dnisterЗ крутого берега Дністра відкривається панорама неймовірної краси. Внизу, омиваючи невеликий острівець, тихо несе свої води ріка. Час від часу пропливають катамарани. Крута стежка вниз веде до печери монаха-відлюдника, видовбаній у кам’яній скелі над самою водою. На березі б’є джерело з надзвичайно смачною водою. Місцевий люд носить сюди полоскати білизну. Здавалося, такого вже давно нема, аж ні! Коромисло з відрами шмаття на плечі – і гайда до джерела. Кажуть, що опісля воно якось особливо пахне, хай всілякі хімічні ополіскувачі сховаються. Та й не дивно: навколо буяє таке розмаїття трав, що аж дух забиває.

Живий підручник природи

Описала лише один з куточків національного природного парку «Дністровський каньйон», віднесеного до семи чудес України. Його довжина – 250 км. Сплави Дністром тут були популярні ще у 30-их роках минулого століття. Нині цей вид туризму заново відроджується, сплавлятися на плотах і катамаранах їдуть не лише з України, а й інших країн. А ще ці місця полюбляють дельтапланеристи. Пансіонати Заліщиків, розташовані на березі Дністра, були знані в Австро-Угорщині, а згодом і в Польщі, сюди ходив прямий поїзд з Варшави.

Найцінніший і найживописніший відрізок каньйону саме на Тернопільщині. Скельні відслонення, які містять закам’янілі рештки флори і фауни, так звані стінки, – живі пам’ятки природи, подібних до яких у світі практично немає. Сягають вони 400-500 мільйонів років. У скелях – печерні монастирі, гроти. Неподалік – найбільший в Україні  рівнинний Джуринський водоспад висотою 16 метрів. У містечках і селах вздовж Дністра – десятки старовинних замків, найвідоміші з яких замок Бадені у Коропці і Червоногородський (від останнього, на жаль, залишилися лише вежі). А ще тут особливий мікроклімат, близький до субтропіків. Весна у ці краї приходить на кілька тижнів раніше. Захищені високими берегами Дністра долини придатні для вирощування ранньої городини. У кожної сім’ї – по кілька теплиць з помідорами, огірками , капустою… З цього й живе тутешній люд. І непогано, судячи з того, що найбагатші села на Тернопільщині саме у південних Заліщицькому і Борщівському районах.

Поки що на рівні ідеї, але…

І ось над усім цим нині занесено Дамоклів меч. Виникла ідея збудувати у Дністровському каньйоні каскад гідроелектростанцій, п’ять з них – на тернопільському відрізку Дністра. Ще по одній – на івано-франківському і чернівецькому. Наприкінці минулого року ПАТ «Укргідроенерго»  звернулося з цього приводу до обласних адміністрацій трьох областей. Хоч у Тернополі  питання не особливо афішувалося, але шила у мішку не сховаєш, і вже на початку січня піднялася громадськість: науковці, екологи, рибалки, туристичні організації… Їхні представники влаштували пікет перед початком сесії обласної ради. Питання першим було винесено на розгляд депутатів. Перший заступник голови облдержадміністрації Іван Крисак розповів, що проект дуже перспективний. Якщо малі гідроелектростанції, які сьогодні працюють на малих річках області, в рік дають у загальну енергосистему  50 мільйонів кіловат-годин при тому, що область споживає 1,5 мільярда, то це насправді «копійки». Каскад гідроелектростанцій на Дністрі у сумі вироблятиме  830 мільйонів кіловат-годин. Величини, як мовиться, не порівнювані. Європейський Банк Реконструкції і Розвитку на будівництво обіцяє виділити 1,1 мільярда євро кредиту. Половина цих коштів має залишитися в області, отже, відкриваються грандіозні перспективи… Щоправда, голова облдержадміністрації Степан Барна, зважаючи на думку учасників акції, поспішив заспокоїти. Мовляв, все поки що на рівні ідеї. Потрібні обґрунтування фахівців, науковців, лише після цього питання винесуть на засідання уряду.

Однак були й інші думки. І ті, хто виступав з трибуни сесії, і в кулуарах наголошували: важливо надати максимальної гласності цьому питанню саме зараз, бо коли вгорі приймуть рішення, пізно буде бити у набат. Ось кілька висловлювань з приводу можливого спорудження гідроелектростанцій.

