До Тернополя у кількаденну відпустку повернулися добровольці колишнього батальйону «Збруч». Сьогодні вони вже частина 128-го батальйону гірничо-піхотної бригади. За лічені дні вони повернуться назад на Херсонщину виконувати свій громадянський обов’язок – обороняти кордони рідної держави. Та далеко не таким уявляли собі тернополяни розвиток подій як в країні, так і в місті.
На зустрічі із журналістами хлопці розповіли, що їм вкрай бракує зимового одягу та взуття і зараз, за час короткотривалої відпустки, вони мають встигнути купити собі форму та все необхідне за власний кошт ще до повернення на оборонні позиції. Кажуть, що на штаб з Тернополя допомога приходить, але чомусь самі військові її не відчувають. Щодо харчування – проблем немає, але через відсутність теплого одягу та берців приходиться їм вкрай скрутно, адже важко повністю себе забезпечувати, отримуючи за свою службу якихось 2400 гривень і це при тому, що багато кому з них доводиться бути єдиними годувальниками в сім’ї.
Там, на далекій Херосонщині наші тернополяни вже майже півроку, останній раз рідних бачили ще два місяці тому. Чому так вирішило командування хлопці не знають, але чітко дотримуються наказів керівництва. Багатомісячне спільне життя в тепер вже майже рідному колі згуртувало їх, а колись чужий край зробило майже другим домом.
За словами наших земляків, там, де вони зараз дислокуються, місцеве населення займає позицію «моя хата скраю», багато людей налаштоване за Україну, частина просто відмовчується вагаючись. Однак, добрі люди часто приносять солдатам поїсти, ремонтують їхні машини, щиро стараються допомогти. Разом з тернополянами на захисті українського кордону стоять і одесити, вони, як і наші, хочуть аби Україна знову стала єдиною державою, не поділеною на захід і схід, північ і південь.
Хлопці кажуть, що побувши там багато чого в житті переосмислюєш і повертатися до того життя, яким жив колись не хочеться – відчувається потреба у докорінних змінах і починати, переконані військові, потрібно з себе.
– Пам’ятаю, приїжджав я попередній раз у відпустку, а зустріли мене словами «став могорич»…Таке враження, що я із заробітків приїхав. Мене це неприємно вразило, адже там ми стоїмо не лише за себе, своїх рідних, дітей, але й за всіх, – розповідає один з добровольців 128-го батальйону гірничо-піхотної бригади. – Без патріотизму і віри ми не побудуємо вільної незалежної України.
Всі, хто повертається назад з відпустки, наступний раз їдуть туди хіба заради сім’ї. Політику ж місцевої влади ніхто з хлопців не підтримує.
– Ми бачимо, що місто просто знищується руками можновладців і чиновників. Нам добре знайома ситуація в Тернополі, знаємо про вирубку парків, незаконні забудови, неправомірні рішення і захоплення землі, тому такий стан речей просто обурює, адже не для того був Майдан, не для того зараз на сході гинуть хлопці, – каже 24-річний молодший сержант з Тернополя Володимир Вівчар. – Ми змінили одну владу, скинемо й цю, пікети навряд щось вирішать, ними систему не змінити. Суспільство ціною людських життів довело, що гідне мати достойну владу, тож зараз потрібно поставити свої вимоги та добиватися їх реалізації.
На свої очі наші захисники бачили не одну смерть. Морально – це надзвичайно важко, але, кажуть хлопці, в стані війни по іншому й бути не може, тож до всього вони просто звикли. Що чекає на них завтра вони не знають, знають лише, що на передову вони поїдуть. Як тільки отримають наказ, зараз же відпрацьовують оборонні позиції та виконують накази командування.
– Були й випадки, що між нашою і протилежною ворогуючою стороною й кілометра не було, стояли ми фактично лице в лице, кожен обороняючи своє. Скажу відверто, їхнє озброєння і чисельність навіть не порівняти з нашим захистом, – каже доброволець з Тернополя. – Зараз мирне населення більше за нас, а от на попередньому нашому місці дислокації люди були настроєні проросійськи. Питали чому ми свій прапор повісили, мовляв, коли були росіяни, то свого вони не чіпляли. Дивує така позиція, адже ми стоїмо на захисті рідної землі, а не загарбуємо чужі території, посягаючись на цілісність та суверенітет іншої країни.
Аби підтримати наших вояків громадські організації міста намагаються внести й свою лепту допомоги. Так, днями відправився адресна посилка із медикаментами та листами в зону АТО. Організували це активісти тернопільського осередку ГО «Ідея Нації». Для цього вони попередньо плели патріотичні браслети, ліпили з глини кулони із українською символікою та інші вироби, після чого обмінювали їх в аптеках на медикаменти. Таким чином вдалося зібрати чимало ліків, які розділили на дві частини. Одну з них відправили в «Айдар», іншу – для бійців колишнього батальйону «Збруч». Акція знайшла підтримку й серед місцевого населення, яке радо долучилося до заходу. Таким чином, переконані небайдужі активісти, кожен з нас зараз просто зобов’язаний в такий спосіб подякувати тим, хто не побоявся ризикнути життям заради мирного неба над Україною та подався обороняти її, змінивши рідну домівку, сім’ю та затишні ліжка на неспокійний сон під свистом куль та «Градів» з автоматами в руках.

прес-служба ГО “Наш рідний Тернопіль”

Напишіть відгук