Переключіться на темний режим, який ніжніший для очей.
Переключіться на режим освітлення, який буде більш приємним для очей в денний час.
Яке покарання загрожує школяркам 5 школи у Тернополі, які цькували однокласницю?
604 перегляди
Поділитися
Ситуація в Тернополі триває і поволі стає гіршою. Господи, як же я ненавиджу всіх цих їбаних доброзвичайних людей, котрим аби тільки на публіку нічого зайвого видно не було, а непублічно можна і жили мотати, і людей їсти.
Не хотіла писати цей пост, але напишу, бо можна я буду емоційна раз у вічність. Прочитала нині вчергове “та булять лише слабких”. Тут у нас щойно сильна однокласниця тикнула іншу однокласницю ножичком. Чомусь дорослі не оцінили. Дуже дивно, чому це. Вона довела, що здатна на вчинок.
Так от. Я сцикло, і мене цькували десять років у школі. Щоранку я йшла до ганебного стовпа на восьму тридцять, запізнюватися не можна було. Я шукала собі місце на перервах, де перебути, щоб не обзивали і не штовхали, щоб не чути шепіт за спиною, яка я жирна уродка і дура. Я тікала в книжки. Я досі не певна, чи я це до кінця пережила.
Мене тут читають деякі колишні однокласники, але я скажу. Щодня я уявляла, як розвалюю людині голову арматурою чи стільцем. Я не била людей в уяві. Я не билася. Я вбивала. Це було дуже солодко, за всю зневагу, огиду, образи і приниження, яких я зазнавала щодня практично всі десять років у різних формах. Суспільство вважає, що аби бути гідною людиною, я мусила б це справді зробити. Тоді мене б прийняли ті люди, які зараз розказують про відсіювання слабких через шкільне цькування як норму. Ой ні, вони б сказали, що моє місце – на зоні для малолітніх. Чого людей так парить шкільний шутинг? Містер Кольт усіх зрівняв же.
Щиро вважаю, що і мені самій пощастило бути сциклом, бо жити життя краще, аніж сидіти. Ну і насправді мені важко вдарити людину,от реально важко, так що заняття з фехтування були складні, наприклад.
Люди, часом я вас ненавиджу.
Юлі сорок три рочки, вона бай зе вей і досі жирна уродка, але це в житті не дуже заважає ані мати друзів, ані завести родину, ані робити крутецькі речі. І це прекрасно. Ваша школа як спосіб відсіяти недостойних – гамно. Я це сказала.
Піду я з фейсбука знов надовго, бо я останнім часом щось не витримую.
Я ще дуже чітко розумів де, коли, кому і що можна заподіяти, щоб це не обернулося більшими проблемами для себе. Можна сказати, від серйозних пригод з поліцією до повноліття мене саме це врятувало.
Тому один пацан, котрому я таки зламав руку, нікому за це нічого не пред’являв і мав я з того нуль проблем. Бо батя цього пацана був, бачте, свято переконаний, що цькують лише слабких і нічого жалітися. Саме через цього батю я був переконаний, що не існує ненасильницького способу вирішити проблему. Тому я був також переконаний, що власного сина цей батя теж не пожаліє – і не прогадав.
В гімназії з цим було складніше. В нас, звісно, абсолютно толерували сексуальні домагання, зокрема вчителів до учениць, так само як толерували (і місцями заохочували) вчительський аб’юз, але я не мав жодних ілюзій, що самооборони в гімназії не потерплять. В усіх є свої моральні межі, і ось у наших краях ці моральні межі пролягають на принципі “виносити сміття з хати”.
Якщо в тебе є агресор і жертва – сміття залишається в хаті, воно все на жертву скидається. Тому коли щось чуєте про сміття і хату – дивіться уважно, є великі шанси, що там не сміття, а просто по кутках валяються трупи тих, кого вчили бути “розумнішими за інших”.
Якщо комусь цікаво, що там із ситуацією в Тернополі із булінгом і ножовими пораненнями, але ви новин ще не знаєте, розповідаю. Дівчину, що порізала однокласницю весь цей час тримали під вартою. Оголосили підозру за ст. 15 ч.2. ст 115 ч.1 Кримінального кодексу України.
Оскільки ви все одно не полізете читати, що то за статті, то пояснюю. Її звинувачують, що вона умисно і не в стані афекту намагалася убити однокласницю і зробила усе, що б спричинити її смерть.
Те, що в прокуратурі вирішили, що там саме умисне, а не стан афекту науці невідомо, бо перед цим ті самі посадові особи повідомляли, що вона у психологічному стані, який не дозволяє їй давати показання.
Судячи з того, що вчора дівчині висунули аж таке звинувачення одночасно із повідомленням, що вони тільки будуть перевіряти версію булінгу, правоохоронці не дуже і зацікавлені його шукати.
На ту саме думку наводить і заява головної тернопільської освітянки, що вона спілкувалася із дітьми в класі і ті сказали, що булінгу не було. Не думаю, що така особа кидалася б такими заявами, якби не була впевнена, що прокуратура нічого не знайде.
А сьогодні було обрання запобіжний захід. Були мати і адвокати і тут таки вдалося хоча б чогось добитися: домашнього арешту. Так, це перемога, бо прокуратура взагалі хотіла залишити дівчину в СІЗО. Бо у них якісь настільки страшні підозри щодо її мотивів, що тільки буцегарня може втримати від чогось значно гіршого.
А так їй загрожує до 10 років позбавлення волі. Все ще. Але домашній арешт все ж дає надію, що із нею таки поспілкується нормальний психолог і таки з’являться хоча б якісь свідчення, які зсунуть розслідування булінгу з мертвої точки.
Бо поки усі ото кричали в інтернеті про відповідальність всіх і вся, тернопільська прокуратура так ніякого булінгу і не знайшла. Відповідно, ніякої окремої кримінальної справи щодо нього не існує, і ніхто ніяким посадовим особам звинувачення висувати навіть не намагався. Але вони обіцяють пошукати ще і обов’язково перевірити всі версії!
Тим часом анонімні тролі потроху розганяють ідею, що треба таки добитися, щоб її посадили і при цьому на максимальний термін, бо вони ж про “цю переселенку” і її маму знають якусь страшну-страшну правду.
І найпаскудніше, що прокуратура таки може перекваліфікувати обвинувачення на ч.2 тієї самої 115 статті і тоді максимальний термін буде вже 15 років. Але для цього їм таки доведеться розповісти про свої страшні-страшні підозри щодо мотивів і я так підозрюю, що в той момент срач і спалахне з повною силою.