Щоб не було пізно,вже  б’ють у набат

Олександр Степаненко, лідер громадської організації «Зелений світ», член науково-технічної ради національного природного парку «Дністровський каньйон»:  «Будівництво гідроелектростанцій на Дністрі вважаю авантюрою, наслідки якої спокутуватимуть наші діти й онуки. Просто десь на рівні Києва є лобісти, адже йдеться про немалі кошти. Але не все вимірюється грошима. Дністер поки що жива ріка і такою ми маємо передати його у спадок наступним поколінням. Він захищений статусами національного природного парку «Дністровський каньйон» і регіонального ландшафтного парку. Те, що народилося у фантазіях проектантів, суперечить діючому законодавству, енергетичній стратегії України до 2030-го року, у якій йдеться про будівництво малих і міні-ГЕС на малих річках і жодного слова про Дністер. Як і в обласній програмі розвитку малої гідроенергетики. Для нинішнього складу Тернопільської обласної ради це момент істини. Іванофранківці зробили вірно: одразу наклали мораторій на розгляд цього питання».

Олександр Філь, еколог: «Чому ніхто не порушує питання про будівництво біогазових комплексів, потужність яких  може набагато перевищити потужність гідроелектростанцій, адже область аграрна? Вітрові, сонячні установки також перспективні у нашому краї. Видатний еколог, наш земляк Микола Чайковський п»ятнадцять років свого життя поклав на те, щоб створити «Дністровський каньйон». І що, тепер все перекреслити?»

Любомир Царик, доктор географічних наук, професор Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка: «Дністер – це музей під відкритим небом. У 90-і роки тут створено перший в Україні ландшафтний парк, пізніше національний природний парк «Дністровський каньйон», а в їхніх межах заборонено будь-яке будівництво, тим більше таких великих об»єктів, як гідроелектростанції.  Дністер у межах Тернопільщини рівнинний, тут немає великого перепаду води. Окрім того, після повеней 2008-го року було прийнято протипаводкову програму, її ніхто не відміняв. Вважаю, що потрібно відмовитись від цієї ідеї, натомість освоювати вітрову, сонячну, біоенергетику».

Надія Заріцька, лікар, депутат обласної ради(ВО «Батьківщина»): «У моєму окрузі, що в Монастириському районі, вісім сіл у випадку будівництва гідроелектростанцій підлягатимуть затопленню. З  колегою по фракції Василем Бабалою ми зустрічалися з їх мешканцями. Люди категорично проти відселення. Вони пережили кілька затоплень у зв’язку з повенями, але ніхто з місця не зрушив».

Орієнтовні точки прив»язки ГЕС. Біля села Вістря Монастириського району (площа водосховища 357 га), біля села Литячі Заліщицького району (площа водосховища 397 га), біля села Зелений Гай цього ж району (площа водосховища 261 га), біля села Брідок Заставнівського району Чернівецької області (площа водосховища 487 га), біля села Устя Борщівського району  (площа водосховища 357 га) плюс дериваційна ГЕС з малою гідроелектростанцією (Івано-Франківська та Тернопільська області). Практика діючих малих гідроелектростанцій на річці Серет свідчить про інтенсивне замулення рукотворних водосховищ, особливо в районі села Касперівці. А наслідки дії Новодністровського водосховища (Чернівецька область) вже  позначаються на замуленні Дністра на території  Заліщицького і Борщівського районів. Що буде при будівництві не однієї, а цілого каскаду ГЕС?

Спиратимуться на авторитетну думку науковців

Депутати створили комісію з вивчення цього питання і лише після того прийматимуть рішення. Вже відбулося її перше засідання. Комісія звернулася до Інституту екології Карпат, Інституту гідробіології, Інституту археології з проханням дати попередні висновки щодо наслідків будівництва каскаду гідроелектростанцій на Дністрі. Ризики щодо втілення ідеї будівництва ГЕС вивчає і громадська рада з екології, яку очолює доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки й техніки Степан Вадзюк. Такий підхід, на думку керівника департаменту екології і природних ресурсів облдержадміністрації Ореста Сінгалевича, є правильним. Накласти мораторій – це найпростіше вирішення питання. Головне – не заполітизовувати його, що буде на шкоду справі.

