Організація заявила, що будучи головою та маючи одноосібний доступ до деяких активів, Роман Скрипін привласнив майно, яке належить організації, а саме 38 324,08 доларів США та 215 203 євро. Численні попередні спроби вести перемовини щодо повернення активів організації, напряму та через офіційного представника Романа Скрипіна, не дали жодного результату протягом багатьох місяців.
На думку організації, дії колишнього керівника підпадають під статтю 190 Кримінального кодексу України та можуть кваліфікуватися як заволодіння чужим майном або придбання права на чуже майно шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство).
Заяву ГО «Громадське телебачення» було зареєстровано за № 4235. За законом, заяву про вчинення злочину поліція мала внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань протягом 24 годин. Однак, слідчий Тимков Олексій Сергійович, якого було призначено до розслідування цієї справи, проігнорував пряму норму закону.
Через 72 години ГО «Громадське телебачення» подала скаргу на бездіяльність поліції до Печерського суду м. Києва.
6 квітня скаргу було задоволено в повному обсязі. Проте, слідчий Тимков не виконав рішення суду.
14 квітня ГО «Громадське телебачення» подала заяву до Печерського відділу прокуратури міста Києва з вимогою змусити поліцію до виконання рішення суду.
ГО «Громадське телебачення» хоче підкреслити, що, розуміючи високу відповідальність перед своїми благодійниками та громадськістю, на кожному етапі цієї справи намагалося діяти сумлінно, маючи на меті прозоре та швидке вирішення конфлікту в юридичній площині.
Організація продовжує юридичні дії з метою повернення повного контролю над активами, значну частину яких складають благочинні пожертви громадськості. Комунікація ГО «Громадське ТБ» залишиться точковою задля уникнення звинувачень у тиску на правоохоронні органи, від яких ми очікуємо повного та неупередженого розслідування обставин справи та передачі результатів до суду.
19квітня журналіст “Громадського телебачення” Богдан Кутєпов оприлюднив у Фейсбуці свій пост на цю тему, а детальніше виклав в замітці в журналі “Новое время”:
Ви, наприклад, пам’ятаєте, що путінський рупор Дмітрій Кісєльов колись із рейдером Миколою Княжицьким започаткували й вели велике політичне ток-шоу на ICTV? Але пройшли роки, і після “радіоактивного пєпла” та “распятих младєнцев” нікому навіть на думку не спаде зараз запросити Кісєльова в наглядову раду каналу, правда ж? В журі “Телетріумфу” – теж.
Це ніяка не моя особиста дріб’язкова помста і не корпоративний конфлікт. Це конфлікт менталітетів і війна цінностей. Мене з дитинства вчили чужого не брати. Одна з організаторок конкурсу в приватній переписці мене приголомшила: “Ми намагаємось бути об’єктивними, бо існує дві точки зору, одні підтримують Скрипіна, інші ні”. Для мене це обурливо. Насправді, є ті, хто розібрались в суті вчинків Романа Скрипіна, і ті, хто судять про них із постів луганського блогера Сергія Іванова та інших фанатів нашого “сімейного виродка” (я про відому приказку)…
Але я визнаю, що й наша проблема в тому, що ми не видали внятного лонгріду з доказами, картинками й цитатами. Те, що в скандальних учинках Скрипіна мало хто з вас розібрався – і моя вина. Я смачно кидався в своєму фейсбуку лайном у Рому, замість внятно пояснити, де він неправий. Треба було розкласти все по поличках, як це зробив, наприклад, Євген Глібовицький. Та після різких постів Дмитро Гнап i ще різкішого мого, Гєника вже мало хто почув…
Отак і голандці голосували проти України в Європі на своєму референдумі. Для них війна на Донбасі виглядає просто як незрозуміла метушня. Як медійники не хочуть вникати у дикість вчинків Скрипіна, так і голандці вірять, що в Україні мабуть громадянська війна, адже не було ж ніякого офіційного оголошення війни Росії? Не було ж суду, який би встановив, що там бойовики? Значить там ополченці… Значить треба ввести федералізацію, поставити Ахметова князьком “ДНР”, а Януковича спікером “ЛНР”. І змиритися…
Сьогодні я написав організаторам листа з проханням зняти мою роботу з фінальної п’ятірки найсильніших в спецномінації “За людяність”. Точно знаю, що герой мого відео – той самий Михайло Саєнко, який не тримав зла на покійного Чечетова – тільки підтримає мене. Детальніше й аргументованіше – за лінком
Добре ім’я конкурсу, який претендував з часом стати українським Пулітцером, заплямоване. В журі «Честі професії» потрапила людина, яка не має нічого спільного з честю: Роман Скрипін. Це якби Владислава Каськіва раптом призначили головою антикорупційного бюро, а Сергія Ківалова попросили знову порахувати результати виборів.
