111

З 4 серпня 2013 р. набрав чинності Закон №403, яким внесено зміни до діючої редакції ст. 265 ПКУ. Які новації у справлянні податку на нерухоме майно?
З метою формування реєстру платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі — податок на нерухоме майно), та забезпечення взяття відповідними контролюючими органами на облік таких платників податку Законом № 403 встановлено, що у першому базовому податковому (звітному) періоді (2013 р.) ст. 265 Податкового кодексу для фізичних осіб застосовується з урахуванням таких особливостей:
– власники об’єктів житлової нерухомості на підставі оригіналів документів про право власності на об’єкти житлової нерухомості та про житлову площу таких об’єктів можуть здійснювати звірку даних щодо таких об’єктів до 31.12.2013 р. (включно);
– контролюючі органи у 2013 р. не нараховують податок на нерухоме майно фізичним особам, і цей податок фізичними особами не сплачується.
Передусім внесені зміни стосуються звільнення від оподаткування об’єктів житлової нерухомості для окремих категорій населення.
Так, Законом № 403 встановлено, що не оподатковуються податком на нерухоме майно:
– об’єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать фізичним особам, які відповідно до закону мають статус багатодітних, або прийомних, або малозабезпечених сімей, опікунів, піклувальників дітей, але не більше одного такого об’єкта на сім’ю, опікуна, піклувальника,
– об’єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими згідно із законом, дітям-інвалідам, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об’єкта на дитину.
У разі наявності у платника податку — фізичної особи більше одного об’єкта оподаткування, в тому числі різних видів (квартир, житлових будинків або квартир і житлових будинків, у тому числі їх часток), база оподаткування обчислюється виходячи із сумарної житлової площі таких об’єктів з урахуванням норм пп. 265.4.1 п. 265.4 ст. 265 Податкового кодексу.
Переглянуто розміри житлової нерухомості, щодо якої застосовуватимуться пільги. Так, база оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи — платника податку, зменшується:
– для квартири/квартир незалежно від їх кількості — на 120 м2;
– для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості — на 250 м2.
Крім того, внесеними змінами ст. 265 Податкового кодексу доповнено нормою, що передбачає надання пільги власникам, які володіють різними видами об’єктів житлової нерухомості (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), шляхом зменшення бази оподаткування на 370 м2.
Водночас існуючі норми доповнено нормою, згідно з якою пільги щодо сплати податку на нерухоме майно не поширюються на об’єкти оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, використовуються у підприємницькій діяльності).
Внесеними змінами передбачено, що міські, селищні та сільські ради можуть встановлювати додаткові пільги щодо сплати податку, який сплачується на відповідній території з об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровано в установленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 м2 бази оподаткування.
Так, ставки податку для фізичних осіб встановлюються в таких розмірах:
не більше 1% — для квартири/квартир, житлова площа яких не перевищує 240 м2, або житлового будинку/будинків, житлова площа яких не перевищує 500 м2;
2,7% — для квартири/квартир, житлова площа яких перевищує 240 м2, або житлового будинку/будинків, житлова площа яких перевищує 500 м2;
1% — для різних видів об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна житлова площа яких не перевищує 740 м2;
2,7% — для різних видів об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна житлова площа яких перевищує 740 м2.
Ставки податку для юридичних осіб встановлюються в таких розмірах:
1% — для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 м2, та житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 м2;
2,7% — для квартир, житлова площа яких перевищує 240 м2, та житлових будинків, житлова площа яких перевищує 500 м2.
Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів оподаткування, що перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника житлової нерухомості.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, зокрема органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам — нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів.
Змінено терміни подання декларації з податку на нерухоме майно юридичними особами — з «до 1 лютого» на «до 20 лютого».
Умови та порядок повернення з державного бюджету помилково та/або надміру зарахованих до державного бюджету сум грошових зобов’язань встановлено Податковим кодексом.
Згідно з пп. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу надміру сплачені грошові зобов’язання — це суми коштів, на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов’язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Відповідно до п. 43.1 ст. 43 Податкового кодексу помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов’язання підлягають поверненню платнику згідно з цією статтею та ст. 301 Митного кодексу, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Так, помилково та/або надміру сплачені суми податку на нерухоме майно фізичними особами підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з цього податку або поверненню платнику податку в порядку, передбаченому Податковим кодексом.
Обов’язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов’язання є подання зазначеною фізичною особою заяви про таке повернення. Право платника податку на подання заяви щодо повернення надміру сплачених коштів виникає і застосовується протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов’язання (п. 43.3 ст. 43 Податкового кодексу).
Інформаційно-комунікаційний відділ Тернопільської об’єднаної ДПІ
ГУ Міндоходів у Тернопільській області

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.