Степом, степом йшли у бій солдати.
Степом, степом – обрій затягло.
Мати, мати стала коло хати,
А навкруг в диму село…

Мабуть не має в Україні жодної людини, котра не знає слів цієї пісні авторства талановитих українців Миколи Негоди (слова) та Анатолія Пашкевича (музика) у майстерному виконанні Раїси Кириченко. Нині набула популярності й інша пісня авторства нашого земляка Олександра Смика «Сніги»
Сніги, сніги…
Червоне, чорне, біле…
Сибірських рік закуті береги…
Не плакав, не боявся, не жалівся,
Не бачили тремтячої руки.
Мені було шістнадцять, як з криївки,
Немов щеня, виймали ястребки…
Ці дві пісні немов відображення трагічної історії України. Кров’ю окроплені українські степи та Сибірські сніги також червоні від крові та чорні від могил Борців за волю України.
Радянські ідеологи впродовж десятиліть насаджували нам думку, що дев’яте травня це День перемоги у Великій Вітчизняній війні, але давайте проаналізуємо чиєї перемоги? Зрештою, перемоги якими жертвами? Та й чи була ця так звана війна Вітчизняною для українців?
Найбільшою метою українців у ХХ столітті було здобуття незалежності, пригадайте героїчні сторінки боротьби УСС, УГА, УНР, ЗУНР, Директорія, Гетьманат, УВО, Холодноярська Республіка, ОУН, Карпатська Україна, УПА. Під час Другої світової війни українці не мали власної держави і опинились між двох тоталітарних режимів – СРСР і нацистської Німеччини. Тобто ця війна стала трагедією, в якій українці часто воювали проти українців і за чужі інтереси.
За підрахунками істориків і як свідчить офіційна статистика населення Української РСР в 1940 p., становило 41,3 млн. осіб. На 1 січня 1945 р. в Україні зареєстровано 27 383 тис. осіб. Різниця становить 13 917 тис. осіб. Отже, можна вважати, що в роки Другої світової війни тільки Україна втратила понад 13 млн. людей. У тому числі на Тернопільщині загинуло від 183 тисяч до 191 тисячі осіб, здебільшого це було цивільне населення. Це трагедія спалених сіл Великого Ходачкова Козівського, Молоткова Лановецького районів, це єдиний в Україні пам’ятник Солдатським вдовам у с. Яблунів Гусятинського району (після німецько-радянської війни в Яблуневі та сусідньому с. Сухостав залишилася 81 солдатська вдова).
То яке ж це може бути свято для України, яка ж це може бути перемога? Це одна з найбільших трагедій українського народу. І в ці дні ми повинні не святкувати, а пом’янути всіх жертв війни, зберегти історичну пам’ять, а не танцювати на кістках мільйонів загиблих від рук двох людиноненависницьких систем – комуністичної та нацистської. Вічна і світла їм пам’ять!

Голова Ліги підприємців «Українська справа», депутат Тернопільської міської ради Михайло Ратушняк

Напишіть відгук