Міжнародні вимоги до діяльності ОВС України

Обов’язки правоохоронних органів України і, зокрема, органів внутрішніх справ, в галузі забезпечення прав людини є результатом тривалого процесу становлення норм міжнародного та національного законодавства, а також не менш тривалого та дискусійного процесу їх узгодження. Останнє положення повною мірою стосується рішень Європейського суду, оскільки Законом України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, прийнятим у 2006 році, було визначено, що практика Європейського суду є джерелом українського права (стаття 17 Закону).

З оглядом на це положення наведемо узагальнені вимоги рішень Європейського суду, що наразі виступають для українських органів внутрішніх справ нормою внутрішнього, національного права:

1. За скаргою потерпілого та його адвоката щодо поганого поводження повинно проводитися спеціальне медичне обстеження

2. Під час утримання особи як адміністративно затриманої чи адміністративно заарештованої посадові особи ОВС повинні утримуватися від поводження із затриманою особою як із звинувачуваною по кримінальній справі, порушуючи тим самим принципи правової визначеності та верховенства права

3. Органи внутрішніх справ зобов’язані уникати будь-яких випадків, коли арешт особи може бути інтерпретований як привід для подолання її внутрішнього спротиву та отримання звинувачувальних свідчень.

4. Працівники ОВС України зобов’язані передбачати та запобігати тілесним ушкодженням, які може заподіяти собі затримана чи заарештована особа внаслідок її хворобливого стану.

5. Працівники ОВС України зобов’язані застосовувати силу до затриманих та заарештованих осіб, виходячи із суворого дотримання принципів необхідності та пропорційності.

6. Нездатність встановити державних службовців, винних у злочинному насильстві щодо затриманої особи, не може звільнити державу від відповідальності. Тому держава у разі небезпідставної заяви особи про жорстоке поводження з боку правоохоронців повинна провести розслідування, яке:

– має бути офіційним;

– має бути ефективним;

– має бути незалежним;

– має надавати можливість встановити винних.

– має бути доступним суспільному контролю.

Останній пункт заслуговує на особливу увагу не лише тому, що він згадується як у справі «Яременко проти України» (2008 р.), так й у справі «Ісаєва та інші проти Росії» (2005 р.), але й тому, що доступ громадськості до результатів офіційних розслідувань за фактами жорстокого поводження є досить проблематичним.

Наразі практика ОВС України побудована таким чином, що навіть сам потерпілий від незаконних дій працівника міліції отримує досить стислу інформацію у випадку підтвердження такого факту. Як правило, потерпілому повідомляють, що факти, викладені у заяві чи скарзі підтверджуються, а винний працівник був притягнений до дисциплінарної відповідальності, досить часто – без зазначення виду стягнення. Ані потерпілий, ані адвокат за таких умов не мають можливості узнати, які саме дії були проведені посадовими особами в ході службової перевірки, яка була їх тривалість та послідовність, який був статус свідків чи посади експертів, залучених до перевірки та чи залучалися вони взагалі, чи проводився хронометраж подій, перевірка службово-реєстраційної документації, чи малися в наявності аудіо та відеозаписи тощо.

Означену інформацію адвокати потерпілих можуть отримати лише тоді, коли справа дійде до суду. У тих же чисельних випадках, коли факти незаконних дій не підтверджуються, отримати більш детальну інформацію стає практично неможливим, оскільки працівники ОВС або ж посилаються на те, що зазначена інформація (навіть за умови анонімності прізвищ свідків) має характер службової, або на відсутність правових на те підстав. Зазначимо, що обидва останніх аргументи є безпідставними, а відмова в наданні такої інформації – незаконною.

Цілком очевидно, що така усталена хибна практика практично нівелює спроби громадських організацій піддати аналізу хід службової перевірки за фактами катувань та жорстокого поводження, а отже – прямо суперечить вимогам Європейського суду щодо доступності таких процедур суспільному контролю. Аналогічні проблеми можуть невдовзі виникнути й стосовно доступності суспільному контролю тих розслідувань, що їх здійснюють органи прокуратури за фактами неправомірних дій правоохоронців, в яких вбачається склад злочину, передбачений ст.127 КК України (Катування).

Саме тому збоку громадянського суспільства вбачається за необхідне поставити завдання для керівництва МВС та Генеральної прокуратури України щодо розробки процедур доступу інститутів громадського суспільства до матеріалів розслідувань. На нашу думку, такі процедури, закріплені відповідними нормативно-правовими документами, мають визначати порядок ознайомлення з інформацією, її обсяг, максимально деталізований та обґрунтований перелік обмежень користування матеріалами розслідувань, умови щодо подальшого використання отриманої інформації. Одночасно зауважимо, що вирішення цього питання висуває високі вимоги до професійності та рівня відповідальності представників громадських організацій, які працюють у сфері протидії катуванням та здійсненні моніторингу діяльності правоохоронних органів.

Оскільки означений напрямок роботи потребує комплексного підходу, найбільш оптимальним може бути створення експертних робочих груп при Генеральній прокуратурі та МВС України з числа посадовців, вчених та представників громадських інституцій для підготовки проектів означених нормативно-правових актів. Необхідними умовами при цьому виступають публічне їх обговорення в рамках нормативно закріпленої процедури консультацій із громадськістю, а також відповідна експертиза з боку Міністерства юстиції та Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини.

Тим більше, що 21 червня на розширеному засідання колегії за підсумками роботи органів прокуратури України у І півріччі 2011 року, Генеральний прокурор України Віктор Пшонка визнав: «Надзвичайно гострою для України є проблема дотримання прав людини у кримінальному судочинстві. Непоодинокі факти катування і тортур на стадії дізнання та досудового слідства».

Під час міжнародної конференції «Проблеми застосування практики Європейського суду з прав людини в правовій системі України», що відбулася 1 липня 2011 р. у Верховному Суді України, стосовно означеної проблеми представники Генеральної прокуратури та експерти Асоціації УМДПЛ дійшли спільного висновку щодо можливості створення спільної робочої групи з числа представників органів прокуратури, науковців та представників громадських організацій. Дещо пізніше Асоціація УМДПЛ звернулась до головного прокурора країни з пропозицією про створення такої робочої групи, яка займалась би розробкою форм доступу інституцій суспільного контролю до розслідувань за фактами катувань та жорстокого поводження людей у міліції.