Роман Скрипін був в експертній раді цього конкурсу з 2010-го року. Колись це було логічно. Якби я робив фільм про історію створення Громадського, я б обов’язково в першу чергу брав інтерв’ю у Роми як в одного з засновників незалежного телебачення, що ставить собі високу мету.
Проте вже не 2010 рік. Змінилися не лише цифри в календарі. Минулого року Роман Скрипін цинічно й несподівано для всієї команди вивів на свій приватний рахунок у Чехії всі гроші Громадського, понад 205 тисяч євро та 38 тисяч доларів. Частина – пожертви Громадському українців з усього світу. Частина – зароблене через монетизацію на Youtube-каналі. Щоб вивести ці гроші, він упродовж вересня-грудня 2015-го тишком підробляв документи та відверто маніпулював.
Тепер, через півроку, виникає питання: чому представники моєї професії готові плювати здоровому ґлузду в очі, легалізуючи Романа? Як людина, яка по справедливості заслуговує на “вовчий білет” в медіасередовищі, може судити роботи чесних журналістів?
Коли я цілком випадково дізнався про те, що Роману доручають судити інших, я здійняв скандал. У понеділок 18-го квітня віртуально зібралась позачергова Наглядова рада конкурсу “Честь професії”, яка п’ятьма голосами проти чотирьох вирішила залишити в журі Романа Скрипіна. Сама церемонія нагороди відбудеться 22 квітня.
Присутність Скрипіна в переліку суддів – це плювок в обличчяОсь імена членів цієї ради: Володимир Мостовий, Андрій Куликов, Наталія Лігачова, Олексій Мустафін, Валерій Іванов, Діана Дуцик, Олег Хоменок, Зураб Аласанія, Наталія Гуменюк. Оскільки голосували онлайн, повне поіменне голосування можуть надати тільки організатори конкурсу – Незалежна Асоціація телерадіомовників (НАМ) та Українська Асоціація видавців періодичної преси (УАВПП).
Здавалося б, усі ці люди – дуже досвідчені та шановані представники медіа-спільноти. Як так стається, що саме вони дають сигнал, що красти гроші колег – це нормально і поважно? Не скрізь так вважають. Днями Кам’янець-Подільський медіафорум виключив Романа Скрипіна з переліку спікерів, розібравшись ретельніше в його історії. Виключив, щоб не ганьбитися.
Але на “Честі професії” Роман Скрипін разом з Ольгою Сніцарчук і Наталею Лигачовою вершить долі в номінації “Найкраще подання складної теми“.
В цій номінації у топ-5 найкращих з-поміж 163 претендентів вийшов також і Сергій Андрушко, справді журналіст честі, член ГО “Громадське телебачення”, який так само постраждав від Скрипінської афери і який справедливо голосував за позбавлення засновника нашого ЗМІ членства в ГО “Громадське телебачення”. Тепер Скрипін судитиме його? Це вже навіть не смішно.
Переважна більшість фіналістів у п’яти основних і трьох додаткових номінаціях – або журналісти проектів Громадського, Слідства.Інфо, РЕ:Форми, або журналісти інших незалежних і прогресивних медіа, які чудово розуміють, що йдеться про питання честі.
Упевнений, для них присутність Романа Скрипіна в переліку суддів – це плювок в обличчя.
Особисто моя короткометражка потрапила до п’ятірки фіналістів у спецномінації від Наглядової ради конкурсу «За людяність у нелюдяні часи».
«Чечетов: Прощання» – це відео про вже легендарного бійця Михайла Саєнка, яке за один вечір підірвало увесь український фейсбук. Колишній фронтовик, Саєнко мусив шкандибати на пораненій нозі лісовою дорогою в той час, як повз нього з пишного похорону роз’їжджалися на дорогих лексусах представники Партії регіонів.
В моїй номінації змагалися понад сто дуже сильних робіт. І це велика честь не лише для мене, а й для героя мого відео – увійти в п’ятірку найсильніших. Та я не можу собі дозволити брати участь у цьому конкурсі, поки в ньому судить людина без честі.
Це, шановні колеги, конфлікт менталітетів і війна цінностей. Жоден член команди Громадського не пішов за Романом після того, як Наглядова рада розказала широкому загалу про його афери. Бо в команді розуміють, що людина брехала, крала і шантажувала.
Тепер я офіційно знімаю свою роботу з фіналу через присутність Романа на конкурсі. Це справа моєї власної честі. Бо таке цинічне дійство не може називатись “Честю професії”. Упевнений на всі 100%, що Міша Саєнко, гідний герой мого фільму, мене зрозуміє і підтримає.
