Віталій Максимов: «За все треба буде відповідати перед людьми, а найголовніше – перед Богом»

Поділитися

 «На екваторі» каденції нинішнього міського голови Тернополя Сергія Надала стало зрозуміло, що суспільні запити представник «Свободи» не реалізував, а навіть більше того – викликав велике розчарування. За рік до фактичного старту виборчих перегонів, зрозуміло кожному, що у нашому місті перемогу зможе святкувати представник опозиційної політичної сили. Оскільки Сергій Віталійович вже в середині партії викликає оскому, а Роман Заставний від «Батьківщини» сприймається як невдалий жарт, то шанси Віталія Максимова від УДАРу виглядають найпереконливішими. Тим більше, що Максимов має хороші стосунки з нардепом Деревляним, який, звичайно не надто просуватиме свого скомпрометованого попередньою каденцією першого заступника Заставного. Після дерибану комунального майна і землі в місті, Максимов – правоохоронець сприймається як значний суспільний запит на наведення в місті елементарного порядку. Хоча, з іншого боку, чимало тернополян не сприймають добре правоохоронців.  «Про все» поспілкувалася із Віталієм Вікторовичем на різноманітну тематику, щоб розвідати «чим дише» один з найімовірніших нових мерів Тернополя.

         Життя після парламентських виборів 2012 року було холодним душем для українців, якщо не сказати гірше. Що скажете про сьогоднішнє життя?

         Більшість тернополян були переконані, що ці вибори щось поміняють на краще в державі. Невеличка, але все ж таки надія була. Вірилось, що демократичні сили наберуть більшість. На жаль, сталося те, що сталося. Вина в цьому не лише потужного адмінресурсу, який діяв по всій Україні, в тім числі й по західній, але й опозиційних партій, які діяли не узгоджено, взаємопоборювали  один одного, грішили недолугим підбором кандидатів і як наслідок, ми нині бачимо чимало тушок. Та й по голосуванню зрозуміло, що твориться у Верховній Раді. По законопроектах, які пропонує опозиція також можна зробити певні висновки. Тому не дивно, що прийшло велике розчарування. По аналогії, пригадується розпач українців після Помаранчевої революції… Люди ж піднялися на тій ейфорії не за гроші, хотіли змін в державі. На жаль, тих 5 років не дали серйозних наслідків щодо покращення життя. А вже вибори 2010 року Ющенко спрацював разом з Партією Регіонів. Зробив так, щоб Янукович і його команда виграли. А після 2012 року розчарування стало ще більшим. Я вже підводив підсумки виборів. На мою думку, власну кампанію провів на доволі нормальному рівні, мав понад 200 зустрічей з трудовими колективами, особисто ходив по домівках тернополян, спілкувався. Роботи було зроблено чимало. На жаль, сталося як сталося. Я вважаю, що наша команда все ж таки перемогла. Зараз можна аналізувати чому саме так сталося, чому переміг представник Свободи. У мене є своє бачення чому такі результати. Під час виборчої кампанії, у день самого голосування, було чимало цікавих нюансів. Наприклад, партію УДАР по всій Україні і в Тернополі зокрема, на жаль, регулярно обливали брудом, поширювали компромат, який був просто вигаданий. У п’ятницю, за кілька днів до виборів, соціологічні служби давали приблизно однаковий відсоток Королевській і Свободі. Десь близько 4%. Чому така різка зміна була в настроях людей? Ви можете дати відповідь? Я не можу пояснити для себе. У Тернополі, вперше за всі вибори, студентам оголосили вихідний в понеділок. А це 30-40 тисяч молодих людей, більшість яких підтримували УДАР. Зрозуміло, що молодь наша не завжди така політично свідома, більшість не приїхали до Тернополя голосувати в неділю. Ще цікавий факт: із 80 дільниць Тернополя на 10 кількість виборців, які проголосували за представника «Свободи» Олексія Кайду і за мене – однакова. Чи випадково, чи ні, але у день виборів, між 16 і 19 годиною у Тернополі відключили світло. Що робилось на дільницях – невідомо. Мені можуть сказати, що на дільницях були представники УДАРу. Так, але більшість же була інших політичних сил. Словом, є багато нюансів говорить, що було чимало чинників, які вплинули на результат партії УДАР. Не секрет, що нашій політичній силі надавали суттєво більший відсоток проходження до Верховної Ради. І Центр Розумкова, а не ті замовні служби, в яких можна купити будь-який результат опитування, давали інший результат напередодні. Але вибори пройшли, цей аркуш перевертаємо і все. Люди повинні роботи висновки із подальшої роботи обраних. От чи хтось читав звіт Олексія Кайди в газеті? Мені було соромно за нашого нардепа. Лише одні депутатські звернення. А де робота, яку він реально зробив для тернополян? Я вже критикував його передвиборчу програму в якій не згадано й словом про Тернопіль. Може це навмисно зроблено? Адже не має про що звітувати, адже виходить нібито нічого й не обіцяв тернополянам. Жодного покращення. А про обласну раду що можна доброго казати, яку залишив в патовій ситуації Кайда? Вже скоро 8 місяців як наш край живе без бюджету. Ми єдина область, де така ганебна ситуація. Вся бюджетна сфера страждає, люди поставлені на коліна. Чому така ситуація? Чому глава адміністрації Валентин Хоптян не робить подання про перевибори, як передбачено законом? Чому свободівці не обнулять список? Хіба справжні патріоти можуть таку наругу над вчителями-лікарями робити? Та й обіцяли вони це зробити врешті-решт! Чому не роблять? Висновок один – значить усім вигідно! І владі, і тій частині опозиції, яка засідає в облраді.