Позиція прокуратури приголомшила своєю відвертою зневагою до суспільства: «Участь у роботі громадських організацій працівників прокуратури чинним законодавством не передбачена». Саме таку відповідь надав на адресу Асоціації начальник Головного управління нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства В.Білоус. Відповідь МВС була більш конструктивною, проте це не стало на заваді подальшого громадського моніторингу щодо того, яким чином виконують ОВС України обов’язки стосовно захисту прав людини від катувань та жорстокого поводження.

То що ж було зроблено МВС України для цього? Яка нормативна база була розроблена для вирішення існуючих проблем?

Аналіз відомчої нормативної бази МВС України: стан дисципліни та законності серед особового складу

Вказівка МВС від 24.01.2011 №63 «Про незадовільний стан службової дисципліни та законності серед особового складу підрозділів карного розшуку» є мабуть, одним з не численних документів 2011 року, в якому надається наближена до реальності оцінка ситуації, що склалася серед працівників так званих «убойних відділів». Наступні слова керівництва МВС України не потребують коментарів:

«У населення країни складається враження, що свавілля стало невід’ємною складовою роботи органів внутрішніх справ через факти безпосереднього вчинення працівниками карного розшуку злочинів. Органами прокуратури розслідуються 5 умисних убивств, 3 факти заподіяння тілесних ушкоджень, 6 хуліганств, 2 розбої і зґвалтування, учинені працівниками карного розшуку».

«Дискредитують у цілому систему МВС факти „зрощування” працівників органів внутрішніх справ зі злочинним середовищем та „міліцейське кришування” наркобізнесу».

«Численні скарги громадян на працівників міліції свідчать про те, що цілі, методи і практика роботи органів внутрішніх справ не змінилися. У них переважає репресивна спрямованість, зневага до прав, свобод та інтересів громадян, насамперед через застосування тортур, нелюдське поводження або таке, що принижує гідність особи, фізичне та психічне примушування до підозрюваних. Крім того, через низький рівень професіоналізму значної частини працівників та елементарне невміння використовувати надані законом повноваження у сфері оперативно-розшукової діяльності ними застосовуються недозволені методи дізнання».

«У минулому році значно поширилися факти незаконного застосування засобів та методів оперативно-розшукової діяльності (27), приховування злочинів від обліку (63) та незаконної відмови в порушенні кримінальних справ (652)».

Втім, серед висновків, що їх містить цей документ, є положення, яке напевне викличе купу коментарів після вже відомих фактів, коли на Харківщині затримані, доведені до відчаю, вистрибували з вікон 4 поверху, надавши перевагу смерті, аніж подальшому перебуванню в стінах Лозівського міського відділу:

«…У службових кабінетах створити умови, які унеможливлюють вільний доступ до вікон особами, доставленими до міськрайлінорганів за вчинення правопорушень, або особами, які перевіряються на причетність до вчинення злочинів, з метою недопущення фактів їх вистрибування з вікон».

Наказ МВС України від 28.01.2011 №19 «Про оголошення рішень судів щодо притягнення до кримінальної відповідальності колишніх працівників міліції» присвячений аналізу стану законності серед персоналу ОВС.

У наказі констатується, що протягом 2010 року судами були винесені обвинувачу вальні вироки відносно 407 колишніх працівників міліції, що на 19% більше, ніж у 2009 році (342). Найбільша кількість засуджених припадає на м. Київ – 30, АР Крим – 29, Одеську область – 27, Дніпропетровську – 24, Сумську – 22, Донецьку – 21, Хмельницьку – 17, Запорізьку та Луганську області – по 16, Харківську – 14 та Миколаївську – 13.

Серед засуджених найбільш часто зустрічаються дільничні інспектори міліції, відносно яких судами винесено 80 вироків, працівники підрозділів карного розшуку – 70, ДАІ – 42, охорони громадського порядку – 41, слідства – 29, БНОН – 22, чергових частин – 13, ДСБЕЗ, КМСД – по 12. Як правило, злочини вчиняли працівники віком до 30 років (62, 4% усіх засуджених) та зі стажем служби до 10 років (69, 8% усіх засуджених).

Згідно вироків судів, працівники міліції здебільшого були засуджені за злочини у сфері службової діяльності (299 осіб, або 73, 4% від їх загальної кількості), у тому числі за хабарництво – 119, перевищення влади – 73, службове підроблення – 60, зловживання владою – 39, службову недбалість – 8. Крім того, за злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотиків, засуджено 20 працівників, скоєння ДТП -15, хуліганство – 11, спричинення тілесних ушкоджень та катування – по 8, грабежі та крадіжки – по 5, розбійні напади – 4, убивства – 3.

Наказ МВС України від 30.04.2011 №746 «Про недоліки в оперативно-службовій діяльності органів внутрішніх справ і завдання щодо забезпечення прав і законних інтересів громадян, підвищення авторитету міліції» в черговий раз засвідчив наявність численних фактів незаконного притягнення громадян до адміністративної відповідальності, фальсифікації матеріалів справ про адмінправопорушення. При цьому кожен четвертий такий матеріал складається з порушеннями чинного законодавства, а в Харківській та Сумській областях – кожен третій.

У наказі констатовано, що лише 24% кімнат для затриманих та доставлених чергових частин відповідають відомчим будівельним нормам та рекомендаціям Європейського комітету проти тортур. Протягом останнього півріччя не приведено у відповідність до будівельних норм жодної такої кімнати в Автономній Республіці Крим, Одеській, Вінницькій, Івано-Франківській, Черкаській, Чернігівській областях та на Донецькій залізниці.

Непоодинокими випадками, як засвідчив міністр у цьому документі, є безпідставне тримання громадян в ізоляторах тимчасового тримання, їх поміщення до ІТТ без належного медичного огляду, зневажання людської гідності, перевищення службових повноважень, рукоприкладства. Із 109 засуджених поточного року працівників міліції кожен четвертий був притягнутий до кримінальної відповідальності за перевищення службових повноважень. За такими фактами порушено 24 кримінальні справи.

