Марії Литвинчук, мамі

 Йшов найбільший в світі сніг,

а мати так мене родила тяжко…

Десь між хатами батько з ніг

збивавсь, шукаючи Палажки,

щоб прийняла на тихий світ

мій мокрий крик, повитий в пуповину.

Та баби, як на зло, замівся снігом слід –

де вже знайдеш?…

Регоче в чарках синя,

сусідські вікна тулять лід

до хрестовин, щоб не здуріть од сміху,

і від пісень, сп’янілий піт,

хати чубаті змахують зі стріхи.

Сміється зоряне Різдво,

до неба пне свої екстазні крила…

… За сто снігів на радість двох

прорвався крик, аж в зорях потемніло.

І стало тихо…

Срібний сміх

гойдала за вікном ялиця,

йшов найбільший в світі сніг

й здавалось матері – Христос родився…

 Віктор ЛИТВИНЧУК

P.S. А вже через півроку наша сім’я рубала ліс на ”лісоповалі” у Хабаровському краї. Летіли тріски, зникали народи, табірний пил розсипався між пальцями. А серце стукало-стукало… І не вмирало.

3 comments

  1. ВІКТОР

    З днем народження Вас Вікторе Юхимовичу !!! В такі дні народжуються правдиво хороші люди і віддані патріоти.

    1. В. Ю.

      Щиро дякую.З Різдвом Вас і вірою у нездоланність української душі.

  2. ДЕНЬ

    Що сказати? Талановита людина… Справжня поезія.

Напишіть відгук