f.n.s24.26.10.15r026_новый размер24 жовтня 2015 року з Тернопілля в зону військового протистояння на Сході України рушив дев’ятнадцятий рейд групи. Координатори рейду, Західна Україна та Тернопільщина Василь Конько. Щумщина та північ Тернопілля Володимир Каніщев. Донбас та зона АТО Едуард Хатмуллін. Інформаційний супровід прямо з маршу Ігор Крочак. Вага вантажу як завше близько 30-ти тонн. Перелік допомоги відповідний до осінньо-зимового періоду замовленнь та потреб бійців. У цей раз на нашому траспорті (“фура” сідельний тягач) були: овочі, капуста, картопля, буряк, морква, цибуля, яблука, хліб, тушковане м’ясо, домашні закрутки, військова форма, тактичне взуття, спорядження, матраци, машинна олива як для дизельних двигунів так і для карбюраторних і багато чого іншого. Зазначу що до цього рейду вагомо особисто матеріально долучились наші волонтери: Василь Конько (500 банок тушкованого м’яса і ін.), Микола та Галина Дерецькі (50-ть матраців ін..), Степан Ладан (Шумщина), Петро Христинич (1-на тонна 200 кілограм свіжевипеченого хліба зі своєї пекарні і ін..). Благодійники та друзі групи: Петро Гадз (Герой України, 5-тонн яблук), Віталій Мариновський (тактичне взуття і ін.), Ігор Вонс (1-на тонна цибулі і забезпечення нашого транспорту «фури» дизельним паливом для рейду на Донбас), Сергій Мельник (120 літрів машинної оливи як для дизельних двигунів так і для карбюраторних, шини до військових авто і ін..). Окрім того відділення нашої групи в Шумську підготували сім тонн картоплі , одну тонну капусти, одну тонну буряка та моркви разом. В селі Лопушно що недалеко від Почаєва Василь Конько придбав у фермерсько-селянської родини картоплю на загальну сумму 26 тисяч 348 гривень. Завантажити ці овочі, а це десять тонн картоплі нам на «фуру» допомогли хлопці з Крем’янецького Правого Сектору та самі жителі громади села Лопушно. Це я пишу для того щоби пересічний громадянин зрозумів які обсяги допомоги група доставляє до передової. Звичайно що у цю осінь ми входимо з досвідом та методикою групи які ми напрацювали за весь період російсько- української  війни на Донбасі 2014-2015 років. Багато волонтерських груп і волонтерів одинаків вже в рази зменшили кількість та вагу допомоги. Але наша група не опускає рук не дарма наш девіз «Хто, якщо не ми !».

Як завжди в далеку путь ми поїхали з християнським благословенням.

Пибуття, та перший день роботи, «Айдар» та фронтові зустрічі.

 25 жовтня у неділю коли вся Україна голосувала, ми з водієм Василем Бембеном прибули на нашу базу в місті Костянтинівці Донецької області. Ранком 26 жовтня почалося розвантаження. Едуард Хатмуллін  наш координатор по зоні АТО, вже ретельно підготувався до прибуття допомоги з західної України. Наші побратими з Донбасівського відділення що незважаючи ні на які труднощі кожного дня працюють по фронту, вже чекали… Я вже писав що ми опікуємось більш ніж тридцятьма зєднаннями та підрозділами, тому справжній волонтер буде працювати незважаючи ні на труднощі, ні на вибори ні на ще там щось. Зрозуміло що методика викристалізувана такими важкими рейдами минулого 2014 та 2015 року нашими координаторами Василем Коньком, Едуардом Хатмулліним, Володимиром Каніщевим та й і всім загалом групи дається в знаки і ми вже при завантаженні і розвантаженні фасуємо допомогу. Щоб на базі якнайшвидше завершити процес розгрузки. Овочі, наприклад, складаючи на нашій базі в зоні АТО утеплюємо (щоб не померзли, вночі приморозки), складаємо графік відвідин підрозділів (до кого ближче до кого дальше). Розвідуємо і прокладаємо нові маршрути, не секрет що конфігурація позицій трохи помінялась. І хлопцям на нових місцях дислокації доводиться знову починати все з «нуля», бліндажі, траншеї сполучення інженерного забезпечення позицій тощо. І знову як і минулого року поряд з ними у допомозі стає брат волонтер. Там.., кат його мамі, немає утеплювача для обладнання бліндажів там не вистачає матраців, там пічок «буржуйок». Едуард та Василь завжди кажуть таке враження що в нас «дежавю» або осінь 2014 року, знову дзвінки там не має того, там не має того… Державна система не дуже дбає за дрібниці, як то хімію для боротьби з гризунами, круги до пилок «болгарок», надійний шанцевий інструмент. Турбування про війська на польових позиціях, шановні панове генерали це не тільки вчасна подача боєприпасів, інспекції, та вичитування командирів за недоліки. А безліч дрібниць що потрібні солдату і молодшому командиру в «полях»: блокноти, знову оптика спостереження (не тільки в елітних підрозділах), військова форма на «підмінку» (для роботи з бронетехнікою, штатна ж нищиться на раз два), казани, посуд, тканина для чищення стрілецької зброї (холоди та тумани вже наступили в козацькому степу… мушкети ще предки заповідали чистити щовечора у таку погоду, бо перед ворогом без курків залишишся…), список може бути безкінечним. Завжди, отак то об’їжджаю позиції, чи то з Василем чи з Едуардом і думаю:- Ну.., і де ж ваші глибинні реформи в постачанні…(«сяку таку дивізію» це так по солдатському щоб не сказати моцніше…). Ну і дорогі побратими Бійці, залишайте трохи своїм наступникам (зміні що прибуває після вас на старі позиції), те що не потрібно забирати на бази та додому, волонтер не мільйонер, на все по новій не старчиш, і начальство не все довезе.