У наказі наведено приклади, коли працівники карного розшуку Фрунзенського райвідділу м. Харкова у приміщенні райвідділу нанесли побої затриманому за підозрою в скоєнні грабежу громадянину. У Лозівському міськвідділі внутрішніх справ Харківської області 9 січня 2011 року з вікна четвертого поверху службового приміщення вистрибнув і загинув підозрюваний у розповсюдженні наркотиків громадянин, а через два тижні з вікна третього поверху цього ж відділу вистрибнула та отримала тілесні ушкодження громадянка, запрошена для пред’явлення обвинувачення. В м.Києві троє працівників лінійного відділу на ст. Дарниця Південно-Західної залізниці «…з метою отримання свідчень у скоєнні злочину з використанням наручників кілька діб утримували в службовому кабінеті трьох громадян, один з яких, не витримавши знущань, вистрибнув у вікно та отримав тяжкі тілесні ушкодження». За результатами цих випадків керівники підрозділів були покарані доганами в дисциплінарному порядку.

Аналіз відомчої нормативної бази МВС України: умови, що сприяють застосуванню катувань та жорстокого поводження

Наказ МВС України від 20.01.2011 №17 «Про затвердження Системи оцінки діяльності органів внутрішніх справ України з використанням сучасних технологій аналізу та прогнозування».

За думкою МВС України, нова система мала запровадити принципово новий підхід до аналізу стану злочинності та мала надати змогу уникнути застарілої оцінки за відсотком розкриття, оскільки не передбачала «порівняння з аналогічними показниками минулого року та відстеження за цими результатами позитивних або негативних тенденцій у роботі міліції».

Наказом експериментальне впровадження нової системи оцінки охоплювало період з 1 лютого 2011 року до кінця цього року, після чого Головний штаб в січні 2012 року має визначитися з ефективністю її використання та внести необхідні корективи. Громадськість даний наказ має цікавити не лише її кінцевими результатами, які МВС України, сподіваємося оприлюднить наприкінці 2011 року.

Цікавим для громадських організацій є пункт 6 наказу, який покладає на Департамент зв’язків із громадськістю обов’язок «… організовувати вивчення думки населення про діяльність органів внутрішніх справ шляхом проведення репрезентативного опитування незалежною соціологічною службою з подальшим висвітленням отриманих результатів у засобах масової інформації…». Проте зараз, після чотирьох місяців дії наказу, досі не відомо, ким, як та чи проводиться взагалі таке опитування, оскільки на відомчому сайті МВС така інформація відсутня.

Проте з тексту наказу МВС України від 25.03.2011 №499 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» стає очевидним, що за інерцією міністр продовжує оцінювати роботу працівників ОВС виключно за старою системою показників, до того ж сумнівних з точки зору сучасної правоохоронної діяльності. В наведеному наказі надається аналіз незадовільного, з точки зору МВС, стану протидії наркозлочинності в ряді областей. При цьому аргументацією для МВС служать наступні факти:

Автономна Республіка Крим: «У 2010 році на 1, 4 % зменшилося викриття збутів наркотиків…».

Волинська область: «Відсоток заарештованих за збут наркозлочинців складав лише 40, 5% при загальнодержавному 65, 6%». «У наркозлочинців на 98, 9% менше вилучено майна, готівки, цінних паперів та на 78, 4 % менше накладено арештів на майно злочинців. У середньому в одного збувача наркотиків вилучається коштів та накладається арешт на майно на суму 2, 3 тис. грн. При цьому загальнодержавний показник складає 12, 4 тис. грн.».

Донецька область:  «…викрито лише 3 міжнародні канали надходження наркотичних засобів на територію Донецької області, натомість у сусідній Луганській області ліквідовано 40 таких каналів».

Івано-Франківська область «У січні цього року в області викрито лише 9 наркозбувачів проти 15 торік».

«Протягом двох років підрозділами БНОН області не виявлено жодного ОЗГ. На 42, 9% менше виявлено осередків виготовлення наркотиків – 12 проти 21 у 2009 році. На 33, 3% зменшилося викриття нарколабораторій».

За зазначені недоліки щодо невиконання показників минулого року керівники різних рівнів зазначених областей були покарані. Що вони будуть робити, аби реабілітуватися, або що будуть робити інші працівники, читаючи такий наказ? Досить сумнівно, що вони не будуть гнатися за показниками за будь-яку ціну, хоча нова система оцінки (див. вище) не передбачає «…порівняння з аналогічними показниками минулого року».

Ця ж інерція “карати за показники” зберігає свою силу і в рішенні колегії МВС України від 14.07.2011 “Про підсумки роботи органів внутрішніх справ за перше півріччя 2011 року” (наказ МВС України від 22.07.2011 №477). Цей документ є показовим з точки зору того, яким чином спрямовуються зусилля ОВС України на виконання завдань, передбачених законодавством.

Так, серед інших недоліків МВС зазначає: ”В окремих регіонах країни ще не відповідає вимогам сьогодення стан боротьби з організованою злочинністю. Не викрито жодного злочинного угруповання з корумпованими зв’язками у Вінницькій, Донецькій, Житомирській, Закарпатській, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській, Львівській, Рівненській, Тернопільській, Херсонській, Хмельницькій областях; з міжнародними зв’язками – в Автономній Республіці Крим, Волинській, Дніпропетровській, Закарпатській, Івано-Франківській, Київській, Полтавській, Сумській, Тернопільській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській областях. У Вінницькій, Дніпропетровській, Закарпатській, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській, Луганській, Львівській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Хмельницькій, Чернігівській областях, місті Києві не виявлялися організовані групи, сформовані на етнічній основі”.

У такий спосіб працівники практично 15 регіонів вимушено ставляться у ситуацію, коли вони повинні викрити за будь-яку ціну щонайменше по одному злочинному угрупуванню “з корумпованими зв’язками”, “з міжнародними зв’язками” та сформованому “на етнічній основі”. Навіть, якщо таких в регіоні не існує. Тим більше, що окремим рішенням колегія вимагає для ліквідації каналів перевезення наркотичних засобів та їх джерел “… забезпечити максимальне відпрацювання в умовах ІТТ осіб, затриманих за незаконний обіг наркотиків. За кожним фактом затримання таких осіб забезпечувати їх обов’язкове відпрацювання на причетність до скоєння злочинів корисливо-насильницької спрямованості”.

Цілком очевидно, до яких порушень прав людини, в т.ч. й до випадків жорстокого поводження, це може призвести.

