kadr1У квітні 2014 року в Україні презентували фільм “Кобзар”.

Як писала «Телекритика», неігрову повнометражну картину присвячено біографії книги «Кобзар». Через три прижиттєві видання “Кобзаря” показано долю Тараса Шевченка:  це його викуп з кріпацтва, становлення як художника,  арешт за участь у Кирило-Мефодіївському  братстві та нездійснена мрія про другого «Кобзаря», видати який не встигли.

 Оповідаючи про ці історичні події,  сценарист Тарас Ткаченко акцентував увагу на видавничих справах, цитував перші рецензії на «Кобзаря». Ідеться  у фільмі й про цензуру, й видання віршів Тараса Шевченка у Європі.

 Такі моменти, пов`язані з сучасністю, викликали найжвавішу реакцію аудиторії під час презентації фільму. Як і минулого століття,  українська література досі потерпає від нестачі маркетингу, а видання «Кобзаря» було здійснено мало не за шулерською схемою: меценат книги таким чином розрахувався з поетом за портрет, задіявши, в свою чергу, видавця, який був винний йому грошей. Причому цю історію у стрічці ведучий Андрій Куликов розповів, розкладаючи карти.

Побачити фільм сьогодні можна було на супутниковому телеканалі Інтер+. В інтернет-мережі фільм не викладено. На жаль. На відміну від провокативного фільму “Таємниці Генія Шевченка”, який випустив телеканал 1+1. Відомий книговидавець Іван Малкович так відгукнувся на це горе-творіння найманців Коломойського: “А ось днями чимало телеглядачів (і я в їхньому числі) отримали удар «під дих». Теледетектив «Таємниці генія Шевченка», показаний на каналі «1+1», шокував не згірш за путінську маячню. Нічого більш блюзнірського про Шевченка я ще не бачив. Моментами це скидалося на пасквіль Бузини. У кожному кадрі Шевченко обов’язково пив і поводився радше як Голохвастов. Підбір акторів на головну роль і потрактування Поетового образу просто відбирало дар мови. Поезії там майже не було, а ті кілька на увесь довжелезний фільм рядків спромоглися прочитати голосом кастрованих демосфенів. Жодного натяку на внутрішній дух Генія, чиє слово відродило націю, чиї офорти аж світяться зсередини — дуже небагатьом художникам вдавалися такі офорти. Вибачте за негативний пафос, але цей фільм мовби знято бездушним режисером-снайпером. Туди ввійшли усі найбезглуздіші домисли про Шевченка. І все подано як бульварні сенсації. У ті драматичні дні, коли українці дивували світ внутрішньою європейськістю і найвищою самовідданістю у боротьбі за волю, купка графоманів фільмувала щось таке зовсім ганебне про Шевченка. Ну гаразд, Бог не дав таланту, але це якось можна компенсувати любов’ю. Але як можна братися за Шевченка (як і за будь-яку творчість) без любові?..”

Стрічка «Кобзар», що є переможцем конкурсу неігрових фільмів, присвячених життю і творчості Тараса Шевченка, який проводився Держкіно у вересні 2013 року, знімався на державні кошти. Бюджет стрічки, за словами режисера, становить 1 млн 200 грн. Ці кошти творча група фільму отримала у грудні 2013 року.

За враженнями «Телекритики», науково-документальна  стрічка в першу чергу буде цікава видавцям, культурним діячам, шевченкознавцям. Щодо «популярного» кола глядачів, «Козбарю» притаманний доволі скромний візуальний ряд. Дія фільму відбувається, по суті, в одному приміщенні. При цьому тексти й цитати, про які йдеться, нерідко подані на відеоряді цих текстів, набраного ком`ютерним курсивом.

 У кадрі – Андрій Куликов та сучасники Шевченка, ролі яких виконують актори. При цьому трапляються такі недоречності, як художник із палітрою масляних фарб, який говорить свої слова перед мольбертом із паперовим ескізом, ось-ось збираючись продовжити роботу над ним. Однак, попри деталі, фільм вийшов інформативним. «Я з насолодою дивилася цей фільм,тому що він наближений до історичної правди. І немає тих домішків, з якими сучасне телебачення трактує Шевченка», –  каже науковець, шевченкознавець із Санкт-Петербурга Тетяна Лебединська.

Напишіть відгук