Тепер трохи про перший день розвозу. Ще розвантажувалась «фура», а Едуард Хатмуллін вже здзвонився з підрозділом батальйону «Айдар» і згодом завантаживши наш «грузовичок» (картопля, тушонки, теплі речі, ну ви зрозуміли все по безкінечному нашому списку навіть вікно з шибами і двері для облаштування «польового» житла в якісь розбитій хаті…) «погнали» до бійців. Одразу скажу що цей день був для мене двічі приємною несподіванкою. На черговій позиції один з молодих бійців так пильно приглядається і каже:-Лесі Українки…Тернопіль…останній поверх. Дядьку Ігор, я ваш сусіда, з тої ватаги хлопців яким ви деколи даєте прочухана але завжди з повагою здороваєтесь з нами, хоч ми трохи вредні. Що тут скажеш… в мене  мимохідь трохи сльози не виступили на очах…Обнялись. Ти як тут.., давно (питаю). Та.., каже, вже з осені минулого року офіційно оформився і, о так-то, потроху воюю. А ви все возите, пишите- читав, читав.., теж так би мовити «воюєте»…Так що добра в нас молодь, а мого сусіду звуть Андрій Гуран. А я навіть не знав що він там. Класний в вас товариш, хлопці земляки, справжній. Його командир теж виявився моїм знайомцем, я ніколи не забуду як він впевнено командував ще на Майдані, в диму і пострілах на Грушевського та Інституській. Старий ветеран ще «афганської», недарма і позивний «Бача», хлопці в нього підтягнуті, кругом порядок, по діловому конкретний, справжній «батько отаман та добрий командир». Разом з моїм волонтерським командиром Едуардом обмінялись позивними та контактами, вирішили по діловому швидко що потрібно в першу необхідність що в другу. Ми розвантажились і поспішили повернутись назад на базу. Треба було готуватись до відїзду з «фурою» додому. На останок сфотографувалися і з «Айдарівським» прапором і без. А ще я передав «айдарівцям» дитячі малюнки та листи з класу донечки Василя Конька, що в 29-ї школі Тернополя, читачі пам’ятають що  у тому класі ми з Василем були в дітей на уроці (читай попередні репортажі новин). Дорогі діти, бійці задоволені вашими подарунками, пишіть та малюйте ще!

Перед від’їздом Едуард показує мені БРДМ на подвірї, нашої бази… Ну як тобі (питає), кажу, те гей би нічого. Ага.., каже нічого, «прожорливий жуть». Історія така, в підрозділ 93-ї бригади до «кіборгів» танкістів ми пам’ятаєш дали джип NISSAN Patrol броньований. А вони нам «цивільно подарований», а не штатний БРДМ- він же бензин «жере що крокодил-сепаратюга» 47 літрів на сто кілометрів. Коротше кажучи будемо з нашими умільцями переробляти на дизель, ще й станину під ДШК на верх доставимо, зробимо повноцінну бойову одиницю, ну а потім сам знаєш віддамо пацанам, в кого з технікою туго. Так-так дорогі читачі це вже кредо нашої групи в першу чергу допомагати тим хто реально на «передку», днями та ночами захищає Україну. Хотілось би звичайно щоб так робили і інші волонтери та командування. Ваші подарунки «авто», та інших засобів для другої лінії оборони, можуть зачекати, це моє тверде переконання.

Коли вже майже сутеніло на нашу базу прибула група «Евакуація 200» (для тих хто не знає, це ті хлопці що займаються розшуком останків загиблих героїв російсько-української війни на Донбасі) бойовим водієм в них Василь Рогоза («Дядя Вася»). Він кілька разів ганяв «фури» наших рейдів на Донбас. А тепер вирішив долучитись і такою працею:-Не можу сидіти дома коли молоді «пацанята» тут…Так що Ігорку не забувай що «Дядя Вася» тепер на Сході, привози допомогу, та й передавай привіт моїй «спасатєльній» станції на озері і усьому Тернополю. Ми ж з тобою в морських «тєльняшках» ходимо…

Завантажили ми і «Дяді Васі» з хлопцями продуктів, картоплі, мінеральної води тощо. Армія яка дбає про своїх загиблих є справжньою армією, так ще Госпітальєри говорили у Хрестових походах.