Втім, у цьому ж рішенні колегії одночасно зазначається, що продовжують мати місце надзвичайні події, пов’язані з “… фактами самогубства (Автономна Республіка Крим (2), Дніпропетровська (2), Запорізька (2), Івано-Франківська, Київська, Миколаївська області) та смертями осіб, які трималися в спеціальних установах міліції (Донецька (2), Житомирська, Полтавська, Харківська, Черкаська області)”.

Аналіз відомчої нормативної бази МВС України: превенція випадків катувань та жорстокого поводження

Розпорядження МВС України від 31.03.2011 №329 «Про додаткові заходи щодо недопущення випадків катування та жорстокого поводження в діяльності органів внутрішніх справ» є великим комплексним документом, в якому, не зважаючи на його назву, громадськість не згадана жодного разу, а неурядові правозахисні організації – лише один раз у зв’язку з їх можливим залученням до занять в системі службової підготовки. Також жодним чином у ньому не згадуються ані потенціал мобільних груп з моніторингу дотримання прав людини в діяльності ОВС, ані потенціал Громадської ради.

Слід зазначити, що попри свій обсяг, розпорядження містить досить великий перелік досить загальних, стереотипних завдань щодо проведення нарад, оглядів всіх службових приміщень, цільових перевірок стану роботи, перевірок стану дисципліни і законності; вивчення та узагальнення позитивного досвіду зарубіжних держав у сфері недопущення катування. Серед тих заходів, що представляють інтерес з точки зору ефективності, можна вказати наступні:

– Службові розслідування за фактами катувань та жорстокого поводження проводити протягом однієї доби з подальшим ужиттям до винних найсуворіших заходів дисциплінарного впливу.

– У випадку отримання заяв про застосування катувань або жорстокого поводження в органах внутрішніх справ направляти матеріали до органів прокуратури з обов’язковим долученням до них актів судово-медичного освідування заявників, пояснень потерпілих і працівників органів внутрішніх справ, на яких потерпілі вказували, уживати вичерпних заходів щодо збору та закріплення доказів протиправних дій.

– Протягом 2011 року вжити додаткових заходів щодо обладнання системами відеозапису з архівацією даних окремих приміщень для проведення допитів, інших слідчих дій і опитувань громадян оперативними працівниками. Зобов’язати підпорядкованих працівників після обладнання таких приміщень проводити слідчі дії та опитування громадян виключно в таких приміщеннях.

– Виключити випадки застосування з боку працівників міліції образливих висловлювань у спілкуванні з громадянами, безпідставних затримань, доставлень та особистих доглядів громадян, погроз фізичною силою, спеціальними засобами, вогнепальною зброєю та їх безпосереднього застосування без підстав, визначених Законом України «Про міліцію».

– Продовжити практику спільних раптових перевірок органів та підрозділів внутрішніх справ з метою виявлення фактів катування, жорстокого поводження, інших порушень законності.

– Довести до особового складу вимоги Міністра та колегії МВС щодо пріоритетності захисту прав і свобод людини в діяльності органів внутрішніх справ і текст цього розпорядження під розпис.

– Включити тематику недопущення катування та жорстокого поводження з громадянами в діяльності органів внутрішніх справ до пріоритетних напрямів наукових досліджень.

У цьому документі слід звернути увагу на те, що МВС України наголошує на необхідності проводити “…службові розслідування за фактами катувань та жорстокого поводження … протягом однієї доби” та “…уживати вичерпних заходів щодо збору та закріплення доказів протиправних дій”. На нашу думку, сумлінне розслідування протягом доби провести нереально з урахуванням віддаленості населених пунктів від обласних ГУМВС, УМВС, де власне, й міститься Інспекція з особового складу, яка має провести таке розслідування. До цього слід додати можливу відсутність на місці необхідних свідків та навіть потерпілого, яких треба опитати. Тому, навіть при швидкому та сумлінному реагуванні більшість таких розслідувань приречено на поверхневий збір матеріалів, що не може вважатися задовільним з оглядом на інтереси громадян. Слід при цьому нагадати, що навіть при встановленому терміні проведення розслідувань у 3-10 днів більшість висновків, знов таки через брак часу, містять формулювання на кшталт «факти не підтвердились» або «під час службового розслідування довести вину міліціонера неможливо. Враховуючи протиріччя у показах сторін, факт побиття вважати не доведеним, матеріали для прийняття остаточного рішення направити до прокуратури».

Наказ МВС України від 21.04.2011 №154 “Про створення спеціальної спостережної комісії МВС України з питань дотримання прав людини” був виданий на виконання вимог розпорядження МВС від 31.03.2011 № 329 “Про додаткові заходи щодо недопущення випадків катування та жорстокого поводження в діяльності органів внутрішніх справ”. Створена спеціальна спостережна комісія була укомплектована виключно працівниками міністерства та не передбачає включення до складу жодного представника громадськості, що відразу нівелює її цінність, як елементу протидії катуванням та жорстокому поводженню. Тому виявляється досить сумнівним її ефективність у завданні, поставленим цим наказом – організувати роботу з виявлення порушень прав людини в діяльності ОВС з ознаками системності, установлювати причини і умови, що сприяють таким порушенням, вносити керівництву Міністерства пропозиції стосовно їх усунення.

Службовий лист МВС України від 12.04.2011 № 6243/Фр «Про розгляд подання Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Лутковської В.В. про виконання рішень Європейського суду з прав людини, які набули статусу остаточного» є зразком досить типового, морально застарілого стилю реагування на критичні зауваження з боку контролюючих органів. Зміст листа формально повторює суть подання Урядового уповноваженого із викладеними на адресу органів досудового слідства недоліками, в тому числі – недосконалість практики проведення розслідування за скаргами осіб на погане поводження з боку представників держави.

Резолюція листа МВС України є також суто формальною – висвітлені порушення слід «…розглянути під час проведення занять у системі службової підготовки», «вжити заходів щодо недопущення подібного в подальшому», а про виконання цих заходів, невідомих навіть для працівників ОВС, пропонується «ґрунтовно поінформувати … в місячний термін».

Вказівкою від 29.04.11 №405 “Про облік порушень прав людини в діяльності органів внутрішніх справ” МВС України запровадило спеціальний облік випадків порушень прав людини, який ведеться щомісячно працівниками інспекції з особового складу.

