Для багатьох громадян України поняття «поліцейська держава» асоціюється із повсюдним контролем поліцейських, масовими репресіями, ледь не танками на перехрестях. Хоча все це набагато простіше: це коли силові структури та правосуддя стають недоступними для контролю зі сторони громадян, вільно трактують закони, проявляючи (або не проявляючи) зацікавленості при дотриманні законності. Для прикладу кілька простих, але показових історій.
У селі Старий Тараж посіяла жіночка мак. Як це часто у наших селах, незважаючи на заборону (варто зазначити ідіотську), підсівають мак між різними культурами. Зрозуміло, що не по закону, намагаються якось влізти у дозволену норму, не завжди трапляється і т.п. Одним словом, правоохоронці про це дізналися, отримали ухвалу суду на проведення обшуку приміщення (що цікаво, прізвище було написане із помилкою – тобто фактично на іншу особу), привезли понятих із Почаєва. Логічно жінка не впускала гостей у хату, десь її там відтягали, у боротьбі вона вкусила одному із міліціонерів руку, мак знайшли. На рахунок маковиння, очевидно, гра не була варта тих зусиль: склали протокол та обійшлося «адміністративною». АЛЕ ПОКУСАНА РУКА! Оформили напад на правоохоронця при виконанні повноважень, завдання тілесних ушкоджень легкої та середньої важкості. Суд: дали два роки умовно. Але продовження цікавіше. Прокурор, яка вела дане провадження, обурена «м’якотілістю» (у даному випадку) нашого суду, подає апеляцію у Тернопіль, з клопотанням про посилення міри відповідальності. Зрозуміло, що мова не про збільшення строку умовного, а про ув’язнення під вартою у місцях позбавлення волі. Ось так прокуратура потужно бореться із тими, хто посягає на наших міліціонерів. Хоча, мені здається, покусаний міліціонер і сам не буде радий такому висліді подій. Очевидно саме таким чином і працює наша, зокрема Кременецька, прокуратура: пересічних накажемо по повній програмі (а там і «лички» на погони), а своїх прикриємо, не бачимо, пожаліємо.
Така ж ситуація проглядається і стосовно дій правоохоронців. Всі знають ставок на «Королівському», який у оренді Блозви, а інші – товариства мисливців і рибалок. Логічно, що головна мета підприємця – отримати прибуток, виростивши та виловивши рибу. Для останнього необхідно спустити ставок, і ось тут виникли проблеми. На початку листопада минулого року при голові РДА зібралася комісія, яка вивчивши всі документи, надані Блозвою, дала йому дозвіл на спуск ставка. Голова товариства мисливців і рибалок Ковальчук демонстративно, за словами голови РДА, став у «позу» і сказав: «А я не дозволю». Питання «законникам», які нас повчають дотримуватися правового поля: що мав зробити Ковальчук – правильно, звернутися із відповідною заявою у відповідні органи, що його інтереси порушуються. Але почався детектив.
Блозва, нічого не підозрюючи, розпочав спуск ставка. Тут як тут з’явилося більше пів сотні членів товариства мисливців і рибалок, які почали насипати береговий пісок у мішки, грузити у «бус» та відвозити до шлюзу, закидаючи його. Власник ставка, який прибув, хотів щось заперечити, але його просто ніхто не слухав. У стані безвиході він просто порізав шини «буса». З’явилася міліція, голова РДА, голова районної ради: одним словом було «весело». Врешті склали протокол про хуліганство за порізані шини, а воду із ставка так і не спустили, так як не вкладалися у строки, риби не виловили і залишилися у збитках. Причому, як зазначають свідки, подібні проблеми орендаря із УТМР кожного року, і це не перший раз, коли став не дали спустити. Тобто прикинувши «одним оком» проглядається явище, яке назване красивим словом рейдерство. Орендарі подають у РВ УМВС звернення про порушення їх права на реалізацію підприємницької діяльності. У свою чергу правоохоронці швидко надають відповідь – даного факту не було, в унісон співає і прокуратура – правоохоронці закрили провадження правомірно. Звісно, поставити на терези якихось нещасних орендарів-підпріємців та потужне Кременець УТМР, «яке нараховує 700 членів». Та й не дивно, що останні активно заступилися за начальника міліції Галевича В.Б., якому низка громадських організацій міста оголосила про не довір’я: рука руку миє не здивуюся, якщо нач.міліції також мисливець).
Тому на дорікання багатьох, що ви хочете у Галевича, який керівником «місяць без року», хочеться відповісти – просто щоб не було такого, як описано вище. І поки до кінця «не замарався» берися хлопче за роботу і паши, для всіх, без огляду на статус, зв’язки, чи контролює хто чи ні і т.д. І люди віддячать (тільки не так, як попривикали). А ні, то…

Народна рада

Напишіть відгук