         Аптекарі вже який раз б’ють на сполох! На початку каденції горе-патріоти вже гострили зуби на їхні приміщення… Нині знову нібито забаглося свої порядки там встановити…

         Я під час виборчої кампанії піднімав питання по аптеках. Дійсно, недавно читав у пресі звернення аптекарів. На жаль, нічого не зрушилось у позитивний бік. Всі ж розуміють, що там земля, власність. Керівник облради, тихесенько призначив через комісію свого нового керівника і розпочалося «розпаювання».

         Та керівництву облради не має чого дивуватися: вони ж у театрі проводять ярмарки…

         А це взагалі – словниковий запас не витримує, щоб таке коментувати. А що з дорогами робиться!? Одні з найгірших в Україні! Можна багато питань задати до центральної влади. Чому між Тернополем і Львовом найгірша дорога? І тут, і в Львові в обласній раді більшість представники однієї політичної сили. Слів бракує, щоб про таке паскудство говорити.

         У Тернополі, в міській раді, при владі свої нібито патріотичні сили, але будівельні і земельні скандали, «освоєння» парків в місті не затихають від початку каденції. Такого не сприйняття міської ради, яку ще й пікетувати не можна, не було з початку проголошення Незалежності України.

         Якщо промоніторити кількість питань, а головне якість, які розглядають депутати міської ради за той мінімальний проміжок часу, то це просто нонсенс. Більше половини питань – це земельні. А куди йдуть гроші від роздачі землі? Ми ж бачимо, що робиться у тернопільських парках. Соромно перед дітьми, перед завтрашнім днем! Скоро не буде де матерям з дітьми погуляти. Додумались житловий будинок зводити! Два ресторани! А де спортивні майданчики? Де нові зони відпочинку? Майбутнього для нашої молоді не має. Екологічна ситуація і в Тернополі, і в Україні – найжахливіша в Європі. Влада живе лише сьогоднішнім днем. Як можна так знищити «найзеленіше місто України», яким воно було ще 10 років тому! Відповідь для себе повинні дати люди. Від виборів до виборів, з одного боку, часу ніби вдосталь, щоб зробити висновок про дії влади, водночас ніби й мало часу, щоб щось добре зробити. Хотілось би, щоб люди дали серйозну оцінку тим політикам, які дуже багато обіцяють, а насправді нічого не роблять для громади. Владоможці лише думають про власне збагачення, забезпечити майбутнє дітям і внукам. Так не повинно бути і так не буде рано чи пізно. І в будь-якому випадку їм прийдеться відповідати за свої вчинки. Переконаний, що зміни прийдуть. І коли прийдуть нові люди, нові політики, вони обов’язково проаналізують що робилось в місті, як дерибанилось майно. І не політична відповідальність прийде, не дискусії будуть розводити, як теперішня влада робить проти опозиції, а правоохоронці повинні сказати своє слово згідно букви закону. Щоб не було сфабрикованих справ, як проти Тимошенко «склепали» за наказом влади. Просто соромно за правоохоронців: чимало порушень є, люди повідомляють, в пресі оприлюднюється. Колись за цим відслідковували, тримали на контролі такі справи, кожен факт ретельно перевірявся. Це було як «Отче наш». Нині ж все пущено на самоплив. Якби ж проходило перевірку все те, про що пишуть в пресі, то було б маса кримінальних справ відкрито.

