111

Сотні народів, котрі населяють територію Росії, у переважній більшості мають закарбовану в генах і живлену звичайною історією пам’ять про те, що захоплення чужого, розбій, напади на сусідні народи повинні приносити прибуток. Бо в чому ж тоді в сенс? Замість працювати, пішли, забрали, повбивали, обклали даниною решту й живемо далі. Проїли, стало мало – пішли ще раз кудись. Середньоазієць Батий на чолі сотень тисяч предків теперішніх громадян РФ десь там аж до Західної Європи, було, дійшов. Приблизно до тієї ж межі, яку росіяни вже на чолі з кавказцем Джугашвілі знову визначили як колоніальну власність (тут грає роль не географічна точність, а принцип).

Росіяни, історично нездатні обійтись тим, що дала природа, знову посунули на Захід (на Сході обмежив Тихий океан). І захопили Крим і частину Донбасу – омріяні оази, багаті землею, кіньми і людьми, що ведуть осідле господарство. Проте далі сталося те, що називаю “когнітивним дисонансом”. Замість прибутку в вигляді данини в якихось куницях чи гривнях, росіянам доводиться утримувати поневолені землі за власний рахунок!

У голові біля 90% росіян генетичний код абрека-кочовика поки що не дає місця громадянину світу, в якому вже живе решта народів. І росіяни стали справедливо обурюватися: де перемога, де куниці, гривні, коні і жінки? Натомість з “їхньої” землі, захопленої ще Батиєм, періодично прилітають якісь “піндюліни”. Це й є когнітивний дисонанс.

Російська держава, як би вона не називалася, завжди була збудована за принципом війська, оскільки головною її задачею було воювати (куниці, гривні, коні, бранці…). Вона максимально централізована, а вся (безмежна) влада й відповідальність за стан речей зосереджена в одній особі – ханові, цареві, генсеку чи президентові. Від зміни назви зверхника в Росії в способові організації держави нічого ніколи не мінялося.

Таким чином, вся відповідальність за те, що орда здійснила наліт на сусідні землі, але жити стала лише гірше, автоматично лягає на “главаря”. І аби змінити такий стан речей, Росії потрібно не лише захопити чужі землі, але й відчутно покращити цим життя власних громадян. Що, з уваги на цілу низку сучасних реалій, буде зробити, практично, неможливо.

Рейтинг Путіна в росіян різко підскакував щоразу, коли вони захоплювали чужі землі або вбивали значну кількість громадян на тих землях. Але потім поступово і невпинно йшов донизу. Путін уже не зможе покращити життяч росіян “куницями й гривнями”, що могло б призвести до тривалої економічної стабільності в РФ і “вічній” вдячності росіян. Проте він може періодично – у тактичній площині – підіймати власний рейтинг черговими набігами на сусідні землі, даючи абрекам поцупити якщо не телевізор, то унітаз. Проте, очевидно, щоразу така тактика підняття рейтингу обходитиметься росіянам дедалі дорожче. Тобто, у ближчій історичній перспетиві довіра, страх і повага до царя в росіян – у стратегічній площині – буде лише знижуватися.

Що, звичайно, дало б певний шанс і Україні, якби ми хоч трохи доклали рук до відцентрових процесів у РФ й завдали орді низку нестерпних поразок. Тоді вони повернули б стріли й помсту на Кремль, а врешті-решт таки почали б боротьбу за землі й “куниці” між собою й уже на території Росії.

По суті, перенесення війни на територію агресора, спонукання елементів держави-агресора розпочати війни за “історично справедливі” кордони сіж собою, з’ясування між сотнями російських народів усіх історичних, етнічних і релігійних обід або, наприклад, хто кому має своє сміття завозити, і при цьому не зазнати нападу ядерної орди – це і є умова й спосіб вірогідної перемоги України в черговій війні з Росією. Але сама вона, без нашої допомоги, буде падати ще довго.

Vassyl Laptiichuk

1 comment

  1. галина

    пане авторе! На чий недорозвинутий мозок розрахована ваша писанина? На теперiшнiх недоучiв? Так вони все одно нiчого не читають i не знають. А ми якось самi розберемось з iсторiею. без ваших фантазiй. I нам зовсiм нецiкаво, чому росте чи падае рейтинг керiвника чужоi держави. Дивимося. як у нас з рейтингом. Та ми чомусь в Росiю з падаючим рейтингом iдемо на зарoбiтки та живемо там десятирiччями. а до нас, таких европейцiв, щось нiхто. крiм африканцiв. не поспiшае. Дуже вас прошу. пане авторе. не потрiбно так ображати людей, думаючи. що ми вже такi тупi, що нiчого не знаемо. не бачимо та не чуемо. Ви б самi прочухалися трохи та подивились навкруг.
    Не вся Украiна хотiла б iхати в Европу мити унiтази та зади обмивати лежачих старикiв.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.