Президентський намiсник Михайло Цимбалюк веде кулуарнi i продуктивнi переговори з лiдером “Свободи” Олегом Тягнибоком

… Це було 15 травня. У недiлю о 8-й ранку бiля будинку, де живе лiдер “Свободи” Олег Тягнибок, з’явилась фiгура солiдного чоловiка середнiх рокiв. Вiн приїхав сюди у справi, тож господар квартири не змусив ранкового гостя довго чекати пiд дверима: одразу вiдчинив,  без сумнiву, знаючи, якi люди приїхали власною персоною.

Чоловiк зник за порогом квартири лiдера Всеукраїнського об’єднання
“Свобода” Олега Тягнибока. Якби тiєї митi на мiсцi подiї опинились випадковi свiдки цiєї сцени, вони не повiрили б своїм очам. Загадковою особою, котра приїхала до Тягнибока додому на “аудiєнцiю” у час, коли люди на ранковiй службi в церквi, виявився… президентський намiсник Львiвщини Михайло Цимбалюк.

Цей факт може i не привернув би такої уваги, якби не подiї, що йому
передували. 10 травня депутати-“свободiвцi” пiсля гарячих подiй 9 травня увiрвалися до кабiнету голови облдержадмiнiстрацiї i ефектною “психiчною атакою” змусили його написати заяву про вiдставку.

12 травня представниця “Свободи” панi Сех на сесiї облради запропонувала Цимбалюку або дотримати свого слова i таки пiти у вiдставку, або “застрелитись як офiцеру, що слова не дотримав”.

А ось пiсля 15 травня жоден представник “Свободи” жодного разу навiть не згадав прiзвища губернатора. Нiби зацiпило!

А насправдi, якщо проаналiзувати подiї у тiй послiдовностi, як вони вiдбувалися, усе стає на свої мiсця. Отже, губернатор Цимбалюк, який пiсля подiй 9 травня гнiвно публiчно розвiнчував нацiоналiстiв, засуджував “провокаторiв i провокацiї”, поспiшив до Тягнибока в гостi — “домовлятися”.

Говорили Цимбалюк i Тягнибок майже двi години. Бесiда в ненав’язливiй домашнiй атмосферi виявилася плiдною. Лiдер “Свободи”  начебто пообiцяв, що його партiя “забуде” про вiдставку Цимбалюка, якщо той, так би мовити, сприятиме цiй полiтичнiй силi пiд час парламентських виборiв
наступного року. Як стверджується, обговорили також деякi кадровi та фiнансовi  питання. На тому й розiйшлися…

Та iсторiя дає цiлком логiчне пояснення, чому “свободiвцi”, якi ще кiлька тижнiв тому кричали, що Цимбалюк має пiти з посади, тепер про це навiть не згадують.

Ми вирiшили поцiкавитись у лiдера “Свободи” Олега Тягнибока, чи коректно, на його думку, за спиною у своїх виборцiв вести перемовини з президентським намiсником та полiтичним опонентом.

Розмова наша вийшла короткою:

— Скажiть, чому “Свобода” бiльше не вимагає вiдставки губернатора
Львiвщини? Ваша полiтична сила змiнила позицiю щодо Михайла Цимбалюка?

— Дивiться… — Олег Тягнибок пiсля невеличкої паузи розпочав “здалеку”. — Вiдбувалася сесiя щодо будiвництва дорiг. Ми висловили недовiру начальниковi Служби автомобiльних дорiг. I де реакцiя? Реакцiї немає. А реагувати, дотримуватися рiшень представницької влади — це обов’язок виконавчих органiв. I громада, вiдповiдно, повинна розумiти це так: представницька влада говорить, а виконавча — iгнорує її позицiю.

Ту саму iсторiю ми бачимо й у ситуацiї iз Цимбалюком…  Даруйте, ну як ви хочете: щоби ми щотижня про це нагадували? Та є ж маса iнших питань, про якi слiд говорити, чим ми i займаємося. А щодо Цимбалюка наша позицiя незмiнна, ми її задекларували i вiд своїх слiв не вiдмовляємося. Було б смiшно, якби щоразу, на кожнiй сесiї ставили тi самi питання… Чи я не маю слушностi?