         При всіх мінусах Віктора Януковича, він має настільки сконцентровану силу в руках, що просто диву даєшся як не може президентська гілка навести елементарного порядку в правоохоронних органах: Врадіївка, київські події, побиття журналістів, на Тернопільщині правоохоронців вже ловлять з хабарями біля катедри і їх потім відпускають за фантастичні 300 тисяч явно не зароблених чесною працею… Що скажете, Віталію Вікторивичу, ви віддали пів життя правоохоронній системі, чому такий безлад? Правоохоронна система ж має працювати як годинниковий механізм, не залежно хто чи яка партія прийшла до влади.

         Я 29 років відслужив в органах внутрішніх справ. Нині мені дуже соромно за правоохоронну систему. Не кажу, що коли я працював, то був ідеальним керівником чи була ідеальною міліція. У нас були проблеми і недоліки в роботі. Повірте, я і до себе самокритично ставився, і до своїх працівників. Але те, що зараз твориться, то ніякими нормальними словами не описати. Це не можливо аналізувати чи щось говорити. Всі органи – суди, прокуратура, міліція – заполітизовані. Це не повинно бути. Треба робити реальне реформування правоохоронної системи. Можна назву з міліції на поліцію поміняти, але головне – не в назві проблема. Яка різниця від того, якщо злодія назвати крадієм? Чи зміниться від того суть? Треба змінювати все із середини, суть роботи, принципи. Терміново треба робити переатестацію всього особового складу, в першу чергу – керівників. Але переатестацію робити не для того, щоб зібрати гроші! Я спілкуюся з діючими працівниками міліції, то в них переатестації проходять по два-три рази на рік. Змінився десь там керівник в Києві і вже тестування. Для чого це робити? Щоб касу зібрати чи дійсно вибрати найкращих? Якщо перевіряти кадри в правоохоронній системі, то необхідно обов’язково залучати громадськість. Днями прочитав як начальник одного з обласних управлінь міліції каже для чого ті громадські організації, для чого той «Дорожній контроль»? Я коли на Львівщину був призначений у 2005 році начальником міліції, вперше в історії України паралельно обласному управлінню міліції було створено громадську раду. Авторитетні люди цього краю розглядали  з керівництвом УМВСУ усі скарги на працівників, кадрові призначення та інші важливі питання . Цей досвід поширили згодом на всю Україну. Будь-яке питання могли підняти на засіданні ради. Сьогодні  в Україні вже кілька років кадрова політика не відповідає тим вимогам і критеріям, які повинні бути. Не має відповідного проходження по службі. Керівниками райправлінь, обласних відомств, в міністерстві мають бути правоохоронці, які пройшли службу від рядового працівника і  пропрацювали на оперативно-слідчих службах. Коли я починав  службу, у 1980 році, то були відомчі накази, скільки треба відпрацювати часу, щоб стати начальником відділку в районі, області. Наприклад, щоб очолити райвідділ треба починати службу з простого «опера» і попрацювати на інших посадах певну кількість років. Щоб очолити обласне управління міліції треба починати працювати з райвідділі міліції на оперативній, після цього в обласному управлінні очолити один із оперативних підрозділів, згодом стати заступником і вже аж тоді міг претендувати стати начальником обласного управління

