Нинішній міський голова Тернополя поламав давно діючі схеми торгівлі біля залізничного вокзалу. Тим самим він “закрутив гайки” раніше безкарним бізнесменам та їхнім “кришувальникам”. Надал за підтримки свободівської більшості в міській раді взявся наводити лад із торговцями. Завдяки ідеї інвестиційних проектів він вирішив замінити тіньові схеми ведення бізнесу на “ласому” шматку тернопільської землі. Цим він ловив “двох зайців”: найперше міський голова реалізовував одну з провідних ідей “Свободи” – виступив проти продажу землі в приватні руки, залишивши її у власності громади. Інша вигода – Надал взявся виводити з тіні бізнес на привокзальній площі, який роками кришувала попередня влада міста.
Наведення ладу на території залізничного вокзалу викликало найбільший резонанс. І не дивно. Ще за часів головування в Тернополі В’ячеслава Негоди робилися спроби направити торгівлю в законне русло. Однак безуспішно. Більшість торгових точок “кришували” начальники контролюючих органів, що направляли перевірки та інспекторів. За право торгувати на залізничному вокзалі у попередні роки власники точок платили цілим фракціям у Тернопільській міській раді. У 2014-му депутати за ініціативи Сергія Надала поскасовували продовження договорів оренди, які пороздавали наліво-направо бютівці.
Перший крок до впорядкування “базару” біля вокзалу зробили в 1998 році. Тоді міська рада дала дозвіл на початок будівельних робіт у правій частині площі. Після завершення будівельних робіт вдалося навести лад у цьому секторі.
За каденції Романа Заставного були спроби проштовхнути проект забудови лівої частини вокзальної площі. Заставний навіть представив власний інвестиційний проект забудови на Міжнародному інвестиційному форумі в “Березолі” у 2007-му. Та він отримав потужний спротив.
Коли до влади прийшли “свободівці”, то спершу взялися за перевірку попередньо укладених договорів. З’ясувалося, що після корупційних хитросплетінь перших двадцяти років незалежності по окремих об’єктах вже неможливо було визначити, хто має право торгувати і які суми сплачує до міського бюджету. “Базар” біля вокзалу безкарно процвітав. Він продовжував притягувати наркоманів, повій і безхатьків. Тож із цим потрібно було негайно щось робити.
Надал дав доручення службам міської ради підготувати пропозиції — як позбутись стихійної торгівлі, впорядкувати антисанітарію, чим замінити застарілі архітектурні кіоски і як забезпечити гармонійну цілісність архітектурного ансамблю привокзальної території. Невдовзі вихід знайшли – звести торговий комплекс ліворуч від вокзалу і перенести туди торгівлю. Здавалося, що проблему розв’язано. Але ця пропозиція викликала шалений спротив підприємців та “кришувальників”. Вони не бажали змін і прозорої роботи.
Міський голова зробив цікавий “хід”: завдяки інвестиційним проектам він залишав землю у власності громади Тернополя і постійне наповнення місцевої казни та контроль за роботою інвестора. Це було нонсенсом у багаторічній практиці продажів-перепродажів тернопільської землі. Якщо раніше попередники Надала “нагрівали руки” на тому, що торгували міською землею, то тепер він позбавив їх цієї можливості. Свободівець став першим тернопільським “мером”, який залишив землю громаді, а гроші від користування нею – міській казні. Такого раніше в Тернополі не було.
Необізнаністю тернополян у цій темі скористалися противники Надала. Якщо раніше вони сподівалися прибрати до рук нові гектари земель в обласному центрі, то тепер свободівець позбавив їх такої можливості. Відтак вони зчинили галас і почали переконувати мешканців міста у непотрібності інвестиційних проектів. Підключилися до протестів також бізнесмени, який Надал вивів “на чисту воду” за зарплату “в конвертах” та інші махінації. Таким способом опоненти свободівця намагаються не відстояти інтереси громади, а зберегти старі схеми дерибану землі.
Німецький арбітр розсудить зустріч “Шахтаря” в Лізі Чемпіонів