– Ми пішли довшим шляхом, ніж наші сусіди іванофранківці, зате будемо мати об»єктивне науково виважене обгрунтування, – вважає Орест Васильович. – Тим більше що всі ці інститути ще у 90-і роки проводили фундаментальні дослідження за угодою між Західним науковим центром і низкою університетів Федеративної Республіки Німеччини. Опікувалися цим проектом з нашої сторони такі відомі вчені як Ігор Юхновський і  Степан Стойко. Німецькі науковці заклали вздовж по Дністру дослідні полігони, щоб вивчити природні процеси, які відбуваються на відносно збереженій території, аби відпрацювати моделі відтворення річок у Німеччині і Європі загалом. Тобто з нас мали намір брати приклад. Тепер, у випадку, якщо переможе технократичний підхід і каскад гідроелектростанцій таки збудують, ми станемо антиприкладом. Окрім того, наші національні парки номіновані у Смарагдову мережу Європи, створену рішенням Бернської конвенції 1979-го року і підтриману державами-членами Ради Європи. Мета проекту – виділити і взяти під охорону місця проживання рідкісних видів тваринного і рослинного світу. Створення такої мережі на території України, передбачено Угодою про асоціацію між нашою країною та ЄС. Якщо порушимо її умови, можуть настати економічні санкції. Знову ж таки Україна зобов»язалась перед Європою, що при прийнятті важливих рішень, що стосуються екології, буде обов»язково враховуватись позиція громадськості, а її трибуною є обласна рада. Я твердо переконаний, що висновки науковців, думку громадськості треба враховувати перед тим, як буде розроблятися техніко-економічне обґрунтування, бо це перший крок у проектній діяльності. Воно потребуватиме мільйонних вкладень, а це державні кошти.

Свою думку з приводу будівництва ГЕС на Дністрі висловило і Міністерство екології та природних ресурсів (Мінприроди) України. У листі, адресованому Івано-франківській, Тернопільській і Чернівецькій облдержадміністраціям, воно, як мовиться, по поличках розклало шкідливість цієї ідеї. Зокрема, зазначається, що у разі здійснення  зазначеного будівництва буде знищено всі прируслові та руслові природні комплекси національного природного парку «Дністровський каньйон», частину природних комплексів національного природного парку «Хотинський» та частину Галицького національного природного парку, низку об»єктів природно-заповідного фонду інших категорій. Практично ріка Дністер перетвориться на каскад водосховищ, а тому втратить свою туристичну привабливість, яка значно зросла останнім часом, у тому числі у зв»язку з окупацією Криму Російською Федерацією. Дністер також втратить своє значення як меридіальний природний коридор загальнодержавного значення, який є одним з основних комунікаційних елементів національної екологічної мережі та унікальним оселищем для багатьох видів риб, занесених до Червоної книги України. Крім того, слід зважати і на думку сусідів. Україна та Молдова уклали договір про співробітництво у сфері охорони і сталого розвитку басейну Дністра, що передбачає координацію спільних дій, спрямованих на розв»язання нагальних транскордонних екологічних проблем… Наміри збудувати каскад ГЕС в українській частині Дністра вже викликали значний суспільний резонанс у Молдові. Це також призведе до порушення низки законів України, зокрема «Про природно-заповідний фонд України», «Про Червону книгу України», «Про тваринний світ», а також міжнародних зобов’язань нашої держави перед Бернською конвенцією.

Міністерство просить керівників облдержадміністрацій вжити заходів щодо недопущення  порушення природоохоронного законодавства і знищення територій та об»єктів природно-заповідного фонду внаслідок будівництва каскаду ГЕС на Дністрі та збереження його природних багатств для прийдешніх поколінь.

Та чи під силу це керівникам областей? Навряд чи зі своєї волі вони проштовхують в маси ідею з ГЕС, обіцяючи країні енергетичну незалежність, а людям нові робочі місця і всілякі блага. За ними, безперечно, стоять вищі сили, які, прикриваючись ура-патріотичною риторикою, думають лише про надприбутки. Чи почують вони голос фахівців, науковців, громадськості, зрештою, голос ріки, над якою занесли Дамоклів меч?

Людмила НАКОНЕЧНА.

Тернопільська область.

Голос України

Напишіть відгук