Микулинці – славні історією та пам’ятками

Микулинецький замок
Поділитися
Микулинецький замок

Містечко Микулинці у Теребовлянському районі славиться багатою історією та цікавими пам’ятками архітектури. Цього року минає 470 років з часу будівництва старовинного замку, який є пам’яткою архітектури ХVІ -ХVІІ століть і знаходиться під охороною та опікою держави, а також є об’єктом Національного заповідника «Замки Тернопілля». Цікавий архітектурою палац ХVІІІ століття, а римо-католицький костел Святої Трійці – взагалі одна з найкращих і оригіна¬льних пам’яток епохи пізнього бароко.
Але, на жаль, саме ці три найбільш важливі історико-архітектурні пам’ятки містечка ще досі не є активними об’єктами туристичного потенціалу краю і держави загалом. Бо, як відомо, одним із напрямків сталого розвитку країни є туризм А успішне функціонування туристичної індустрії України значною мірою залежить від ефективного використання природно-рекреаційних та культурно-історичних ресурсів її території.
Велична і красива споруда парафіяльного костелу вистояла понад два століття і сьогодні належить до унікальних пам’яток сакральної архітектури, заслуговуючи на увагу дослідників. А палац пристосований під лікарню санаторного типу. Господарювання в ньому лікарні призвело до того, що відбувається поступове знищення всіх архітектурних елементів, які б могли презентувати період побудови палацу. Замок – руїна, але зусиллями працівників заповідника проводяться консерваційні роботи, які потребують значних фінансових вкладів з допомогою інвесторів чи спонсорів, а особливо підтримки місцевої громади.

Читаючи спогади відомого історика Миколи Литвина, хочу звернути увагу на думку знаного і великого краєзнавця, мистецтвознавця, археолога, історика, поета, викладача, громадсько-політичний діяча Ігоря Ґерети про давнє містечко, яке він порівнює навіть із Львовом: «Та ж Львів – український П’ємонт, духовна столиця нашої держави, Микулинцям не те що у внуки, у правнуки не годиться…». Думаю, що навіть жителі самого містечка не знають, наскільки високо цінувала ця людина історію давнього Микулина.
Літописне містечко відоме з ХІ століття і в давніх хроніках згадується як Микулин. Після розпаду Галицько-Волинського князівства Микулинці підпадають під владу литовських князів. А з 1387 року містечко перебуває вже в складі Польської держави.

У 1550-х роках власницею даної території згадується Анна Йорданова, дружина краківського каштеляна, яка на самому татарському шляху побудувала кам’яний замок. Він збудований з ламаного каменю і має чотирикутну форму з таким же чотирикутним подвір’ям в середині. Довжина кожної стіни – 75 метрів, товщина стін – 2 метри. Стіни кругом мають бійниці для ручної зброї. У трьох кутах є бастеї, а в четвертому – лізена (укріплення стіни), яка була знищена у часи турецько-татарської навали 1675 року.
Один із переказів розповідає про те, як фортецю штурмували турецькі війська під проводом Ібрагіма Шишмана. Гарнізон фортеці складався з кількох шляхтичів, міщан та кількасот селян. Всі зусилля і намагання турків не дали результатів. Обложені протягом 15 днів витримували всі штурми ворога. Втрати турків були великими. Не здобувши фортецю ні гарматним вогнищем, ні штурмом, турки вдалися до підкопів і підривів мурів. В повітря було висаджено одну з башт, але це не завдало великої шкоди оточеним. Вони швидко замурували пролом в стіні. Тільки відсутність всякої надії на допомогу примусила оборонців фортеці піти на переговори з турками. За здачу фортеці ворог обіцяв свободу оборонцям. Та сталося не так. Турки, роздратовані впевненістю оборонців фортеці, вчинили після її здобуття криваву розправу. Майже всіх чоловіків було порубано, а жінок і дітей взято в ясир…
Посередині західного крила, яке захищається ровом, є аркові в’їзні ворота зі слідами звідного мосту. Бастеї – круглі. Висота їх – три яруси з бійницями для гармат. Із західної сторони, де оборонні стіни додатково захищені глибоким ровом, до замку вела брама зі звідним мостом. Арка західних воріт викладена білокам’яним брильянтовим рустом у стилі Відродження. В середині фортеці навколо просторого подвір’я були житлові приміщення, під якими просторі льохи і підземні переходи.

