111

22 грудня у Тернополі відбудеться Архиєрейська Літургія, під час якої буде зачитано декрет про створення Тернопільсько-Зборівської митрополій УГКЦ. Про це 8 листопада під час веб-конференції на tochka.netповідомив Блаженніший Святослав, Глава Української Греко-Католицької Церкви.

Як зазначає Департамент інформації УГКЦ, Синод Єпископів УГКЦ прийняв рішення створити три нові митрополії: Львівську, Івано-Франківську та Тернопільсько-Зборівську. До складу Львівської митрополії увійдуть Львівська архиєпархія, Стрийська, Самбірсько-Дрогобицька та Сокальсько-Жовківська єпархії; до Івано-Франківської митрополії – Івано-Франківська та Коломийсько-Чернівецька єпархії; до Тернопільсько-Зборівської – Тернопільсько-Зборівська та Бучацька єпархії. Першими митрополитами новостворених митрополій стануть владика Ігор Возьняк, архиєпископ Львівський, владика Володимир Війтишин, єпарх Івано-Франківський, та владика Василь Семенюк, єпарх Тернопільсько-Зборівський.

Коментуючи подію владика Василій Семенюк, майбутній митрополит Тернопільсько-Зборівський, зазначає: “Виникнення митрополій є важливим етапом дозрівання УГКЦ. Це, в першу чергу, свідчить про поступові та зважені кроки у напрямку патріархату. Митрополичий статус сприятиме кращій координації та співпраці не тільки на загальноцерковному рівні, а й між Тернопільсько-Зборівською та Бучацькою єпархіями, які юрисдикційно належатимуть до Тернопільсько-Зборівської митрополії. Водночас ми продовжимо опікуватися греко-католицькими парафіями, які знаходяться у Хмельницькій області”.

Від моменту проголошення в УГКЦ буде сім митрополій. Крім новостворених, ще однією митрополією УГКЦ в Україні є Києво-Галицька митрополія, яку очолює Блаженніший Святослав. До її складу входять Київська архиєпархія, Донецько-Харківський, Одесько-Кримський та Луцький екзархати. Крім того, до УГКЦ належать Перемишльсько-Варшавська митрополія у Польщі, Філадельфійська митрополія у США та Вінніпезька митрополія у Канаді.

прес-служба єпархії

Канонічне роз’яснення о. ліц. Романа Дутчака, судового вікарія Тернопільсько-Зборівської єпархії УГКЦ

Ранні християнські спільноти та їхні єпископи, які виникли на сході Римської Імперії з політичних та економічних причин і тяжіли до головного міста у своїй провінції – митрополії. Зрештою, глава Церкви провінційної столиці отримав титул митрополита провінції. Право митрополита на затвердження виборів єпископа описане в каноні 4 І Нікейського Собору (325). Влада митрополитів зміцнювалася упродовж століть, а їхню підтримку, пораду і згоду прагнули отримати єпископи, духовенство і миряни всієї провінції. Однак згодом структура митрополій з різних причин занепала. Ісламські інвазії стали причиною скорочення християнського населення, і через це потреба надєпископальної адміністративної структури зменшилася. У багатьох Східних Церквах роль митрополитів дедалі частіше починали виконувати самі патріархи. Митрополича роль патріарха залишила свій слід у східному законодавстві: якщо не засновано жодної провінції, якщо митрополит виявляє недбалість або якщо митрополичий престол вакантний, патріарх отримує права й обов’язки митрополита для території чи провінції (кан. 80 ККСЦ).

Для заснування митроплії потрібна згода Синоду Єпископів УГКЦ та отримання поради від Апостольського Престолу. Митрополія, згідно Кодексу Канонів Східних Церков, охоплює певну провінцію в межах адміністративного поділу єпархій або ж провінцій відповідно до декрету створення митрополії. У митрополії є постійно діюче Тіло – Митрополичий Синод, який об’єднує в собі колегію єпископів даної провінції, які, задля мандату, отриманого через хіротонію, зібрані у єдину спільноту, що діє для добра Церкви, в її структурній одиниці – митрополії.

Отже маємо дві речі: це митрополит (про митрополитів Патріаршої Церкви канн. 133-139 ККСЦ), що керує митрополією та Митрополичий Синод, що складається з єпископів даної провінції, які законно прийняли свячення. Сам Синод діє на підставі затвердженого статуту, що окреслює усі поточні питання діяльності такого Митрополичого Синоду в УГКЦ: час скликання, спосіб скликання, перебіг засідань, та усі інші важливі моменти життєдіяльності. Синод, це є законодавчий орган у митрополії, тому закони та рішення, встановлені Синодом та оголошені митрополитом, обов’язкові для дотримання в усій провінції, однак вони не можуть обмежувати – заперечувати спільне право Східних Католицьких Церков, партикулярне право Верховної Архиєпископської Церкви, або права єпархіальних єпископів, а також, якщо вони не суперечать статутам, зобов’язують також інститути богопосвяченого життя. Митрополит, здійснюючи нагляд у справах віри та церковної дисципліни над усією провінцією, відповідними вказівками чи пригадуваннями, дбає про виконання синодальних законів та рішень.

Окрім цього, митрополит у своїй єпархії має ті самі права та обов’язки, що і єпархіальний єпископ у своїй (кан. 134 § 1 ККСЦ), але він має всюди першенство перед титулярним митрополитом. Також митрополит висвячує, інтронізує єпископів своєї провінції; скликає Митрополичий Синод; дбає про ретельне дотримання віри та церковної дисципліни; проводить канонічні візитації, якщо вони занедбані у єпархіях; виступає від імені провінції у всіх юридичних справах.

Він мусить також обов’язково створити Митрополичий Трибунал, як апеляційний трибунал для вироків єпархіальних трибуналів (кан. 133 § 1 п. 3 ККСЦ), який, однак, не є відмінним від єпархіального трибуналу митрополита (кан. 1064 § 1 ККСЦ), перефразовуючи цей припис – трибунал який був у єпархії, що стала митрополією, оголошується Митрополичим Трибуналом.

Загально кажучи, митрополит буде мати більше обов’язків по відношенню до цілої провінції – митрополії та до Митрополичого Синоду, як поважних структур Української Греко-Католицької Церкви. І сподіваємось, що таке підняття значення провінцій нашої Церкви, допоможе нам у творенні Патріархату.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.