До слова у той перший день поки ми з Едуардом їздили до «айдарівців», продукти та іншу допомогу наші волонтери ще доставили до 42 батальйону 57 бригади та Красногорівського сільськогосподарського технікуму.

Шлях додому на «перекладних», для мене не був легким. Добирався після поломки «фури» і електричкою до Білої Церкви і швидкими потягами, і «попутками» майже як в доброму «вестерні». Усім хто допоміг і черговим по вокзалам, і водіям щиро дякую, допомагаючи волонтеру ви допомагаєте і бійцям на фронті. Тепер це вже дві сторони «однієї медалі» волонтер та боєць. Треба щоб і вищі чиновники це розуміли та допомагали нам в роботі. Колись можливо у книзі опишу красномовніше («таку, сяку дивізію…»). А хлопці з Донбасівського відділення «прогрівають мотори машин», передова чекає. 19-й рейд не завершено, кожен тиждень йде розвіз по важким фронтовим дорогам на «передок». Подробиці згодом. Бувайте…

Тернопіль-Донбас-Тернопіль

Ігор Крочак, прес-секретар волонтерської групи ГО “Схід та Захід єдині” (фото автора)

28 жовтня 2015 року

f.n.s24.26.10.15r182_новый размер f.n.s24.26.10.15r181_новый размер f.n.s24.26.10.15r179_новый размер f.n.s24.26.10.15r177_новый размер f.n.s24.26.10.15r173_новый размер f.n.s24.26.10.15r171_новый размер f.n.s24.26.10.15r170_новый размер f.n.s24.26.10.15r168_новый размер f.n.s24.26.10.15r167_новый размер f.n.s24.26.10.15r164_новый размер f.n.s24.26.10.15r162_новый размер f.n.s24.26.10.15r156_новый размер f.n.s24.26.10.15r151_новый размер f.n.s24.26.10.15r148_новый размер f.n.s24.26.10.15r146_новый размер f.n.s24.26.10.15r142_новый размер f.n.s24.26.10.15r136_новый размер f.n.s24.26.10.15r134_новый размер f.n.s24.26.10.15r133_новый размер f.n.s24.26.10.15r127_новый размер f.n.s24.26.10.15r122_новый размер f.n.s24.26.10.15r118_новый размер f.n.s24.26.10.15r115_новый размер f.n.s24.26.10.15r114_новый размер f.n.s24.26.10.15r113_новый размер f.n.s24.26.10.15r111_новый размер f.n.s24.26.10.15r109_новый размер f.n.s24.26.10.15r103_новый размер f.n.s24.26.10.15r099_новый размер f.n.s24.26.10.15r090_новый размер f.n.s24.26.10.15r089_новый размер f.n.s24.26.10.15r087_новый размер f.n.s24.26.10.15r080_новый размер f.n.s24.26.10.15r079_новый размер f.n.s24.26.10.15r076_новый размер f.n.s24.26.10.15r072_новый размер f.n.s24.26.10.15r066_новый размер f.n.s24.26.10.15r063_новый размер f.n.s24.26.10.15r060_новый размер f.n.s24.26.10.15r057_новый размер f.n.s24.26.10.15r056_новый размер f.n.s24.26.10.15r054_новый размер f.n.s24.26.10.15r053_новый размер f.n.s24.26.10.15r052_новый размер f.n.s24.26.10.15r050_новый размер f.n.s24.26.10.15r048_новый размер f.n.s24.26.10.15r046_новый размер f.n.s24.26.10.15r045_новый размер f.n.s24.26.10.15r043_новый размер f.n.s24.26.10.15r040_новый размер f.n.s24.26.10.15r039_новый размер f.n.s24.26.10.15r036_новый размер f.n.s24.26.10.15r033_новый размер f.n.s24.26.10.15r032_новый размер f.n.s24.26.10.15r028_новый размер f.n.s24.26.10.15r025_новый размер f.n.s24.26.10.15r020_новый размер f.n.s24.26.10.15r017_новый размер f.n.s24.26.10.15r016_новый размер f.n.s24.26.10.15r014_новый размер f.n.s24.26.10.15r011_новый размер f.n.s24.26.10.15r008_новый размер f.n.s24.26.10.15r006_новый размер f.n.s24.26.10.15r003_новый размер f.n.s24.26.10.15r002_новый размер f.n.s24.26.10.15r001_новый размер

Напишіть відгук