Палац у Микулинцях 18 століття

Іншою неповторною пам’яткою Микулинців є Палац в стилі ампір – пам’ятка архітектури ХVІІІ століття. Неподалік фортеці тодішня власниця Микулинець Людвіга Потоцька “з огляду на те, що старий замок вже не надавався на резиденцію,– як пише Є.Куропатський – над місцем цим побудувала чудовий палац”. Навколо палацу, як модно було в той час в Європі, розбивається великий ландшафтний парк вільного планування. Парк зберігся до нашого часу, і деякі його дерева мають дуже поважний вік. Палац стоїть у самому центрі, а звідси ландшафтний парк крутими схилами спускається до річки, де ліворуч до нього прилягають руїни замку-фортеці. У парку збереглися три двохсотлітні ясени. Звідси кленова алея веде до Троїцького костелу. Посеред алеї – колодязь, оточений п’ятьма віковічними кленами.
Парковий фасад палацу увінчаний глухим восьмипілястровим портиком коринфського ордер. Будівля складається з трьох частин: центрального корпусу та двох бічних прибудов, з’єднаних між собою галереями, які разом творять форму підкови. Головний корпус, прямокутний у плані, має два поверхи. Головна окраса палацу – чотири скульптури атлантів на центральному фасаді. Всі приміщення частково або повністю прикрашені декоративними стелями з розетками, з яких звисали світильники, а підлога створена з різнокольорового дерева і складена з декількох частин з геометричним візерунком. Цілий палац був умебльований стилізованими меблями. Доповнювався інтер’єр творами мистецтва. 1 липня 1967 року на базі старого маєтку графа Конопки було відкрито водогрязелікарню. На даний час в приміщеннях палацу діє Микулинецька обласна фізіотерапевтична лікарня, яка є цінним об’єктом для розвитку лікувально-оздоровчого туризму.

Костел Святої Трійці у Микулинцях 18 століття – пам’ятка архітектури пізнього бароко.

Ще одним цікавим об’єктом пізнавального туризму в Микулинцях є Римо-католицький костел Святої Трійці – пам’ятка архітектури XVIII століття, – зведений у стилі бароко, на взірець дрезденського, з колонами та фігурами святих. Його у 1761-1779 роках збудувала Людвіга Потоцька за проектом архітектора-аматора Августа Мошинського. В 1779 році будову святині з п’ятьма вівтарями було закінчено, і архієпископ Львівської архідієцезії Вацлав Єронім Сираковський 5 вересня того ж року посвятив її під покровом Пресвятої Трійці.
Костел орієнтований з півночі на південь. Це, мабуть, пов’язано з тим, що його розмістили на одній осі з комплексом Микулинецького палацу. Костел – це тринефова базиліка. Високий центральний неф з нижчими боковими і двоярусними обходами пресвітерію творять пірамідальний силует. В стрільчату структуру фасаду вкомпонована дзвіниця. Для її будівництва використовували ламаний камінь та дрібну барокову цеглу. Ззовні костел весь поштукатурений і декорований різьбленими з каменю скульптурами святих, які частково розміщені в нішах, а також декоративними кам’яними вазами і ліхтарями.
На сьогодні костел діючий. Римо-католицька громада взялася за його відбудову і реставрацію. Завдяки співпраці із віруючими римо-католиками з Люксембурга протягом 1996-1999 років вдалося відбудувати святиню. Люксембурзька парафія та члени організації „Entraide d‘Eglise” допомагали фінансувати всю роботу на будівництві. Як бачимо, тільки завдяки довготривалим старанням колишніх парафіян, які зберегли славні традиції, віруючим вдалося відродити свою святиню.
Залучення науковців, істориків, архітекторів, краєзнавців до відродження архітектурних пам’яток Микулинців дозволить донести до сучасників і нащадків надзвичайну самобутність та унікальність цього містечка. Об’єднання замків Тернопільщини, в тому числі і Микулинецького, під егідою Національного заповідника “Замки Тернопілля” дозволить зосередити увагу держави та громадськості на проблемах відбудови, реконструкції та реставрації об’єктів історично-архітектурної спадщини. Короткий аналіз історичних особливостей, унікальної архітектури ряду пам’яток, живописної природи Микулинців дає змогу з оптимізмом дивитися на розвиток туристичної галузі та її інфраструктури.
Повернення пам’яток архітектури до первісного вигляду має велике значення у пізнавальному та сентиментальному туризмі. Це – як стимул для відвідувача, що прагне відчути історичне минуле свого краю.
Наталія Ганусевич
науковий співробітник
Національного заповідника «Замки Тернопілля»

Коментарі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Loading…

0

На дамбі тернопільського ставу знову ДТП: іномарка “поцілувала дупу” автобуса

У руслі Дністра підприємство незаконно викопало більше 20 т гальки і гравію, з яких зробило і продало більше 17 тисяч щебеню