Після судового завершення розгляду справи про затримання під вартою лідерів піраміди  “Хелікс”чимало тернополян скептично поставились до рішення суду щодо можливості підозрюваних вийти на волю під заставу. Лідер “Хеліксу” Дмитро Нагута навіть не соромився в залі заявити пресі, що наступного дня на волі поспілкується з журналістами на прес-конференції. Мовляв, 5 мільйонів гривень застави – не проблема. Інші підозрювані не були такі багатослівні. Адвокат подавала їхнє матеріальне становище як таке, що не дозволить внести великої застави: 2,5 мільйона гривень Роману Фелику і 1 мільйон Богдану Воронцову.

Про свій вихід на волю Дмитро Нагута повідомив у соцмережі.

Він і далі поширює побрехеньки про “хелікс”, закликає забрати заяви з поліції потерпілих, бо, це заважає займатися бізнесом компанії. Якій саме – та що продає вітаміни ))) чи та що ошукала під 300 тисяч вкладників – не уточнює.

10 грудня тернополяни бачили у торгово-розважальному центрі “Подоляни” Романа Фелика. Правда, коли його помітили, підозрюваний у шахрайстві не розважався, а робив покупку в супермаркеті “Сільпо”. Була це приблизно 20 година 30 хвилин. Тернополяни помітили, що Роман поводився дуже сковано, зі своєю покупкою йшов на вихід по під самою стіною.

За інформацією з правоохоронних джерел, у Фелика домашній арешт не обмежує його право вільно пересуватись містом Тернополем. Виїжджати за межі міста він може з дозволу слідчого.

До речі, свої сторінки у соцмережах Роман Фелик закрив від стороннього ока.

Довідка

Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар
Стаття 181. Домашній арешт

1. Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

2. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

3. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.

4. Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження.

5. Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з’являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов’язаних із виконанням покладених на неї зобов’язань, використовувати електронні засоби контролю.

6. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

У КПК запроваджено новий, раніше невідомий вітчизняному законодавству запобіжний захід – домашній арешт. У той самий час слід зазначити, що домашній арешт як запобіжний захід – обмеження волі у вигляді ізоляції за місцем проживання, з призначенням варти чи без такої, передбачав КПК УРСР 1922 р.

Відповідно до положень коментованої статті домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Виходячи з ідеї нового КПК та переліку запобіжних заходів, домашній арешт буде застосовуватись у тих випадках, коли застава є занадто м’яким запобіжним заходом, а тримання під вартою – занадто суворим.

2. Домашній арешт може бути застосований лише у тому випадку, якщо за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється чи обвинувачується особа, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі. Якщо ж санкція статті передбачає більш м’яке покарання, цей вид запобіжного заходу не застосовується. Особливістю обрання цього запобіжного заходу є й те, що домашній арешт може бути обрано лише під час провадження досудового слідства при розслідуванні злочинів. Ці обмеження випливають також зі змісту ст. 299 КПК, де зазначено про заборону його застосування під час провадження дізнання при розслідуванні кримінальних проступків.
Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту може бути обраний лише слідчим суддею, судом на підставі клопотання прокурора, слідчого, погодженого з прокурором.

3. Відповідно до ч. 3 коментованої статті рішення про обрання домашнього арешту приймається у формі ухвали слідчого судді, суду, яка повинна бути надіслана для виконання тому органу внутрішніх справ, під юрисдикцією якого перебуває місце проживання підозрюваного.

4. Частина 4 коментованої статті встановлює обов’язок органу внутрішніх справ при надходженні ухвали слідчого судді, суду про обранім запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту негайно поставити на облік підозрюваного, обвинуваченого. Інформація про поставлення особи на облік заноситься до спеціального журналу, в якому зазначаються строк дії ухвали, відомості про підозрюваного, обвинуваченого, відповідальна особа за дотримання умов запобіжного заходу.

Залежно від стадії кримінального провадження, орган внутрішніх справ повідомляє про факт постановлення на облік особи, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, слідчого – під час досудового розслідування злочину, суд – під час судового провадження.

5. Для здійснення контролю за особою та за виконанням обов’язків, покладених на неї під час досудового розслідування, працівники органів внутрішніх справ мають право з’являтися за місцем проживання цієї особи, а також вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов’язаних із виконанням покладених на неї зобов’язань. Зазначені перевірки не повинні порушувати нормальних умов життя громадян та здійснюватися, як правило, вдень. Винятки можуть бути в тому випадку, коли в органів внутрішніх справ наявна інформація про порушення особою, до якої застосовується запобіжний захід, його умов.

Порівняно з КПК 1960 р. запроваджується принципово новий спосіб здійснення контролю за підозрюваним – застосування електронних засобів контролю. Метою їх використання є забезпечення безумовного виконання обов’язків підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього у зв’язку із застосуванням домашнього арешту.

6. Законом чітко встановлюються строки можливого застосування домашнього арешту – до двох місяців. При особливій необхідності, пов’язаній із складністю кримінального провадження, цей строк може бути продовжений до шести місяців, але вказаний строк є граничним. Після цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

 

Напишіть відгук