Ким був Філарет насправді?

Поділитися

Михайло Денисенко (Філарет) пішов у вічність. Офіційні канали малюють ікону “батька нації”,частина моїх друзів видаляється,із за моєї критики про цю людину…Але я продовжую…. Давайте розберемо, ким насправді був чоловік, який переграв радянських генсеків, але програв власному его.
Почнемо з бази. У СРСР жоден ієрарх не піднімався вище за пономаря без візи Луб’янки. Філарет не просто “співіснував” – він був системним гравцем. У звітах спецслужб він фігурував як агент “Антонов”. Поки справжні патріоти гнили в таборах за віру, він їздив за кордон “боротися за мир”, просуваючи радянську пропаганду в рясі. Його перевтілення в “архітектора незалежності” у 90-х – це не прозріння, а геніальний хід апаратника, якому в Москві не дали сісти на головний престол. Не став головним там – вирішив стати єдиним тут.
Найбрудніший секрет, про який десятиліттями шепотіли в кулуарах – Євгенія Петрівна Родіонова. Офіційно він називав її “названою сестрою”. Фактично – це була його цивільна дружина, з якою він мав трьох дітей (Віру, Любов і Андрія).
Це не просто порушення обітниці безшлюбності. Євгенія Петрівна була реальним керівником патріархії. Вона контролювала кадрові призначення, фінанси і могла накричати на єпископа, як на прислугу. Старі священики згадують: щоб отримати парафію, треба було спочатку сподобатися “сестрі”. Це був сімейний підряд у чистому вигляді.
Чому Філарет раптом почав топити Томос у 2019-му? Бо Томос вимагав ліквідації УПЦ КП. А УПЦ КП для нього – це не просто назва, це рахунки, нерухомість і одноосібна влада.
Він розраховував, що Епіфаній буде “весільним генералом»” а він і далі триматиме чекову книжку. Коли Порошенко і молоді ієрархи сказали,що так не буде,бо правила Томоса інші,то він миттєво оголосив їх зрадниками. Йому було плювати, що це ставить під удар визнання української церкви світом – головне було залишитися “господарем гори”.
Філарет перетворив церковні ордени на прибутковий бізнес. Він нагороджував усіх: від відвертих бандитів 90-х до люстрованих чиновників часів Януковича. Головний критерій — розмір “благодійного внеску”. Коли совість міняється на позолочену бляшанку, про яку духовність може йти мова?
Методи управління Філарета були копією партійної номенклатури. Жодної демократії, жодної критики. Якщо ти не згоден з курсом “вождя”, ти розкольник і проклятий. Він створив систему, де лояльність йому була важливішою за віру в Бога.

Що в залишку?
Філарет – це монументальний цинік. Він був потрібен історії ,як таран, щоб пробити стіну російського впливу, але він сам був частиною тієї самої системи. Він збудував фундамент незалежної церкви на кістках і інтригах, так і не зумівши вийти з образу радянського функціонера.
Він пішов до суду, де КДБшні архіви не спалять, а “сестра” не допоможе з рахунками.

Mila Ya

P.S. Поки ми з вами допивали суботню каву, у залишках УПЦ КП стався справжній релігійний блокбастер. Не встигли патріарха Філарета провести в останню путь, як у кущах уже сидів “рояль” -архієпископ Никодим (у миру просто Володя Кобзар).

І очолив він церкву так стрімко, що навіть кадило не встигло розгорітися. Тримайте хіт-парад іронічних фактів про цей “високий собор”

Ви думали, що церковні канони – це серйозно? Ха! Сім єпископів (майже як сім гномів, тільки в рясах) зібралися на консиліум, причому частина була… в онлайні. Це перший в історії випадок, коли благодать передавали через 4G. “Я вас не чую, у вас мікрофон вимкнений, але ви тепер патріарх!” -приблизно так це виглядало.

Найцікавіше, що головним “продюсером” цього шоу виступив митрополит Іоасаф, який сидить у Бєлгороді (так-так, у тому самому, де постійно “бавовна”). Тобто в нас тепер церковні кадри призначаються за погодженням з Бєлгородською областю? Дуже “патріотично” і зовсім “не підозріло”.

 Полковник-патріарх

Никодим у нас – офіцер запасу. Мабуть, тому операція з перехоплення влади пройшла за всіма правилами військового статуту: швидко, зухвало і без зайвих свідків. Чекаємо, коли замість проповіді почнеться вечірня перевірка та марш-кидок навколо собору.

Не встиг Никодим вдягнути куколь, як головним питанням став… ні, не порятунок душ, а те, чому його не пускають до Володимирського собору. Бідна людина так поспішала стати головною, що забула спитати в держави та ПЦУ, чи потрібен їм цей цирк з конями.

Якщо у вас немає роботи – зберіть трьох друзів у Zoom, оголосіть себе міжнародним об’єднанням і вимагайте офіс у центрі Києва. У Никодима ж вийшло!

***

Всі дивуються питають : “Навіщо Філарет тримав біля себе цього Никодима?” Тепер відповідь очевидна. Поки старець марив історією та канонами, поруч з ним підростав справжній “кризовий менеджер” з погонами під рясою.

Тіло Патріарха ще не встигли поховати, а Никодим уже вмостився в його крісло. Оперативність -як у спецназу!

Чому Філарет його не прогнав ще при життю? Все просто:

Старцю Філарету на схилі літ потрібні були не богослови, а виконавці. Никодим не сперечався, не повчав, а просто підносив папери на підпис.

Після Томосу від Філарета пішли всі адекватні. Залишилися ті, кому втрачати нічого. Никодим став “королем на безриб’ї”.

Коли треба було лити бруд на ПЦУ чи Епіфанія – випускали Никодима. Він не боявся зашкваритися, бо репутація офіцера запасу і так витримає все.

Але Никодим виявився хитрішим. Він просто дочекався моменту. Тепер, маючи підтримку бєлгородських “друзів” (привіт Шибаєву з РФ

), він за добу зліпив собі “патріаршество” по Зуму.

Що ми маємо в результаті?

Замість духовної спадщини Філарета нам підсунули рейдерське захоплення бренду. Никодиму не потрібні душі вірян, йому потрібні ключі від Володимирського собору і доступ до рахунків.

Філарет думав, що тримає вірного помічника, а насправді виростив того, хто першим же “хайпане” на його смерті.

Як думаєте, довго протримається такий “патріарх на дистанційці”, чи правоохоронці таки швидше згадають про його офіцерське минуле?

Якщо коротко: Епіфаній – офіційний глава помісної церкви, а Никодим – самопроголошений лідер структури, якої юридично не існує..Епіфаній будує майбутнє, а Никодим намагається реанімувати минуле за чужі гроші. Не ведіться на гучні назви та ряси — дивіться на те, хто стоїть за спиною.