Статистична звітність, створена згідно цієї вказівки, містить декілька розділів: відомості про факти катування, жорстоке поводження з боку працівників ОВС під час виконання службових обов’язків; відомості про злочини, пов’язані з насильством відносно громадян з боку працівників ОВС; відомості про осіб, які потерпіли від злочинів, пов’язаних з насильством з боку працівників.

У статистичних таблицях тепер можна відстежити кількість раптових смертей серед затриманих та заарештованих осіб (у 2011 році – 14), випадки їх самогубства або спроб самогубства (16 фактів). Також находять своє відображення кількість зареєстрованих заяв, повідомлень громадян (2937), кількість виявлених правопорушень, в тому числі – порушених кримінальних справ (у 2011 році – 195) з “розбивкою” по службах та підрозділах ОВС. Фіксується також кількість осіб, потерпілих від злочинів працівників міліції (157 осіб), із зазначенням кількості жінок, дітей та іноземців.

Наказ МВС України від 28.04.2011 №164 «Про організацію роботи та затвердження складу Громадської ради при МВС України» зафіксував подію, що давно очікувалася після проведення установчих зборів 25 січня – був затверджений персональний склад Громадської ради при МВС України в кількості 39 представників інститутів громадянського суспільства. Проте ще цілий місяць новообрана Громадська рада, в силу непрофесійності її голови Е.Багірова не набувала легітимності, поки 30.05.2011 міністр не затвердив Положення про громадську раду. Таким чином, тяганина з боку МВС України та члена колегії МВС Е.Багірова коштували громадянському суспільству 4 місяці вимушеної бездіяльності.

Службовим листом №6/7-9119 Департамент кадрового забезпечення МВС України лише 23.08.2011 р. зобов’язав керівників відомчих вузів системи МВС надати результати про виконання рекомендацій зазначених вище комітетських слухань “Про дотримання прав людини в діяльності органів внутрішніх справ” (від 12 січня 2011 року) в частині, що стосується:

– вивчення дисципліни “Дотримання прав і свобод людини в діяльності ОВС”, а також включення її окремим розділом до програм проходження курсантами практики і стажування;

– результатів аналізу ефективності вивчення питань дотримання прав людини під час підвищення працівниками ОВС кваліфікації та спеціалізації;

– включення положень ключових міжнародних документів у галузі дотримання прав людини до тематичних планів;

– опрацювання рішень Європейського суду з прав людини, підготовки відповідних коментарів та роз’яснень, а також можливості розробки окремого навчального посібника з цієї тематики для підготовки та підвищення кваліфікації працівників ОВС.

Також із невиправдано великим запізненням, МВС України вирішило відновити роботу регіональних громадських рад, що закріпило дорученням міністра від 27.09.2011 №13835/Мг “Про консультативно-дорадчий орган при ГУМВС, УМВС”. Цим документом громадські ради було доручено створити у досить короткий термін – до 15 жовтня 2011 р., тобто практично за 18 днів. Однак найбільший ризик для громадського контролю містить пункт цього доручення, яким передбачено забезпечити силами центрального апарату МВС координацію діяльності створюваних рад. Таким чином, питання незалежності та неупередженості роботи громадських рад відразу було вирішено МВС України не на користь громадськості, що прямо суперечить національному законодавству.

Статистичні показники розповсюдженості порушень права на життя та фактів катувань

Протягом 9 місяців 2011 року до органів внутрішніх справ надійшло також 2937 заяв та скарг громадян стосовно незаконних дій працівників міліції, з них 61 скарга – щодо фактів катувань та ще 1280 – щодо фактів побиття. Відсоток скарг, які знайшли своє підтвердження, є надзвичайно малим. Так, частково підтвердилися лише 2 скарги щодо катувань (3, 2% від скарг цієї категорії) та 59 (4, 6%) – щодо побиття громадян.

Досить дивним виглядає той факт, що, за даними МВС, не підтвердилася жодна з 14 скарг щодо раптової смерті та жодна з 16 скарг щодо факту самогубства затриманих осіб. Чи означає це, що МВС дійсно вважає, нібито люди не вмирали у ізоляторах тимчасового тримання чи не здійснювали самогубства?

Протягом 9 місяців 2011 р. було засуджено 320 працівників ОВС, серед них:

9 місяців 2010 року   9 місяців 2011 року

– за спричинення тілесних ушкоджень           4                                   2

– за перевищення влади                                48                                 58

– за зловживання владою                              22                                 33

Крім того, відомча статистика МВС України зафіксувала 195 кримінальних справ, порушених органами прокуратури стосовно працівників ОВС у 2011 році, серед яких слід вказати наступні:

Стаття КК України                                                 Кількість          Кількість

крим.справ    потерпілих

ст.115 (умисне вбивство)                                                5                       7

ст.121 (умисне тяжке тілесне ушкодження)                    3                        4

ст.122 (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження) 5                       4

ст.125 (умисне легке тілесне ушкодження)                      2                       4

ст.127 (катування)                                                           5                       5

ст.146 (незаконне позбавлення волі або викрадення)      2                        2

ст.296 (хуліганство)                                                        10                      21

ст.364 (зловживання владою або службовим

становищем)                                                                   46                      23

ст.365 (перевищення влади або служб.повноважень)      64                     73

ст.371 (завідомо незаконні затримання, привід, арешт

або тримання під вартою)                                                 1                        0

Ми маємо сподіватися, що до цього числа увійдуть працівники миколаївської міліції, під незаконним тиском яких зізнання у вбивстві 15-річної дівчинки в смт. Врадієвці Миколаївської області, підписали 11 чоловік. Троє з них, не бажаючи відбувати покарання за злочин, який вони не скоювали, покінчили з життям через самогубство. В кишені одного з них знайшли записку: «Я цього не робив, на себе не братиму».

      – Мій брат потрапив у міліцію, – розповідає сестра самогубця, який не бажав брати на себе чужу вину. – Його катували, щоб він зізнався. Але він не зізнавався, бо цього він не робив. Він повісився в камері на умивальнику… Але коли його привезли після розтину, так там все було зашито великими швами!.. Він був сильно-сильно побитим, були руки в синяках, вуха сині, обличчя подряпане…

    – Половину Врадієвки перебили, – розповідав місцевий житель. “І били, і пістолети направляли. Били кулаками в голову. Їм там закон не писаний”.