          

         з підрозділів  о починати з оперативно-слідчих посад в райвідділі, потім нач зробити кар’єру, необхідно пропрацювати заступником начальника підрозділу, очолити відділ, стати заступником, потім першим заступником і вже аж тоді ти міг претендувати очолити обласне управління міліції.

          

         А якщо людина 15 чи 20 років відслужила в ДАЇ чи другорядній службі, не має достатніх знань, навичок і раптово очолює обласну міліцію. Зрозуміло всім, що такий горе-керівник став начальником не за свої професійні навики, а за те, що вніс певну суму. Якби ж цю посаду зайняла авторитетна особа, фахівець, бо на неї не діяло телефонне право. А нинішнім телефонують бізнесовці і політики, щоб пролобіювати свої інтереси і обласний керівник чи районний «відбиває касу» на призначенні підлеглих. Хіба це нормально? Та раніше, щоб працювати в карному розшуку, людина проходила ретельну перевірку, відповідну освіту здобувала, черга була! Тільки ті дільничі 4-5 років пропрацювавши, могли претендувати на перевід в карний розшук. Випадкових людей не було. Хіба б нормальні правоохоронці розганяли б Врадіївську ходу чи дивились  як б’ють журналістів чи просто жінку?! І діючі працівники міліції, які є справжніми професіоналами, і мої колеги, які вже на пенсії – всі обурюються від такого дикунства. Правоохоронці, військо  повинні бути аполітичними, це структура, яка захищає людей! Разом з тим, я не підтримую заклики деяких опозиційних політиків захоплювати райвідділки, кидати димові шашки і роздавати зброю. Тоді до громадянської війни залишиться один крак. Це не правильно. Ви краще покажіть, будучи навіть в опозиції, скільки ви законопроектів підготували на реформування міліції чи інших правоохоронних структур. Розумію, що скажуть у опозиції більшості не має. Але ви хоча б покажіть, що ви готові запропонувати, як змінювати. Прийде час, будете знову при владі і що тоді? Та беріть хоча б на свій контроль факти порушень, доводьте до логічного завершення справи, інформуйте громадськість. Та про говорити, якщо в опозиції не має єдності навіть по Чорткову, де бездарно провалено питання надати місту статус обласного значення. Руками найбільших патріотів, які кричать у Верховній Раді, питання знищили в зародку.

     Я неодноразово наголошував й на іншій важливій проблемі, коли у нас був і Луценко, і Цушко цивільними міністрами, що Україна недоросла до цивільних міністрів. Чи то керівник МВС, чи СБУ, чи міністр оборони мають бути професіоналами своєї справи. Мені казали, от в Англії, в країнах Європейського Союзу є не просто цивільні, але й жінки навіть на чолі таких відомств. Можливо, Україна за років 20-30 теж доросте до цього, суспільство дозріє.

– Ви як фаховий правоохоронець, людина яка займається політикою, можете сказати як навести лад? Сьогодні можна прочитати, що необхідно пів століття, щоб Україна побудувала дійсно громадське суспільство. У нас в Тернополі при владі , здається не татаро-монголи, але поводяться тії аборигени з синьо-жовтими прапорами як людожери. Фахівці стверджують, що на наступних виборах партійний бренд не спрацює, бо люди дуже обпеклися. Ви як політик братимете участь у нових перегонах?

