Під гул мотора та неповторну мелодію лісу ось уже 32 рік поспіль минають трудові будні водія Олексія Івановича Осадци.
– Водій не лише за професією, а й за покликанням, – так характеризують його колеги, відзначаючи не лише багаторічний досвід, а й особливе ставлення до роботи.
За підсумками першого півріччя 2011 року Олексія Осадцу визнано найкращим серед водіїв ДП “Бережанське ЛМГ”. Протягом трудової діяльності він добре вивчив усі тонкощі й труднощі обраної професії.
– Це лише на перший погляд робота водія може здатися легкою, – говорить Олексій Іванович. – Насправді ж легкої водійської праці, тим більше в лісовому господарстві, – не буває.
Не кожен зможе щоденно долати випробування лісовим бездоріжжям, нести тягар великої відповідальності, якої вимагає ця робота.
А Олексію – під силу. Родом він із Божикова. Тут народився і зростав, тут розпочинав трудову діяльність, згодом продовжив її недалеко від батьківської землі – у Бережанах. Ще до армії закінчив курси водіїв. Уже під час служби керівництво відмітило його здібності та водійську майстерність, призначивши інструктором серед молодих призовників. Згодом свій хист реалізовував уже в роботі, назавжди пов’язавши своє життя з дорогами й авто.
“Головне – бажання працювати, тоді вдається здолати будь-які труднощі”, – переконаний Олексій Іванович. І, звичайно, потрібно щиро любити обрану професію, бути відданим їй, тоді й успіхи будуть.
Зараз основною роботою Олексія Осадци є перевезення деревини з лісу на нижній склад підприємства. Серед здобутків за підсумками – рекордні показники лісоперевезень. Коли побачив результати, сам був вражений. За його словами, за показниками не гнався, просто сумлінно виконував свої обов’язки.
Нині в автоколоні лісогосподарського підприємства – 34 вантажні машини. На догляд за своїм ЗІЛ-131 із причепом Олексій Іванович не шкодує часу. Машина вже давно не нова, проте в умілих та дбайливих руках працює результативно. Нелегко по бездоріжжю та розмитих дощами шляхах перевозити більше як 10-тонні вантажі, маневруючи поміж лісовими насадженнями. За час, що трудиться, багато водіїв пройшло через відділ кадрів. Лишилося тільки декілька осіб, що мають великий стаж роботи на лісовозах. Не всі витримують такі умови.
За довгі роки в лісовому господарстві Бережанського держлісгоспу Олексію Осадці всяке довелось пережити, проте зумів вистояти, навіть більше – стати прикладом для наслідування.
Пригадує Олексій Іванович і своє перше на підприємстві робоче авто ЗІЛ-157. Більше п’яти років пропрацював на ньому. Аби керувати такою машиною, потрібна була неабияка сила – через відсутність гідропідсилювача керма.
– Поміж деревами бувало наїздишся в перші дні роботи, що руки довго пам’ятають, – з усмішкою пригадує Олексій Іванович. – Сам усе вчився, сам набивав руки й лікті – всього бувало, проте з часом втягнувся, звик, з’явився необхідний досвід.
На дозвіллі Олексій Іванович захоплюється рибальством. Любить з вудочкою посидіти на березі Золотої Липи, а також – збирати гриби.
Нині Олексій Іванович у своєму виробничому підрозділі – ремонтно-механічному цеху – один із найдосвідченіших. Майже всі, з ким починав працювати, – уже на пенсії. На зміну прийшло молоде покоління, проте у колективі продовжують панувати злагода та взаєморозуміння, а це – важливо.
– І найголовніше, що зігріває душу та додає наснаги в житті, – це затишна домівка та любляча родина. З дружиною Надією виростили сина й дочку, підростають онуки, тож маю все для того, аби відчувати себе щасливою людиною, – говорить Олексій Іванович Осадца. – Адже все, що наповнене справжніми, непідробними цінностями, – основа життя.
М.Березюк,
заступник директора
ДП “Бережанське лісомисливське господарство”,
член НСЖУ
“Бережанське віче”