– Моя хата розташована в ста метрах від ставка, – розповідає інший житель. Мені миколаївська міліція казала, що я побіг, вбив та прибіг додому. Мене тримали 11 діб та «лупцювали», як собаку.

Розглядаючи територіальний розподіл випадків незаконного насильства з боку працівників ОВС України, треба брати до уваги щонайменше два джерела – повідомлення ЗМІ та офіційну інформацію судових органів, органів прокуратури, МВС України.

При цьому слід враховувати, що повідомлення про побиття громадян та незаконне застосування до них сили на момент публікації здебільшого не мають належної доказової бази і потребують подальших перевірок. З огляду на це найбільш симптоматичними слід вважати повідомлення про летальні випадки, оскільки такі факти мають найменший рівень латентності, тобто практично не можуть бути прихованими від офіційного обліку.

Нами був проведений аналіз таких повідомлень ЗМІ, який акцентував увагу на існування найбільш ймовірного причинно-наслідкового зв’язку між фактом смерті особи та фактом її перебування під юрисдикцією ОВС України в момент смерті або у безпосередньо близький після цього проміжок часу. Результатом став наступний перелік повідомлень про летальні випадки, зафіксовані в засобах масової інформації в хронологічному порядку:

Смерть у міліції. “Чорний календар” 2011 року

Підсумовуючи наведені повідомлення, можна в якості першого кроку констатувати, що областями підвищеного ризику для життя людини під час її перебування в підрозділах ОВС слід визнати :

– Київську область – 7 смертей (2 у Святошинському райвідділі м. Києва);

– Харківську область – 5 смертей (3 самогубства і 2 смерті вірогідно внаслідок катування та жорстокого поводження);

-Донецьку область – 3 смерті;

– АР Крим, Дніпропетровську, Житомирську, Запорізьку, Кіровоградську та Полтавську області – по 2 смерті;

– Вінницьку, Луганську, Миколаївська, Херсонську, Черкаську області, м. Севастополь – по 1 летальному випадку.

Що було зроблено МВС України для виправлення ситуації у цій сфері? На жаль, здебільшого це були звичні заходи у вигляді притягнення до дисциплінарної відповідальності та спроби вирішити проблеми дотримання прав людини ізольовано, без залучення інституцій громадянського суспільства:

Заходи, спрямовані на недопущення фактів катування,                                   Усього

жорстокого поводження та інших порушень прав громадян

з боку працівників ОВС

Притягнуто до дисциплінарної відповідальності                                                  5537

з них звільнено                                                                                                     409

Проведено індивідуальних бесід із працівниками                                                62834

Проведено лекцій, бесід, семінарів, занять з особовим складом підрозділів         4754

Видано наказів, вказівок, розпоряджень, оглядів                                                  3632

Розглянуто питань про стан дисципліни і законності на нарадах                          1811

Проведено рейдів (раптових перевірок)                                                                 3346

Проведено тематичних або комплексних перевірок стану дисципліни і законності  1448

Інші профілактичні заходи                                                                                     748

Ціна катувань та жорстокого поводження

Оцінка такого явища, як катування та жорстоке поводження з боку правоохоронців логічно потребує не лише правового та соціологічного вимірів, але й матеріального. Зазвичай для цього використовується такий показник, як «ціна злочинності», тобто обсяг економічного і соціально-психологічного збитків від злочинних зазіхань, що у свою чергу, поділяються на прямі та непрямі збитки.

Прямий збиток матеріального характеру розраховується у грошовому еквіваленті й звичайно використовується при аналізі злочинів корисливої спрямованості. Для агресивно-насильницьких злочинів, вчинених працівниками ОВС, такий збиток не є очевидним, проте цілком може бути обрахований у вигляді кількості летальних випадків, заподіяних потерпілим тілесних пошкоджень різного ступеня тяжкості, суми витрат на лікування та страхових виплат за непрацездатністю. До непрямого ж збитку відносять кошти, витрачені державою на протидію злочинності й грошовий вираз негативних соціальних наслідків злочинності.

Одним з перших публічну калькуляцію ціни злочинів, вчинених працівниками міліції у сфері службової діяльності, зробив дослідник Національної академії внутрішніх справ О. С. Новаков, який при розрахунку брав за основу загальний розмір збитку, заподіяного всією сукупністю злочинів в Україні за 2001 р., що склало суму в 786, 3 млн грн. З огляду на те, що питома вага злочинів у сфері службової діяльності співробітників ОВС становить близько 0, 02-0, 04 % від загальної кількості злочинів в Україні, була отримана цифра у 314520 грн. як приблизний показник щорічного збитку від „міліцейської” злочинності. При цьому зазначену суму з урахуванням рівня латентності О.С. Новаковим пропонувалося збільшити не менш, ніж у 10-12 разів, що приводило до суми 3, 1-3, 7 млн грн. щорічно.

У 2005 р. харківським дослідником О.А. Мартиненком було запропоновано більш точний розрахунок, що базувався на інформації, наведеної у судових матеріалах. Так, аналіз судових вироків за 2000-2003 рр., винесених стосовно 330 працівників ОВС, дав загальний розмір прямого збитку в сумі 757 721 грн. При цьому в грошовому еквіваленті розміри різних видів збитку розподілилися у такий спосіб:

– моральний збиток – 355 300 грн. (48, 9 %);

– матеріальний збиток – 190 180 грн. (25, 1 %);

– фізичний збиток – 93 365 грн. (12, 4 %);

– вид збитку не зазначений – 118 246 грн. (15, 6 %).

Таким чином, розмір найбільш вірогідного прямого збитку за 1992-2006 рр. від протиправних дій міліції був оцінений у 49 млн. 789 тис 905 грн., або у 3 млн. 319 тис. грн. щорічно, хоча з поправкою на коефіцієнт латентності ця сума, за визнанням О.А. Мартиненко, у дійсності була значно більшою.

З метою встановлення сучасних масштабів спричинення злочинної шкоди саме при виконанні службових обов’язків експертами Харківського інституту соціальних досліджень було проведено кількісно-якісний аналіз 100 вироків судів, винесених стосовно колишніх працівників органів внутрішніх справ на протязі 2008-2010 років у 17 регіонах України: Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Івано-Франківська, Кіровоградська, Луганська області, Львівська, Миколаївська, Одеська, Ровенська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Хмельницька, Чернівецька, Херсонська області, м. Севастополь. Означена кількість була результатом спеціального відбору тих вироків, які були винесені за вчинення злочинів, безпосередньо пов’язаних саме з виконанням службових обов’язків.

