Вибагливий глядач може завважити, що вистава волинян потребувала камерності. Але це вже вина тернопільських “діячів”, що камерну виставу запросили на велику сцену, а звук взагалі не налаштували. Напевно, художній керівник луцького театру Петро Ластівка вважав, що відправляє акторів на повноцінний фестиваль, де будуть демонструватись п’єси й на малій сцені.
На нещастя затухаючого тріумвірату тернопільського театрального керівництва, жодного голови міста чи області не були присутні в залі. Їм “вистачило” львівської “Втечі від реальності”, яку невідомо для чого запросили на ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ фестиваль. А так тернопільське театральне начальство могло б випросити-виклянчити (бо заробити касовими зборами нереально за такої роботи) у владоможців коштів на звукове обладнання.
Що ж до самої вистави, то вона приємно вразила тернопільського глядача: дотепні, не затягнуті діалоги, які нині очікують тернополян у “Занадто одруженому таксисті”, витончена гра головної героїні Віри Миколаївни (акторка Наталія Мельничук), реалістично відтворений образ чоловіка за викликом Кирила (артист В’ячеслав Погудін) і вдале перевтілення у дві протилежності Надії (акторка Ірина Маслюк). А залучення “сінематографа” до п’єси робить не на 167 кілометрів різниці між тернопільським і луцьким театром, а у приречену космічну недосяжність між баченням столичної юної режисера-постановника і нашими “геніями”, які хочуть здивувати глядача вчергове пережованим “Ніч перед Різдвом”. У театрі підсміюються, що невже знову щось з Ельблонгу передруть? Наразі наші “трударі” судять значно прогресивніших молодих режисерів.
Прочитати про сюжет вистави тернополяни зможуть чи не у всіх ЗМІ. В інтернеті сайти Волині доволі детально описали перебіг постановки. Від себе додамо: порушені вічні проблеми у “Замовляю любов” матимуть попит завжди. Старша жінка, покинута багатим чоловіком, шукає розради у любові за гроші. Правда, соромиться зізнатись у цьому навіть собі. Героїня прагне закохатися і бути коханою. І їй це ніби, власне, вдається… Щоб не втомлювати глядача пустими зітханнями і діалогами ні про що, звукорежисер постановки вдало підібрав мелодії, які вдало підтримують ритм. А от те, що колонки то “харчали”, то просто “німіли” – знову питання до тернопільського театрального керівництва.
Після перегляду вистави, стало зрозуміло, що вчора глядач побачив дипломантів у трьох номінаціях. Лише питання часу, дипломи якого ступеня наважиться “намалювати” пристаркувате журі. У тернопільському театрі схильні вважати, що підібраний низькопробний рівень вистав дозволить вивищитись тернопільському режисеру Бажанову. Час покаже )))
“Тернопільські театральні вечори” дадуть нового керівника театру?
***
Досидіти до антракту – рахунок пішов на хвилини
***