— Чи правда, що у вас iз губернатором 15 травня була особиста розмова на полiтичнi теми. Скажiть вiдверто: це правда?

— Ми зустрiчалися з паном Цимбалюком, це так. Але ми не говорили про конфлiкт, а обговорювали ситуацiю.

— А чи правда, що пiд час тiєї зустрiчi 15 травня ви погодилися не наполягати на вiдставцi Цимбалюка, якщо вiн допомагатиме “Свободi”
на наступних парламентських виборах?

— Це неправдива iнформацiя! Якщо маєте хоч мiнiмальнi докази, я готовий прокоментувати. Не розумiю, звiдки у вас такi данi. Давайте я коментуватиму лише об’єктивнi, реальнi й правдивi речi, а не вашi фантазiї.

— Тодi скажiть, а з чиєї iнiцiативи вiдбулася ваша зустрiч iз губернатором
Цимбалюком?

— Стоп! Раз такi питання, будь ласка, через прес-службу. У письмовому виглядi. I тiльки так я даватиму вiдповiдi. Щоб ви нiчого не переплутали.

Сподiваємося, ми не розчарували пана Тягнибока — розмову передали
вичерпно. Але питання залишилися, ось ми i ставимо їх публiчно.

— Чи не було б чеснiше, пане Тягнибок, вести з полiтичними опонентами вiдкритий i публiчний дiалог пiд час “круглих столiв”, дебатiв, а не робити це кулуарно?

— Чи не було б моральнiше, пане Тягнибок, пiсля переговорiв вiч-на-вiч
зробити заяву для преси, пояснити суть домовленостей людям, своїм виборцям, а не ховатись iз полiтичним опонентом по закутках?

— Чи справдi партiя “Свобода”, пане Тягнибок, перебуває в опозицiї до влади, чи таки узгоджує з нею свої дiї?

Вiдповiдь можете дати письмово. Надiємось, чергових дурниць про полiтичне замовлення у вашiй публiчнiй заявi ми не прочитаємо.

А питання до Цимбалюка, спитаєте ви? До Цимбалюка якраз запитань немає. Усi знають, що заради крiсла вiн пiде на переговори навiть iз дiдьком.

Олександра ТАМКОВА, Експрес

1 comment

  1. admin

    Відповідь прес-служби ВО «Свобода» газеті «Експрес»