За результатами аналізу вдалося встановити, що на одного засудженого з числа колишніх працівників ОВС припадає в середньому 3088 грн. заподіяної шкоди (матеріальної та моральної), що є результатом калькуляції, виведеного із загальних сум прямого матеріального збитку, зазначеного у вироках судів, а також суми усіх присуджених цивільних позовів.

Якщо розраховану нами середньостатистичну суму заподіяної шкоди у 3088 грн. застосувати до усього масиву 1042 працівників ОВС, засуджених протягом 2008-2010 рр., то метод екстраполяції дозволить нам отримати суму у 3 млн. 217 тис. 696 грн. Іншими словами, працівниками органів внутрішніх справ при виконанні службових обов’язків щорічно заподіюється злочинна шкода в середньому на суму 1 млн. 072 тис. 565 грн.

Отриману суму збитків, встановлену за результатами аналізу виключно вироків судів, слід додатково скорегувати результатами цивільних позовів, що були подані громадянами України стосовно незаконних дій працівників ОВС без порушення кримінальних справ, в рамках цивільного судочинства.

Згідно даних, наданими Державною казначейською службою України на запит Харківського інституту соціальних досліджень (у листі № 7-08/12-293 від 11.08.2011 року) розмір шкоди, заподіяної незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, склав у 2009 р. – 7 704 829, 36 грн., у 2010 р. – 6 797 387, 49 грн., на червень 2011 р. – 8 055 045, 06 грн. До наведеної суми входить й сума шкоди, що заподіяна працівниками органів внутрішніх справ. Оскільки у 2010 році кожен десятий позов, за інформацією Верховного суду України, стосувався працівників ОВС України, ми можемо з високим рівнем вірогідності констатувати, що розмір шкоди, заподіяної незаконними діями органів дізнання, досудового слідства внутрішніх справ, у 2010 році може оцінюватися сумою приблизно у 679 738, 7 грн. Аналогічні розрахунки для першого півріччя 2011 року дають суму вже у 805 504, 5 грн., тобто на 18% більшу, аніж за весь попередній 2010 рік.

Таким чином, враховуючи наведені дані, можна визначити приблизний розмір шкоди, щорічно заподіюваної працівниками ОВС при виконанні службових обов’язків. Беручи такі компоненти, як щорічний середній збиток, встановлений за вироками судів (1 млн. 072 тис. 565 грн.), та щорічну суму задоволених цивільних позовів (583 486 грн.), ми доходимо логічного висновку, що грошовий еквівалент шкоди, щорічно спричинюваної працівниками ОВС при виконанні ними службових обов’язків, в середньому дорівнює 1 млн. 656 тис. грн.

За результатами аналізу вироків судів моральна шкода, присуджена до стягнення, у середньому в 16 разів перевищує матеріальну шкоду, завдану злочинними діями колишніх працівників ОВС. Таку, досить велику та специфічну різницю можна пояснити тим, що працівники ОВС, виступаючи як представники влади, спричиняють здебільшого нематеріальну шкоду громадянам, що знаходить своє вираження у порушенні їх законних прав і інтересів. Вкрай складно виразити у грошовому еквіваленті наслідки, що виникли у разі порушення законних прав особи, тому суди задовольняють моральну шкоду, заявлену потерпілим, яка є результатом оцінки власних моральних страждань.

На думку експертів, які досліджували феномен застосування насильства працівниками ОВС, рівень насильства з боку правоохоронців ОВС, будучи традиційно значним, за останні роки сягнув відмітки, коли кількість постраждалих від насильства громадян протягом 2011 року оцінюється у 980 200 осіб. Всього ж, за даними відомчої статистики, протягом 2008-2010 рр. за вчинення злочинів із використанням насильства було засуджено лише 221 колишнього працівника. При цьому експертами відзначається, що переважна частина фактів жорстокого поводження, вчинених працівниками ОВС України, має корисливу спрямованість.

Так, працівники Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області оперативні уповноважені Б. та З., старший дільничний інспектор Б., отримавши інформацію про факт крадіжки у громадянина Г. мобільного телефону, не вжили заходів щодо реєстрації заяви та встановлення об’єктивної істини за цим фактом. Однак, дізнавшись про можливість причетності до цього факту громадян Ж. та Т., з метою штучного покращення показників роботи, вирішили шляхом залякування, насильства та катувань отримати від останніх завідомо неправдиве зізнання у скоєнні крадіжки мобільного телефону громадянина Г. Після отримання, шляхом катувань, зізнання у скоєнні зазначеного злочину від громадянина Т., дільничний інспектор Б. запропонував громадянину Ж. заплатити йому гроші для того, щоб останній не був притягнутим до кримінальної відповідальності.

Підсумовуючи розгляд вироків судів щодо колишніх працівників ОВС України, можна констатувати, що не менше 51% працівників органів внутрішніх справ для розв’язання службових завдань (покращення показників службової діяльності, спрощення виконання службових обов’язків) вдавались до жорстокого поводження. Це дає право зробити послідовний висновок, що використання даного засобу обумовлено його більшою ефективністю та результативністю, аніж законні засоби, що є в наявності у працівників ОВС.

Що має бути зроблено?

Сьогодні в українському суспільстві склалася ситуація, коли найбільш ґрунтовні та професійні рекомендації щодо запобігання катуванням та жорстокому поводженню вже розроблені. Стосовно діяльності МВС такі рекомендації, постійно вдосконалюючись, були сформовані в 2009 році та озвучені під час перших за всю історію МВС України громадських слухань «Права людини в діяльності ОВС України». Дещо пізніше вони були дороблені групою вчених системи МВС, експертів профільного комітету Верховної Ради та правозахисних організацій.

Результатом став найбільш змістовний та єдиний поки що документ, який був закріплений як Пропозиції щодо вжиття заходів та виконання рекомендацій за результатами проведення слухань у Комітеті ВР України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності з порядком денним “Про дотримання прав людини в діяльності органів внутрішніх справ”, затверджені на засіданні Комітету (протокол № 92 від 12 січня 2011 року).

