Перебуваючи влітку минулого року в Польщі, ми, група українських журналістів, дивувалися чималим плантаціям полуниці, смородини, малини та чепурним садкам обабіч доріг. З’ясувалося, що місцевим селянам вирощувати фрукти–ягоди дуже вигідно. Адже їм не доводиться самотужки стояти на базарі і збувати вирощене. На момент нашого приїзду саме в розпалі був полуничний сезон. Тож на власні очі довелося бачити, як під вечір у село заїжджає велика вантажівка і скуповує зібрану впродовж дня полуницю у дрібних фермерів. Останнім така форма співпраці дуже зручна: вони отримують на руки гроші і не ламають голову, куди подіти свій досить вибагливий у зберіганні товар. За схожою схемою польські селяни збувають і малину, і смородину, і вишню–черешню… А що ж український селянин? Збере відро смородини та й витратить на «маршрутку» те, що вторгував за неї на базарі. Тому й їмо ми фрукти та ягоди з Туреччини, Польщі, Іспанії, Єгипту, Молдови, Китаю замість того, щоб зробити вирощування «вітамінів» вигідним для українського села.

Доводити, що це справді вигідно, у найближчі пару років будуть у селі Лосятин, що на Тернопільщині. Саме там нині триває створення першого в Україні «полуничного» кооперативу.

Тернопільщина з присмаком полуниці

«Цей амбітний проект ми будемо реалізовувати спільно з компанією «Данон», — розповів на прес–конференції в МінАПК президент міжнародної благодійної організації «Добробут громад» Віктор Терес. — У ньому буде задіяно орієнтовно 150 місцевих родин, які віддадуть 50 гектарів своїх паїв для вирощування полуниці за новітніми технологіями. Продаватимуть урожай через кооператив. Останній забезпечуватиме контроль якості, охолодження, зберігання і доставку продукції на переробку». Учасники «полуничного» проекту безкоштовно отримають високоякісні саджанці, врожайність яких в 1,5—2 рази перевищує звичайні показники, систему крапельного зрошення та інше необхідне обладнання для вирощування. У процесі їх консультуватимуть фахівці з Італії. У підсумку це дозволить отримувати хороші врожаї — до 20 тонн iз гектара, а отже — й непогані прибутки кожній родині.

Віктор Терес каже, що проект буде реалізовано в кілька етапів. Спочатку полуницею засадять 17 гектарів. Пізніше закладуть ще дві ділянки. Перший урожай планують отримати в травні 2013–го. А всього за перші три роки реалізації проекту на лосятинських землях планують зібрати понад 600 тонн полуниці.

Полігоном для апробації «полуничного» проекту Лосятин став не випадково. За словами Віктора Тереса, це село має давню історію й особливі кліматичні умови для вирощування ягід. Свою продукцію місцеві селяни возили на продаж аж до Києва (але оскільки в господарствах вирощували різні сорти полуниці, застосовуючи при цьому різноманітні методики, великі переробні компанії не могли закуповувати в селян ягоди, оскільки це не зовсім відповідає вимогам виробництва). «Важливо й те, — каже Віктор Терес, — що громада села вже була об’єднана в кооператив «Лосятинське молочне джерело», який заготовляє молоко від населення. Тобто там селяни вже мають певний досвід кооперації для того, щоб працювати разом. Отже, їм можна було довірити такий масштабний проект».

Українське ягідництво має перспективу

Вигоди для селян очевидні: оскільки вирощування полуниці потребує багато роботи вручну, це вирішить проблему зайнятості населення в Лосятині та довколишніх селах, окрім того, вони навчаться передовим технологіям вирощування цієї культури, а головне — не перейматимуться проблемами збуту продукції — про це подбає кооператив.

Частина вирощеного врожаю буде надходити на підприємства компанії «Данон» для виробництва йогуртів, частина — на продаж і заморожування. У планах кооператорів — навіть експортувати ягоди в інші країни. «Зараз попит на полуницю в Україні втричі перевищує пропозицію і становить 130 тисяч тонн щороку при обсягах національного виробництва 35 тисяч тонн, — каже Даріо Маркетті, генеральний директор компанії «Данон» в Україні. — Нестачу сировини для харчової промисловості компенсує імпорт; головними постачальниками полуниці в Україну є Китай і Польща. А вирощену в кооперативах полуницю можна буде використовувати не тільки для виробничих потреб в Україні, а й експортувати в Росію й країни СНД, а можливо, й на європейські ринки».

У подальшому лосятинський досвід буде поширено на інші регіони України. «Ми маємо на меті добитися як покращення добробуту сільських родин, які зацікавляться вирощуваням полуниці, так і розвитку ягідництва в цілому в Україні», — наголошує Віктор Терес.

Ліна КУШНІР , Україна молода

 

 

Напишіть відгук