– Вибори 2012 року закінчилися. Але я з політики нікуди не йшов. Я в партії УДАР. На моє переконання Віталій Кличко – найреальніший кандидат в президенти України, який може перемогти Віктора Януковича. Якщо, звісно, Юлію Тимошенко не допустять до виборів нінішні владоможці. Я це кажу, не тільки тому, що  є членом цієї політичної сили і як пересічний громадянином . Як відомо, рейтинги Кличка і Януковича практично рівні. Але це другорядне питання. Головне у Кличка є європейське бачення, він чесно заробив свої кошти, він має авторитет у світі. До 2015 року у Кличка остаточно сформується команда і він матиме можливість реалізувати свою програму, яку більшість українців підтримує. Щодо мене особисто, то я братиму участь у виборах лише в тому випадку якщо вирішить партія. Я член команди Віталія Кличка. Ми повинні діяти злагоджено на усіх рівнях: чи це будуть вибори мера, чи до обласної ради. УДАР має дуже серйозне майбутнє в політиці України!

– Що скажете про ваших колег по опозиції? Мешканці Тернопільщини досі переповідають, як Михайло Головко «відкривав громадську приймальню» в Гусятинському районі в офісі фінансового донора Партії регіонів…

Я вже в одному інтерв’ю згадував, що по депутату порушено десь 4 кримінальні справи: і по громадській приймальні, і по подіям 9 травня, і побиттю заступника голови Тернопільської облдержадміністрації Гоча зафіксовано на відео вашими колегами журналістами. Щоб там не казали, яким би не був опонент, займатися рукоприкладством – це не цивілізовано. Тим більше, що «Свобода» декларує християнські цінності. Я спілкувався з колегами-правоохоронцями і вони розповідали, що всі справи вже можна подавати в суд та очікувати вироку. Там процедура така, що генеральний прокурор має звернутися до Верховної Ради. Маючи більшість, переконаний, що це елементарно робиться. Нехай жахливий приклад з нардепом Власенком, але це яскраво продемонстрував. Із Головком це навіть не по політичним мотивам «розбір польотів» як от з Тимошенко, чи Юрієм Луценком щодо святкування дня міліції, яке кожного року святкує кожен міністр. Запитував представників прокуратури, чому не передається справа. «Не має команди з верху»,- чесно кажуть. А чому? Тримають на гачку і політичну силу, і самого нардепа. Накопичують такі справи, переконаний, що не одну по Україні, а потім все це вибухне.

– Схожа ситуація із нардепом від «Батьківщини» Михайлом Апостолом, зятя-податківця якого теж затримали, а справа так і не доведена до логічного завершення: винен чоловік чи ні.

  Якщо він не винен, повинні закрити справу, а коли затримали справедливо – то суд має сказати своє слово. І все. Але вигідно ось так тримати у підвішаному стані. Це на руку верхівці маніпулювати людьми. Як ось, наприклад, з проблемою 9 травня. Бачив я на власні очі у Рівному як ветерани-упівці в одній колоні з ветеранами другої світової війни несуть кожен своє знамено, зайшли в парк, де їм поставили фронтових 100 грам, посиділи, погомоніли і мирно розійшлися. І жодних проблем. Люди примирились з тим болем, а лідери партій у Тернополі на цьому хочуть заробляти політичні дивіденди. Хіба в цих людей треба димові шашки кидати? Треба перегорнути цю сторінку історії і творити нинішню, але цивілізовано. А в нас кожна нова влада пише свою історію: за помаранчевої викидали одні розділи з підручників, сьогодні інші. Досить маніпулювати свідомістю людей. Вже не ті часи. Українці самі оберуть, що їм ближче до душі. Благо, тепер є інтернет, а з ним вільний доступ до всіх джерел в бібліотеках, музеях і архівах. Історія ж одна!

