Народний самодіяльний фольклорний ансамбль „Кумоньки” із села Плоске Кременецького району знають не лише у їхньому рідному селі. Вони постійно виступають з концертами і Тернополі, і в Кременці, і майже в усіх селах району. А завдяки телевізійному проекту „Фольк-musik” на Першому Національному, про „Кумоньок” дізналась уся Україна. Більше того, співачки зі своєю піснею „Бадьор” стали переможцями програми.

„Кумоньки” – самодіяльний ансамбль, відтак, участь у ньому для жінок це хобі, захоплення, що базується на любові до української пісні. „Ми все життя співаємо, – каже одна з учасниць колективу Галина Степанівна Суха, – дуже любимо це робити. І хоча більшість із нас уже на пенсії, наші дівчата хочуть і далі співати, стараються, ще й постійно просять – давайте кудись поїдемо виступати. Адже в українській пісні – наше життя. У нас дуже дружний колектив, ми поважаємо одне одного, суперечок в нас ніколи немає. І які б не були вдома роботи: чи полоття, чи збирання, чи копання, – все залишаємо, якщо треба на репетицію”.

Колектив в основному сформувався 25 років тому з ініціативи тодішнього його керівника, нині уже покійного, Миколи Антоновича Матерського. А теперішній керівник „Кумоньок” – Галина Миколаївна Гринякова – прийшла до них сім років тому. „Якось на дні народження, – згадує пані Галина, – зійшлися дівчата, оті всі, що зараз працюють в колективі, і почали співати. Тут я й кажу, що хороший фольклорний ансамбль з них би вийшов. А вони мені відповідають – от беріть і керуйте нами. З цього все й почалося. І за три роки роботи ми добилися звання народного!”

У репертуарі „Кумоньок” до 70 пісень – ліричні, патріотичні, жартівливі і навіть сороміцькі, а також обряди весілля та обжинок. Працює колектив над ще одним цікавим та веселим обрядом „Розбірний борщ”, який на Волині традиційно проводять на другий день весілля. Хоча на першому плані у „Кумоньок” таки пісня. „Я виросла на Шумщині, у співучому селі Шумбар, – розповідає Галина Гринякова. – Коли була малою, мама постійно водила мене за собою, а я де не чула пісні – все вбирала в себе. Багато з них тепер увійшли і до репертуару „Кумоньок”. Буває, й дівчата пісні привозять: хто з дому, кому невістки чи їхні родичі по іншим селам збирають. А ми вже далі їх обспівуємо, робимо власну обробку і „виводимо” на сцену, на розсуд глядачів”.

Співають „Кумоньки” і акапельно, і під баян, в деяких піснях і бубен залучають, – завжди весело, енергійно, бадьоро, з позитивом. Може тому на їхніх концертах буває багато молоді. Напевно, саме за свій позитив запали вони в серце і знімальній групі проекту „Фольк-musik”, яка приїздила на Кременеччину. Відтак ансамбль запросили на зйомки до Києва, а після ефіру першої ж програми „Кумоньки”, як то кажуть, „прокинулися” популярними. „Часто зовсім незнайомі люди зупиняють на вулиці, вітаються, – зізнається Галина Гринякова. – А ми вас знаємо, кажуть, по телевізору бачили. Дякуємо всім за підтримку і визнання. А ще дуже дякую своїм дівчатам, своїм „Кумонькам”, адже вони у мене просто „золоті”. Я їх всіх дуже люблю, а вони – мене. Ось така у нас взаємна любов!”.

В плині часу зникає все і зникає безслідно. Залишається тільки те, що можна зберегти, залишивши наступним поколінням. Саме це під силу народній пісні, яку співали колись, співають і тепер. Бо її так легко передати, і так важливо зберегти. Саме це і робить своєю творчістю чудовий колектив, прекрасні талановиті жінки, молоді душею і серцем, – фольклорний ансамбль „Кумоньки”.

Олена Лайко, “Тернопільська липа”


Напишіть відгук