Міжнародний фестиваль короткого метру 4:3 – це різні види публічних подій: кінопокази, лекції, дискусії та воркшопи від українських діячів культури. Подія популяризує актуальне українське та іноземне кіно. Специфічною рисою та новизною фестивалю є показ стрічок, відзнятих лише у форматі 4:3, що зараз все частіше використовується, як осмислене візуальне рішення, яке викликає специфічний естетичний відголосок у глядача.
На цьогорічному фестивалі будуть дві конкурсні програми – національна та міжнародна. В конкурсі можуть взяти участь фільми, хронометраж яких є меншим за 30 хвилин і котрі вироблені після 1 січня 2020 року. Приймаємо ігрове, документальне, анімаційне та експериментальне кіно, дуже чекаємо на студентські роботи. В українській програмі немає плати за подачу, а в міжнародній є – 10$ та 5$ для студентів («ранні пташки»), 15$ та 10$ для студентів («пізні пташки»).
Через російське вторгнення ми скооперувались з ГО «Рух Опору» на базі Франківського Драмтеатру для допомоги тим, хто стоїть за нас: 50% від отриманих коштів ми будемо донатити їм, а вони в свою чергу – закриватимуть потреби ЗСУ!
Також, у нас є позаконкурсні програми, де обмежень немає – головне, щоб ваш фільм був у 4:3. Entry fee ідентичне конкурсним програмам.
Подати свій фільм можна через платформу filmfreeway.com до 30.06.2022, результати відбору плануємо оголосити до 10.07.2022.
Восени попереднього року фестиваль пройшов вперше за підтримки галерейного простору «Асортиментна кімната», «Сучасного Українського Кіно», Івано-Франківської кінокомісії та громадського ресторану “Urban Space 100”, який допоміг фінансово, надавши свій грант. Фестиваль тривав 4 дні, протягом яких були представлені 30 іноземних та 10 українських конкурсних кінострічок. До складу журі входили: Марина Врода — українська кінорежисерка, лауреатка нагороди «Золота пальмова гілка за короткометражний фільм» Каннського кінофестивалю за фільм «Крос» (2011); Філіп Сотниченко — український кінорежисер; Іван Бліндар — український актор.
Місто проведення фестивалю знаходиться в західній частині України, що зараз є безпечним для перебування та проведення заходів. Прибуття іноземних режисерів на кінофестиваль — можливе. Попереднього року ми проводили захід у будівлі колишнього радянського 63-го котельно-зварювального заводу та в Палаці Потоцьких, що було притаманно нашій концепції фестивалю. Цьогоріч ми плануємо розширювати кількість локацій та знову задіяти історичний центр міста, додати міські кінотеатри та галерейні простори. Також плануємо розширити програму, додавши більшу кількість дискусій і, що цікаво, відкрити вікно для перформативного мистецтва. В певній мірі, ми продовжимо рух в сторону “анти-фестивалю”, який буде тяжіти більше до нішовості і експерименталізму, ніж до пафосної зарозумілості класичної кінофестивальної форми.
