Концерн Singer був заснований  Ісааком Зінгером ще в 1851 році, а за швейними машинками цієї фірми антиквари ганяються і до цього дня. І справа тут зовсім не в легендарній надійності і привабливій зовнішності самої машинки: сьогодні окремі екземпляри можуть коштувати реально хороших грошей. А знаєте, де найчастіше знаходять старі і дорогі «Зінгер»? У дачних сараях і на старих антресолях. Перевірте, може і у вас завалялося бабусину спадщину, ціною в кілька тисяч доларів

Паладій

Відразу попередимо: цієї інформації підтвердження немає – але немає і її спростування. Вважається, що деталі перших швейних машинок Зінгера виготовлялися з паладію. А вартість цього металу майже як і золота. Можна зрозуміти, чому за ранніми моделями машинок досі ганяються антиквари (і шахраї) з усього світу.


Біле золото

На початку еміграції більшовики дозволяли вивозити з СРСР із собою начиння і навіть деякі предмети антикваріату. Такий стан справ протрималося недовго: на кордоні одного з представників дворянства зупинили нібито із золотою швейною машинкою. Виявилося, що до такого способу (переплавити все наявне золото в форму машинки і пофарбувати чорною фарбою) вдавалися в ту пору багато, та мало хто попадався.

З тих пір і ходять легенди, що десь в родовитих сім’ях на антресолях може завалятися справжнісінька швейна машинка з чистого золота. Ви перевірте, про всяк випадок ))
Бонус від компанії

А ось це вже не міф. На початку 2000-х представники компанії Зінгер оголосили про пошуки швейної машинки з унікальним серійним номером, який починається з одиниці. Винагорода? Мільйон доларів щасливчику!

Докладні “талмуди” з серійними номерами чорних красунь-швачок акуратно зберігалися в бухгалтеріях Зінгеровский компанії, а потім в скороченому вигляді були перенесені на простори інтернет-мережі для всіх цікавих власників, колекціонерів і мисливців за старовинною швейної технікою.

З усіх журналів реєстру обліку недоступними для аналітиків виявилися лише документи, датовані роками з 1851-го (рік першого випуску знаменитої машинки) по 1870-й. Подібна скрупульозна деталізація документів за півтора минулих століть робить честь будь-якому виробництву!

З наданої інформації ми можемо дізнатися, наприклад, що вже в початку 1871 порядковий номер виходить з конвеєра швейної техніки становив 611000, на початку наступного року – 914000, в 1973-му – 964000 і так далі. Як бачимо, попит на машинки був не однаковий в різні періоди, і тиражі їх випуску рік від року змінювалися, не були величиною постійною.

Мільйонний Singer побачив світ вже в 1873 році, двохмільйонного екземпляр відноситься до кінця +1875-го, десятимільйонна був проведений в 1891-му. 1899, передостанній в сторіччі, завершився на цифрі 16831099.
Правда полягає в тому, що в російські купці дореволюційної Росії почали виробляти під тією ж маркою свій, набагато менш якісний контрафакт, швидкість роботи якого і надійність вузлів залишала бажати кращого. Ознака справжнього “Зінгера” – овальна мідна табличка з написом “Тне Singer Manfg Co”, розміщена на станині. Індивідуальний номер, який починається з букви латинського алфавіту, слід шукати на дошці.
З 1900 року можна встановити, завдяки буквену маркуванню, місце, де був зроблений той чи інший механізм.

Літери M, P відповідають виробництву в Шотландії, N – в американському Нью-Джерсі (місто Елізабет). З 1904-го для американського заводу додається маркування B (під нею було випущено трохи більше півтора мільйонів швейних машин).

В 1906-му вже є машинки російського виробництва в Подольську, що починаються з літери S, T (з 1908-го її змінила літера E, з 1911 року – A). Крім Подольська, зінгеровські філії існували в прусському Вітенберзі, а також в штаті Конектикут (місто Бріджпорт).

Дорожнеча доставки техніки з-за океану спонукала  заснувати виробництво в Російській імперії, в Подольську. Будівництво було розпочато в 1900 році, але спочатку з 1902-го завод готував лише окремі запчастини для швейних машин.
У 20-х роках XX століття масове виробництво спонукало маркувати вироби номерами, ще й  двобуквеним кодом. Заводи були побудовані в колумбійській Боготі, Буенос-Айресі, Мексиці, Чилі, Перу, Бразилії, канадському Квебеку, Австралії, Японії, Тайвані та на Філіппінах. Найближчі до СРСР виробництва розташовувалися в німецькому Карсруе, італійському місті Монца, французькою Bonnieres, у Стамбулі, Пакистані.

У США в цей період відкривається ще один завод в Південній Кароліні (Андерсон), на додаток до традиційного виробництва в Нью-Джерсі.

Напишіть відгук