З урахуванням зазначених рекомендацій в сфері, що стосується запобіганню катуванням та жорстокому поводженню, має сенс повторити наступні положення щодо удосконалення діяльності ОВС:

1. Створити робочу групу з числа працівників ОВС та представників громадськості, на яку покласти обов’язки щодо виявлення порушень прав людини в діяльності ОВС з ознаками системності, встановлення причин та умов, що породжують такі порушення, напрацювання пропозицій щодо усунення причин та умов, що породжують ці порушення.

2. Проаналізувати відомчі нормативно-правові акти, застосування яких зачіпає права людини, та привести їх у відповідність до Конституції та законів України. Подати профільному Комітету ВР України перелік відомчих нормативно-правових актів, які підлягають вдосконаленню, та проекти запланованих змін.

3. З метою поліпшення стану дотримання прав людини в діяльності ОВС доцільно відновити та активізувати здійснення цивільного контролю за дотриманням прав і свобод людини в діяльності органів внутрішніх справ України. З цією метою у нормативних актах МВС України закріпити:

а) Відновлення і сприяння діяльності мобільних груп за участю представників правозахисних організацій по перевірці стану дотримання прав і свобод громадян при їх триманні у міліцейських місцях несвободи (кімнати для затриманих і доставлених та ізолятори тимчасового тримання).

б) Вжити заходів щодо надання створюваним при управліннях МВС України в областях громадським радам наступних повноважень:

– здійснювати ефективний моніторинг стану дотримання прав і свобод людини в міліції;

– приймати участь у проведенні службових розслідувань за фактами порушень прав і свобод громадян;

– здійснювати громадські експертизи окремих напрямків діяльності міліції стосовно дотримання прав людини, укріплення законності та правопорядку;

– приймати участь у розгляді заяв фізичних і юридичних осіб про порушення їх прав і свобод в ОВС;

– приймати участь у проведенні громадських розслідувань щодо порушень прав людини працівниками ОВС з інформуванням таких розслідувань засобів масової інформації та керівництва МВС України для відповідного реагування;

4. Для унеможливлення катування та побиття громадян з метою отримання зізнання у скоєнні злочину, забезпечити створення у всіх територіальних ОВС слідчих кімнат, обладнаних апаратурою відеозапису. Заборонити проведення будь-яких дій із затриманими поза межами такої кімнати. Запровадити також відеоспостереження у основних адміністративних приміщеннях з метою попередження жорстокого поводження з громадянами.

5. З метою обліку всіх без виключення відвідувачів міськрайвідділів, запровадити систему автоматизованої реєстрації з використанням технічних засобів (реєстраторів перебування в ОВС), забезпечивши одночасно її синхронізацію із системами відео спостереження. Забезпечити апаратурою відеозапису всі входи до адміністративних будівель підрозділів міліції.

6. Забезпечити розгляд заяв громадян про їх катування, побиття, незаконне затримання співробітниками міліції у порядку повідомлення про споєння злочину з реєстрацією у Журналі реєстрації заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, розглядом їх у 10-денний термін та подальшим направленням матеріалів. Надати Комітету копію відповідного розпорядження МВС.

7. Внести у відомчу звітність «Про стан дотримання прав людини в діяльності органів внутрішніх справ України» (форма 1-ДПЛ) наступні позиції:

– кількість фактів смерті громадян в органах внутрішніх справ (із зазначенням фабули), з них:

а) в кімнатах для затриманих і доставлених;

б) в ізоляторі тимчасового тримання;

в) в службових кабінетах (із зазначенням галузевої служби);

8. Відомчим нормативно правовим регулюванням забезпечити проведення кожного півроку громадських слухань з питань дотримання прав і свобод людини у діяльності органів внутрішніх справ. У проведенні слухань забезпечити участь керівників департаментів і галузевих служб МВС України, начальників обласних управлінь міліції, представників усіх бажаючих прийняти участь у слуханнях громадських організацій, профільного комітету Верховної Ради, засобів масової інформації.

9. Внести зміни та доповнення до Положення, затвердженого наказом МВС від 10.10.2004 № 1177, якими привести зазначене Положення у відповідність до вимог Закону України «Про звернення громадян», Указу Президента України від 07.02.2008 № 109, впровадити заходи по підвищенню рівня об’єктивності і неупередженості при розгляді звернень громадян на порушення їх прав у міліції. В тому числі передбачити права автора звернення, визначені Законом України «Про звернення громадян», зокрема:

– повноправну участь заявника у проведенні службового розслідування за його зверненням (ознайомлення з матеріалами розслідування і їх оцінювання, присутність при проведенні опитування фігурантів розслідування, можливість надання додаткових матеріалів на будь-якому етапі розслідування тощо);

– можливість заявника залучати до службового розслідування адвоката чи іншого спеціаліста в області права, правозахисників, незалежних експертів;

– можливість відсторонення працівника ОВС від виконання своїх обов’язків на період проведення службового розслідування (у необхідних для забезпечення його об’єктивності випадках);

– реалізацію заходів по захисту від тиску з боку працівників міліції заявника та інших фігурантів службового розслідування.

10. З метою приведення у відповідність з вимогами міжнародних стандартів умов утримування затриманих та доставлених провести переобладнання кімнат для затриманих і доставлених при чергових частинах територіальних міськрайорганів внутрішніх справ у відповідності з вимогами наказу МВС України від 13.08.2010 №382 «Про затвердження змін до Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, затвердженої наказом МВС від 28.04.2009 №181» (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 16.11.2010 за №1115/18410).

11. Розпорядженням МВС України заборонити утримування громадян у зазначених кімнатах до їх переобладнання. Контроль за виконанням розпорядження покласти як на інспекційні служби міліції, так і на громадські мобільні групи з перевірки дотримання прав людини в діяльності ОВС із обов’язковим включенням до їх складу представників правозахисних організацій.

12. Умови утримування громадян в ізоляторах тимчасового тримання при територіальних міськрайорганах внутрішніх справ привести у відповідність з вимогами наказів МВС України №60дск від 20.01.2005 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 25.02.2005 за № 268/10548), №638 від 02.12.2008 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку в ізоляторах тимчасового тримання органів внутрішніх справ України» (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12.02.2009 за №3137/16153) та Відомчих будівельних норм України.

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів (Асоціація УМДПЛ)

Напишіть відгук