    Сотні українських журналістів можуть підтвердити, що Олег Тягнибок завжди йде їм назустріч, даючи коментарі чи відповіді на їхні запитання навіть без попередніх домовленостей, дуже часто – телефоном або й через соціальні мережі. Та все ж левова частка інформації про дії «Свободи» звучить сьогодні не з уст її речників, а з рупорів запеклих супротивників. Не дивно, якщо це – замовні пасквілі, політтехнологічні міфи, перебрехані факти. Проте прикро, коли цьому завзято потурають особи, чиїм покликанням є – доносити до людей правду. А надто – коли деякі журналісти, замість об’єктивної аналітики, опускаються до прямих образ і навіть хамства.
    Нещодавно Олегові Тягнибоку телефонує журналістка Олександра Тамкова, представляється кореспонденткою газети «Експрес». Від самого початку розмови у її тоні чується роздратування, котре наростає по мірі того, як лідер «Свободи» відповідає на її запитання. Точніше, на подані у питальній формі вже готові звинувачення. Відповіді співбесідника їй явно не подобаються – либонь, не збігаються із замисленим сценарієм (це невдоволення, як видно, виливається у її статті). Розуміючи, що телефоном конструктивної розмови не вийде, Олег Тягнибок скеровує журналістку до пресової служби. Але до прес-служби «Свободи» від пані Тамкової так і не надходять ані запити про інтерв’ю, ані запитання, які вона «риторично» ставить у своїй статті під назвою «За спиною Януковича. Президентський намісник Михайло Цимбалюк веде кулуарні і продуктивні переговори з лідером «Свободи» Олегом Тягнибоком» («Експрес», 16.06.2011). У статті – не тільки голослівні висновки, а й вільна інтерпретація частини телефонної розмови з Олегом Тягнибоком. Із тону та змісту озвучених запитань стає зрозуміло: насправді журналістку не цікавить ні дійсна суть бесіди Тягнибока із Цимбалюком, ні вислід їхньої зустрічі. У пасквілі міститься готова відповідь – нібито лідер «Свободи» пообіцяв Цимбалюкові, що «забуде» про його відставку… взамін на якісь преференції під час виборів. У якості «доказу» цієї висмоктаної з пальця версії пані Тамкова наводить твердження: «Після 15 травня жоден представник «Свободи» жодного разу навіть не згадав прізвища губернатора».
    З’ясувати фальшивість цього «доказу» неважко. Ось лише кілька цитат із центральних ЗМІ для тих, хто вміє користуватися Ґуґлом:
    * «Тиждень», 8 червня: «Не знаю, чи це важливо, що він (Віктор Янукович – Ред.) відправив, чи не відправив (Михайла Цимбалюка у відставку – Ред.)… Сам факт, що Цимбалюк написав заяву, тим самим він ще раз підтвердив свою вину у тому кровопролитті, яке відбулося у Львові. Для нас це важливо. А решту – хай це оцінює президент та громадськість», – зазначила Сех (http://www.ut.net.ua/News/24251).
    * «Газета по-українськи», №1228 за 27 травня 2011, Рубрика Львів: «Ми просто прийшли у його кабінет, поклали на стіл папір і ручку. По голові ніхто не бив, пальці в двері не запихав. Чому ми вимагали відставки? Цимбалюк брехав. У всіх виступах заявляв, що не допустить 9 травня провокацій. Про те саме запевняв нас особисто. Коли почалися бійки біля Пагорба Слави, йому телефонували депутати, голова облради. Він не брав слухавки. Порядний офіцер (Цимбалюк є генерал-майором міліції. — “ГПУ”), коли не дотримує слова, приставляє до скроні пістолет». Ірина Сех (http://gazeta.ua/articles/lviv-newspaper/384192).
    Як бачимо, твердження, що «після 15 травня жоден представник «Свободи» жодного разу навіть не згадав прізвища губернатора» – м’яко кажучи, голослівне. Головний і єдиний «доказ» О. Тамкової, (на підставі якого вона так палко, чи не на цілу шпальту, виводить «теорію змови») цілком спростовують навіть ці цитати. Попри те, окремої уваги вартують самі «запитання» журналістки.
    «Чи не було би чесніше зустрічатися із опонентами за круглими столами?», – моралізує добродійка Тамкова.
    Прес-служба ВО «Свобода» відповідає: Українці вже не раз бачили «меморандуми», «універсали» і тому подібні «ширки» та ПРиБЮТи. І щоразу шило вилазило з мішка – усі змови неодмінно втілювалися у видимі кроки: протиприродні коаліції, спільні одіозні голосування, спроби перекроїти Конституцію… Але ніхто ніколи не бачив подібних фактів угодовства з боку «Свободи». І, сміємо запевнити, не побачить: ані вступів у провладні коаліції в жодних радах, ані зграй «тушок», ані віроломних голосувань. Більше того, сьогодні в Україні опозиційні режиму Януковича більшості діють лише у тих облрадах, де домінує «Свобода». Це – очевидний факт. «Свобода» довела свою волю єднати за круглим столом опозиційні сили. Але ніколи – на відміну від багатьох інших – не йшла на угоди із силами відверто антиукраїнськими. І не збирається. Ні кулуарно, ні публічно. Тому форма стола – кругла чи квадратна – не має тут жодного значення.
