Гриценко.
Програми партій розходяться хіба що в питаннях мови та у сфері зовнішньої торгівлі. “Батьківщина” пропонує зосередитися на європейських ринках, а Регіони – на ринках Росії, США і Китаю, а також на ринках країн “великої двадцятки”. Але, тим не менше, на думку експертів, соціально-економічна програма регіоналів зроблена більш професійно. “Вона містить чимало цифрових показників. Регіонали конкретно пропонують збільшити щось, на стільки-то або зменшити на стільки. Програма “Батьківщини” перевантажена декларативними тезами, скоріше – гаслами, ніж планом дій”, – вважає політолог Михайло Басараб. Грузинський тренд і комуністичний калейдоскоп Претендент на роль “третьої сили” Віталій Кличко в своїх рекламних посиланнях виглядає конкретніше за лідерів виборчої компанії. Він обіцяє три роки податкових пільг для нових підприємств і люстрацію всіх чиновників. Треба сказати, податкові канікули – це улюблений “баян” багатьох політичних партій. Влада у свій час обіцяла 5 років податкових канікул для малого і середнього бізнесу. Замість цього малий бізнес отримав Податковий кодекс, якого ніхто не обіцяв. Що стосується люстрації, то тут виникає риторичне питання: чи проголосують самі депутати за свою люстрацію? Відповідь, мабуть, очевидна. “Напевно, в самій політичній силі Віталіка доведеться люструвати половину списку”, – припускає Тарас Березовець. Політолог Михайло Басараб вважає, що програма “Удару” Віталія Кличка нагадує рекламний проспект про успіхи Грузії. Вона написана за тамтешніми лекалами. “Приклад Грузії і її економічних реформ впливає на політичний дискус українських партій. Говорити про перетворення в цій країні стало правилом хорошого тону. З’явилася тематика “зменшення податкового навантаження”, “комп’ютеризації”, “спрощеної реєстрації” та інші”, – зазначає політолог.
І все ж лідерами нереальних обіцянок є комуністи. Треба сказати, ця виборча програма для вірних ленінців знакова. КПУ проводить одну з найпотужніших піар-кампаній за весь час свого існування. Ймовірно, таким чином намагаються захопити новий електорат. Стабільний комуністичний електорат, як цинічно б це не звучало, відходить в інший світ. У КПУ повний калейдоскоп обіцянок: повернемо заводи робочим, землю селянам, заберемо країну у буржуїв, переглянемо результатів приватизації, зменшимо пенсійний вік (примітно, що повернути колишній пенсійний вік обіцяє і Об’єднана опозиція). Але, мабуть, найпомітніша комуністична обіцянка – зупинити розпродаж землі. Ось їх рекламний перл: “Рідна земля українцям, як мати. Не смійте за гроші її продавати”. І тут же йде заклик віддати цю землю народу. “Я ходжу, дивлюся на комуністичні борди (яких у Києві більше, ніж бордів Королевської) і ніяк не можу зрозуміти, що значить “віддати землю народу”? Хто такий цей “народ”? Це ЦК, Президія, Політбюро (або як воно там називається) КПУ? Як комуністи збираються виконувати цю обіцянку?” – дивується письменник і мандрівник Максим Кідрук. “Питання в тому, як створити цивілізований ринок землі, – вважає політолог Вадим Карасьов, – Потрібно говорити не про те, що ми проти продажу землі, проти ринку землі. А потрібно говорити про те, як створити цивілізований ринок земельних відносин”. Карасьов радить політикам під час виборів навчитися поєднувати короткостроковий інтерес, пов’язаний з виборчою компанією, і довгостроковий інтерес, пов’язаний з розвитком країни. “Західним політикам це якось вдається. А у нас крайності. Або пишуть такі програми, які розраховані на якусь абстрактну людину на 10-15 років вперед. Але забувають про те, що є живі люди з живими проблемами. Або, навпаки, обіцяють все і одразу, не думаючи про те, що буде завтра”.
Олена Яхно
http://tsn.ua