111

Послухайте мене… Вийдіть!
Так, вийдіть з дому, коли піде дощ чи засипле землю снігом. Візьміть з собою трохи речей, та йдіть в поле.
Викопайте собі яму. Видовбіть в мерзлій землі, накрийте хрест-нахрест стовбурами ялиць, насипте зверху землі. Схоже на могилку?
Це називається Бліндаж.
Живіть в ньому. Так, прямо зараз. Вам пощастить, якщо не зал’лє водою, як кролячу нірку. Бо якщо зал’лє – маєте постійно вичерпувати воду.
І пощастить якщо не мороз. В такому випадку попросіть добрих людей, котрих ми називали Волонтерами, привезти вам буржуйку.
Та ліків.

Живіть в цій ямі. Коліть дрова, готуйте кашу, тільки не висовуйтесь.
Бо є інші люди, які мають вас вбити.
Правда, весело?
Ці люди стрілятимуть у вас з найрізноманітнішої зброї, починаючи з АК та закінчуючи “Буратінкою”, який може зробити з вашого бліндажику п’ятиметрову воронку; розкидати колоди на двісті метрів а вас самих перетворити на кривавий пил.
Та не звертайте уваги. Живіть собі звичним життям. Вам дадуть бронежилет, автомат та патронів, щоб не так страшно було.
Не переживайте. Будуть дні, коли у вас не стрілятимуть. І ви зможете розмочити в підігрітій водичці рушничок та обтертися ним, збираючи з тіла запах застояного поту, болотистої сирості, запеченої крові…

Живіть в цій ямі кілька місяців поспіль. Забудьте що таке електрика, телевізор, комп’ютер з його забавками. Єдиною вашою розрадою буде книга (якщо додумалися її прихопити); єдиною забавкою – полювання на мишей, що переводять ваші скуденні харчі.
Вночі міцно не спіть. Борони боже! Ви маєте почути коли підкрадеться ДРГ, аби перерізати вам горлянку. Не пропустіть цей цікавий момент. Буде весело!
І вдень не спіть. Треба працювати.

Не зважайте, що житимете як бомж. Інакше не можна, скільки б у вас грошей не було. Такі умови. Якщо пощастить, то зможете жити в покинутій хаті. Але не раджу. Там до вас легше підібратися.
В бліндажі є хоч якийсь шанс вижити.
Поживіть так, хоч трішечки…
Зробіть це заради тих, кого ви любите. Заплатіть цю ціну, щоб вони могли спати мирно, в теплі та тиші.

“Перед тим, як мене судити, вдягніть мої берці, пройдіть мій шлях, збийте ноги…”
Відчуй-Те те, що відчували інші.

І запамятайте:
Я ВАС ТУДИ НЕ ПОСИЛАВ!

Василь Піддубний

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.