    А щодо чесності – хочемо поставити авторці пасквілю зустрічне запитання – чи не було би краще берегти фахову честь і перевіряти інформацію, яку поширюєш? Нагадаємо шосту точку Кодексу професійної етики українського журналіста: «Журналіст дорожить власним авторитетом та репутацією, несе не лише юридичну, а й моральну відповідальність перед суспільством за правильність повідомлень і справедливість суджень, поширених за власним підписом, під псевдонімом чи анонімно, але з його відома та згоди». Адже неважко, як бачимо, упевнитися, що своєї позиції щодо Цимбалюка (чи інших винуватців червоного демаршу) «Свобода» не змінювала. Так само легко дізнатися, що двох свободівців – депутатів Самбірської районної ради братів Ковалівих – досі ув’язнено. А інших чільних активістів – заступників голови об’єднання, лідерів місцевих організацій, голів фракцій – продовжують щодня тягати на допити.
    Щодо повчань про те, що морально було би, мовляв, зробити заяву для преси після «переговорів віч-на-віч». Відкриємо «страшну таємницю»: «переговори віч-на-віч» ведуть навіть лідери країн. Буває навіть – «без краваток» і без преси. І нерідко – тоді, коли між державами складні відносини. Скажімо, Ющенко чи Тимошенко не раз говорили у Москві з лідерами не вельми дружньої країни. Хіба сам по собі той факт є приводом для інсинуацій? І школярі знають, що навіть супротивники на війні, буває, провадять перемовини. Як бандерівці з ковпаківцями, наприклад (заяв для німецької преси теж не робили). Олег Тягнибок як Голова впливової сили, також має різні зустрічі. Не раз – більше десятка на день. Зокрема – з різними чиновниками, з якими може з`ясовувати питання політичного чи соціально-економічного характеру. Коли вбачаємо у цьому потребу, – поширюємо заяви для преси. Але не пригадаємо, щоби їх колись цитувала газета «Експрес».
    Якщо вже вести мову про мораль, то чому журналістка оминає незручні слова Тягнибока? Ті, де він наголошує, що з подачі «Свободи» Львівська облрада висловила недовіру заступникові начальника ГУ МВСУ у Львівській області М. Курочці та вимагала його відставки? Чомусь про нього авторка статті «чесно» і «морально» вирішує не згадувати. Чи не тому, що в соціальних мережах Олег Тягнибок виклав інформацію та фото машини зовнішнього спостереження (державний номер ВС0954ВН), яка постійно чергує біля його дому? І чи не звідти, бува, й підкинули в газету «конфіденційну інформацію» про «кулуарні переговори»? Журналістка упускає частину інтерв’ю, бо це розбиває всю «теорію змови»?
    Щодо самого змісту «таємної» розмови. Якби журналістка коректно запитала і дійсно бажала чути відповідь, то її би почула. Лідер «Свободи» зажадав пояснень про свавілля міліції, про арешти і багатогодинні допити депутатів, вимагав припинити тиск на підприємців, які підтримують «Свободу», а також наполягав зупинити провокації 22 червня. Ось і весь «таємний» зміст.
    І третє запитання журналістки-«прокурора» – «Чи справді наша політична сила є в опозиції?».
    Хто має очі, той бачить – Всеукраїнське об’єднання «Свобода» було і є в національній опозиції до панівної верхівки. Як за президентства Ющенка, так і за правління Януковича. Бо для націоналістів мала різниця, який олігархічний клан утримує владу і визискує українців. Тим більше тепер «Свобода» лишається послідовною опозиційною силою, котра прямо протистоїть вже явно антиукраїнському режимові. І доводить це реальними діями. Бо хто ще постійно підіймає живі акції непокори, організовує пікети, багатотисячні марші проти соціального та національного гніту режиму Януковича? Чиї ще депутати твердо відстоюють волю громади у місцевих радах, провадять відкриті громадські обговорення кожного важливого питання? Хто ще викриває контрабандні схеми на митниці, зловживання і корупцію чиновників? Хто чинить спротив червоним демаршам і реваншу сталінізму? Чиїх іще активістів по всій Україні так масово піддають міліцейським репресіям?..
    Але такої суспільно важливої інформації на шпальтах газети, слово якої «має вагу», вдень з вогнем не знайдеш. Либонь, тільки тому, що інформація ця стосується ненависної «Свободи» – сили, яка здобула найбільшу довіру в українців Галичини. Видно, багатьом цей факт став кісткою у горлі.

    P.S. Навряд чи наш лист до редакції надрукують без купюр і довільних трактувань на дорогій третій сторінці четвергового номера (так, як заочне «інтерв’ю» О. Тамкової). Не певні, навіть, що взагалі згадають. Але це якраз і буде тестом на журналістські стандарти. Принаймні, маємо надію, редакція замислиться, кому більше шкодять шиті білими нитками пасквілі – «Свободі» чи репутації часопису.

    Прес-служба Всеукраїнського об’єднання «Свобода»
    067-441-46-01
    twitter.com/vo_svoboda
    Skype: Yuriy.Syrotyuk

Напишіть відгук