В теперішньому світі для сучасної людини слово «спасіння» майже не знаходить свого призначення. Люди живуть з розрахунком на день завтрашній і в них те все йде по плану.
А якщо вже щось і станеться, то обов’язково все налагодиться. Найгірше, що може трапитись – це напевно якась трагедія чи катастрофа, але й тут все буде добре.
Жодна людина не хоче думати, що конкретно з нею станеться щось погане. А якщо і станеться, то я обов’язково врятуюсь. Навіть в таких фатальних ситуаціях застосовується слово «врятуватись». А все тому, що ми занадто прив’язані до світу цього.
Звичайно, ми не повинні опускати руки і дозволити ситуації прийняти свій хід, але і одночасно ми повинні бути готовими до найгіршого. А конкретно того, що та чи інша подія може бути останньою в нашому житті. І всі плани, всі наші задуми більше не здійсняться. І ось, саме тут, після нашого краху розуміємо, що не можна занадто надіятися на те, що я врятуюсь, бо кінець може бути зовсім-зовсім поряд.
Напевно, нам доводилось чути, що життя – це всього лиш мить між народженням і смертю. Але напевно не прислухались, тому і спасення не мало для нас жодного змісту, бо думали, що будемо жити вічно.
Але говорити про Спасення з моменту нашого останнього подиху – це вже занадто пізно.
Тому потрібно бути підготовленим до цього уже завчасно. Не дарма Святі Отці жили так, ніби кожен новий день – немов би останній в їхньому житті.
Чинити все відповідно до гідності Божих дітей. Це не легко, адже це дорога перешкод і перепон, постійно в чомусь відмовлятись, не дати захланності взяти верх над собою. Всі ми в цьому житті є подорожні і все що над міру те є зайве, тому ускладнює нашу дорогу до Неба.
Звичайно, ви скажете: «а як же Безмежне Боже Милосердя»? Це так, але пам’ятаймо про Справедливий Божий Гнів. Тому потрібно чигати протягом всього свого життя і пам’ятати, що саме від нашого вибору між тим чи іншим, буде залежати наше подальше життя, кінцевим пунктом якого, за Божим задумом є Спасіння.
Назарій Робак