– Пане Віталію, кажуть, що українці цікавитимуться духовним, коли зможуть задовольнити елементарні економічні потреби. Весь світ ще не вибрався з кризи. А Україна так і живе останні років 20…

Напевно, ви читали, що за валовим продуктом Україна за урядування Миколи Азарова займає останнє місце серед держав СНД. За рівнем життя ми пасемо задніх не лише в Європі, але й пострадянських республіках. Вже не кажучи про сусідні Польщу, Угорщину чи Словаччину. Згадайте, як 20 років тому поляки торгували і в нас на ринках. Але сьогодні вони зуміли підняти свою країну. А в нас рівень життя за останні три роки досягнув критичного мінімуму. Пересічна людина, пенсіонер чи робітник гірше вже свого життя не уявляє, хіба смерть. Люди ледве виживають. У влади не має економічної програми, навіть елементарного бачення як покращити життя суспільства. Керують ніби від випадку до випадку, міжнародний валютний фонд від уряду відвернувся як від шарлатанів. Ідея перебування при владі нині звелася до того як би урвати побільше. Мільярди гривень викинули на ремонт доріг. За витратою коштів у цю галузь, у нас мали б бути найкращі асфальтовані шляхи в світі! Якщо в Україні 10 років тому крали 20% з ремонту доріг, то тепер 70%! Разом з тим, погляньте які добротні дороги у Вінниці! Їхній мер, кажуть, є одним із співвласників асфальтного заводу, відповідно підприємці заробляють кошти на ремонті дорог, але пересічним людям важливо, щоб нормальні шляхи були, а не хто має на цьому заробіток. Днями читав, що уряд планує обкласти податком кошти з обороту. Це нонсенс! Як працювати? Безглуздість цього розуміють навіть першокурсники-економісти. Наживатися з цього буде невелика група людей. А пенсіонерам нашим запропонували таку пенсійну реформу, що окрім лайки, нічого доброго реформатори не почули на свою адресу. Знаю, що в держустановах почали затримувати виплату зарплати. Далі що – бартер? Ваучери вже легалізували. Чиновники розповідають, що в країні інфляція 0%. Та навіть не економісти розуміють, що нуль – це не завжди добре для економіки. Потрібно вміти захищати інтереси своїх громадян, цілих галузей. А в нас один популізм. Чи взяти ціни на продукти? Та в Україні дорожче прохарчуватися, ніж у Польщі, а зарплати в десяток разів менші. У Тернополі – найнижча заробітна плата в Україні! Рівень життя на рівні середньовіччя, завдяки натуральному господарству виживають люди. І в нас при владі свої ж хлопці-патріоти. Нібито.

 Як на мене, терміново треба міняти економічний блок в Кабінеті міністрів! Просто інколи аж серце щемить, коли читаєш про цю байдужість, грабунок простих людей, які за мізерні пенсії платять ще за квартиру і примудряться вижити. Зі сльозами на очах мільйони українців  читали пост у Фейсбуці про бабусю, яка за пенсію могла купити на день четвертинку  чорного хліба і дві картоплини! І це ж непоодинокий випадок, а масово біда косить наших літніх людей, підриває їхнє й так не надто міцне здоров’я. Проте, не у всьому варто винити центральну владу. Чимало питань не вирішує й місцева влада. Хіба чиновники оприлюднюють прозоро на що витрачають бюджетні кошти? Це всіх стосується: міської ради, обласної, облдержадміністрації. Наша політична сила виступає за те, щоб зробити звіти з витрачання бюджетних коштів прозорими. Керівники рад, адміністрацій в районах та й області повинні звітувати не лише скільки заробили, але й на що витратили зароблене. Я вже не кажу про нардепів від партії Регіонів, нехай спочатку свої, опозиціонери, які декларують демократичні цінності, покажуть своїм прикладом за що купують дорогі речі. Як на мене, їхня теперішня поведінка – це демонстрація елементарної неповаги до своїх громадян. Чомусь у чиновників, депутатів така думка, що в них буде по життєва влада. Насправді, за все треба буде відповідати і перед людьми, а найголовніше – перед Богом.

Розмовляв Борис Машлянка

У барі головного свободівця Тернопільщини завтра покажуть як правильно користуватися жіночими грудьми

Подробиці жахливої аварії біля Лозови: фото та відеорепортаж