111

Володимир Путін поповнив список своїх історичних помилок. Перші два щаблі безальтернативно займають анексія Криму та війна на Сході України – або, інакше кажучи, спроба створення “Новоросії”. Однак за наступні позиції точиться жорстка боротьба. Сирія? Пенсійна реформа? Зміни до конституції?

Тепер з’явився новий сильний претендент: неймовірний за своїми масштабами обвал цін на нафту і російського рубля в “чорний понеділок” 9 березня 2020 року. Цей обвал став прямим наслідком прийнятого Росією рішення вийти з угоди ОПЕК+ щодо обмеження видобутку нафти з метою утримання цін на неї. Зрозуміло, що ухвалити таке рішення міг лише особисто президент РФ. Важко було знайти гіршого моменту.

Вихід із угоди ОПЕК+ в найнезручніший момент

Винесемо за дужки питання про сам факт тісної співпраці Росії з організацією експортерів нафти. Проблема не лише в тому, що в ОПЕК украй багато реакційних монархій, корумпованих псевдодемократій та ідеологізованих режимів. Але ще й у тому, що ця організація – справжнісінький картель, який маніпулює цінами на свою продукцію, що завдає збитків споживачам.

І угода ОПЕК+, яку Росія уклала в кінці 2016 року і відтоді періодично продовжувала, була класичною картельною змовою. Приватні фірми в ринкових економіках за такі речі зазвичай нещадно карають. Тому ця угода очевидно не сприяла авторитету Росії серед індустріально розвинених країн, і участь в ній можна вважати помилкою з точки зору довгострокового позиціонування країни на міжнародній арені.

Однак, чого точно не можна було робити, це виходити з ОПЕК+ в даний момент. У ситуації, коли світові сировинні, фондові та валютні ринки лихоманить через дедалі більший вплив наслідків епідемії коронавірусу на економіку, будь-який додатковий фактор нестабільності може викликати ланцюжок панічних реакцій.
Але саме в цій ситуації Володимир Путін, який всередині країни дбайливо культивує образ президента стабільності, не придумав нічого кращого, ніж ще більше дестабілізувати світовий ринок найважливішого енергоносія, завдавши йому удару ціновою війною.

Саудівська Аравія оголошує цінову війну Росії

Адже безкомпромісна відмова Росії від запропонованого країнами ОПЕК додаткового скорочення нафтовидобутку призвела до того, що 6 березня на переговорах у Відні зірвалася вся угода. Домовленості, що діяли впродовж трьох років, не стали продовжувати хоча б ще на один квартал, і з 1 квітня ніхто не обмежений жодними зобов’язаннями щодо скорочення видобутку. Нехай нафта тече широкою рікою!

Росія різко розірвала відносини зі своїми недавніми партнерами в ситуації різкого падіння цін, адже глобальний попит на нафтопродукти серйозно знизився через страх перед епідемією COVID-19 і безпрецедентними обмежувальними заходами. Це сказано не для того, щоб поспівчувати “кинутим” членам картелю, а щоб пояснити дуже жорстку реакцію його лідера – Саудівської Аравії.

В Ер-Ріяді кардинальну зміну російського позиції щодо спільного обмеження нафтовидобутку сприйняли як оголошення цінової війни з метою переманювання до себе якомога більшої кількості клієнтів і збільшення своєї частки на ринку. У неділю 8 березня ваххабітська імперія завдала удару у відповідь. Вона оголосила про масштабні знижки для всіх своїх клієнтів і про намір різко збільшити видобуток.

“Чорний понеділок” 9 березня 2020: паніка на біржах та її причини

Ось чому торги в понеділок 9 березня відкрилися обвалом котирувань на нафту мало не на 30 відсотків, чого не траплялося вже три десятиліття. Потім, до кінця дня, мінус склав понад 20 відсотків. В результаті по всій планеті прокотилася хвиля панічного розпродажу акцій, валют та інших активів. На Нью-Йоркській фондовій біржі навіть довелося тимчасово зупинити торги, що останній раз траплялося більше десяти років тому.

При цьому реакція на торгових майданчиках Євросоюзу і, зокрема, найбільше падіння німецького біржового індексу DAX з часу терактів 11 вересня 2001 року (майже на 8 відсотків) може здатися ірраціональною. Адже, по ідеї, мало не в усіх галузях, крім паливно-енергетичного сектору, а він у країнах ЄС далеко не найважливіший, є причини для радості. Для них дешева нафта – це просто подарунок долі, своєрідний антикризовий захід.

Чому ж тоді не ростуть, скажімо, акції хімічних компаній, адже вони зможуть тепер вигідно купувати сировину, чому немає попиту на цінні папери авіакомпаній, морських перевізників та інших транспортних фірм, адже їм тепер доведеться набагато менше витрачати на гас, дизель та бензин? Тому що подібний колапс нафтового ринку веде до подальшої глобальної макроекономічної дестабілізації, він підвищує небезпеку розбалансування всього світового господарства та робить банкрутства і дефолти набагато ймовірнішими.

Кремль домагається банкрутства сланцевих фірм у США

Власне, на певну кількість банкрутств Кремль і розраховував. Розірвання угоди з ОПЕК, проти якої вже давно виступав, наприклад, могутній глава компанії “Роснєфть” Ігор Сєчін, має очевидну стратегічну мету: за допомогою низьких цін у середньостроковій перспективі видавити зі світового ринку якомога більше американських виробників сланцевої нафти, а заодно й загострити бюджетні проблеми другого найважливішого конкурента – Саудівської Аравії.

Але чи усвідомлювали при цьому в Москві, що починають зачистку ринку в ситуації глобальної нестабільності через непередбачуваність наслідків епідемії та дедалі більшого страху перед глобальною рецесією? У такій ситуації через банкрутство кількох сильно закредитованих сланцевих фірм у США постраждати можуть і банки, що їх фінансували, а там вже недалеко і до великої фінансової кризи на зразок 2008 року. А вона неодмінно бумерангом вдарить і по Росії.

Девальвація рубля: згадуємо 2014 рік

Власне, перший бумеранг у вигляді обвалу курсу рубля вже прилетів. До чого призводить девальвація національної валюти, наочно продемонстрував 2014 рік і викликана ним криза 2015-2016 років. Це зростання цін на будь-який імпорт і на будь-яку продукцію, що містить імпортні компоненти, від ліків до автомобілів. Це сплеск інфляції і підвищення відсоткових ставок ЦБ РФ, що призведе до здорожчання кредитів для бізнесу і споживачів, а також іпотеки. Це колапс виїзного туризму і знову ж таки зростання цін на внутрішній. А головне – це ризик рецесії, що супроводжується тривалим періодом падіння реальних доходів населення.

Ми не знаємо, чи прораховував Володимир Путін все це, починаючи цінову війну з Саудівською Аравією та американськими сланцевими фірмами – чи він був занадто захоплений останнім часом сирійським Ідлібом і внесенням змін до російської конституції та не приділив достатньої уваги нафті, коронавірусу та перспективам рубля. Але нехай минуть квітень і травень, і тоді ми зможемо вже з упевненістю визначити, чи має допущена зараз помилка шанси посісти одну з найвищих позицій у списку основних стратегічних прорахунків російського президента.

Андрій Гурков, економічний оглядач Deutsche Welle

Підписуйтесь на наш ТЕЛЕГРАМ-КАНАЛ

Долучайтесь до нашої групи у Вайбері

Ми в Instagram

Наша сторінка в facebook

Ми у whatsapp

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.