111

У 2020 році мають відбутися чергові вибори до місцевих рад. Громадяни обиратимуть голів та депутатів до сільських, селищних, міських, районних та обласних рад. Точна дата волевиявлення ще не визначена, тому юридично передвиборча кампанія не почалася. Але фактично деякі потенційні кандидати вже активно “обробляють” електорат, щоб не віддати жодного майбутнього голосу конкурентам. У своїй діяльності вони нерідко використовують і адмінресурс.

Що ж означає «зловживання адміністративним ресурсом»? Якщо коротко – то це використання владних повноважень і державних/місцевих ресурсів партіями або політиками, посадовцями тощо в їх власних виборчих інтересах.  У залежності від відношення до закону, адміністративний ресурс є м’яким і прямим (жорстким).

Про м’який адмінресурс говорять тоді, коли владні повноваження чи владний вплив застосовуються  без чіткої суперечності із законом. Наприклад, здійснення соціальних виплат перед виборами з метою здобути прихильність електорату не порушує норми законодавства, але в той же час є прикладом зловживання адміністративним ресурсом.

Жорсткий адміністративний ресурс проявляється у формі впливу на підлеглих, виборців, інших членів учасників політичного процесу з боку владних осіб за допомогою примусу чи переконання у формі винагороди, наприклад, підвищення по роботі, надання пільг або навпаки звільнення з роботи, перевірки контролюючих органів тощо.

Головна мета застосування депутатами адміністративного ресурсу на виборах – досягнення перемоги за результатами голосування внаслідок збільшення кількості голосів виборців за відповідного кандидата, який, або в інтересах якого застосовується цей адмінресурс. Суміжною метою можна вважати створення певних перешкод як для інших кандидатів, так і для спостерігачів, громадських об’єднань, журналістів тощо.

Давайте розберемося, де закінчується законодавчо закріплений обсяг повноважень депутатів місцевих рад та починається та “гречка”, про яку так часто пишуть? Якщо ми знаємо повноваження посадових осіб, то, відповідно, можемо вимагати виконання ними своїх посадових обов’язків та запобігти зловживанням владним становищем. Обов’язки та статус депутатів місцевих рад визначає Закон України “Про статус депутатів місцевих рад”.

У суспільстві існує багато міфів навколо повноважень депутатів місцевих рад. Розглянемо чотири із них, розуміння яких зможе вберегти нас від помилкового судження, коли ми або безпідставно звинувачуємо депутата місцевої ради в порушенні законодавства, або навпаки ідеалізуємо його вчинки, не розуміючи, що це його обов’язки.

Міф перший: “цей депутат бізнесмен і це протизаконно”.

Часто депутатів місцевих рад плутають із народними депутатами України,  для яких  ця посада є оплачуваною і несумісною із будь-якою іншою діяльністю, крім викладацької. Відносно депутатів місцевих рад діє зовсім іншим принцип:

Депутат місцевої ради здійснює свої повноваження, не пориваючи з виробничою або службовою діяльністю (ст. 6 ЗУ “Про статус депутатів місцевих рад”).

Єдиним виключенням є ситуація, коли депутат місцевої ради обраний секретарем, головою або заступником голови та працює у відповідній раді на постійній основі. У цих випадках саме владна посада не може поєднуватися з іншою оплачуваною роботою.

Порушення настає у випадку, коли депутат не відокремлює свою роботу та повноваження в місцевій раді, використовуючи статус останньої для вирішення власних питань.

Використанням адміністративного ресурсу можна вважати, наприклад, випадок, коли депутат, який паралельно працює на підприємстві, зміг на більш вигідних умовах, ніж це передбачено для інших фізичних чи юридичних осіб,  отримати в оренду для даного підприємства майно, яке знаходиться на балансі відповідної ради, з метою забезпечення подальшої підтримки його кандидатури на виборах працівниками підприємства. Цей випадок є прикладом використання інституційного адміністративного ресурсу, тобто використання кадрових ресурсів та матеріально-технічних засобів в інтересах окремих партій чи політиків, без рівного доступу до них усіх інших політичних суб’єктів.

 Міф другий:  “депутат “піариться” за наші кошти”.

Депутати місцевих рад часто виступають на телебаченні, що є комунальною/муніципальною власністю. Може здатись, що це є порушенням законодавства, перевищенням повноважень.  Водночас, ст.11 ЗУ “Про статус депутатів місцевих рад” закріплює право доступу депутата у виборчому окрузі до засобів масової інформації комунальної форми власності з метою оприлюднення результатів власної депутатської діяльності та інформування про роботу ради в порядку, встановленому відповідною радою.

Порушення даної норми та/або використанням адміністративного ресурсу буде в тому випадку, якщо доступ до ЗМІ даний депутат буде використовувати у власних цілях: наприклад розповідати про ремонт школи, ніби він був реалізований лише завдяки йому, зменшуючи роль місцевої ради та інших депутатів. У таких випадках йде мова про медійний адміністративний ресурс, тобто використання підконтрольних органам місцевого самоврядування ЗМІ в інтересах конкретних партій чи політиків.

Міф третій: “депутат може відкривати “ногою” будь-які двері та “давити” на підприємства”

У випадках, якщо до депутата звернулись люди із скаргою на дії окремого підприємства щодо порушень чинного законодавства, обмеження прав і свобод громадян, у рамках розгляду скарги він має право вимагати зустрічі з керівництвом даного підприємства та доступу до документів, перевірки діяльності.

У статті 14 ЗУ “Про статус депутатів місцевих рад” зазначено, що депутат місцевої ради на території відповідної ради має право на невідкладний прийом посадовими особами місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, керівниками підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, розташованих на території відповідної ради, з питань депутатської діяльності.  А стаття 24   закріплює право депутата порушувати питання про перевірку діяльності виконавчих органів ради, місцевих державних адміністрацій, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, брати участь у здійсненні контролю за виконанням рішень ради. Головним фактором є необхідність обґрунтування мети зустрічі та перевірки депутата вирішенням питань, що відносяться до його депутатської діяльності.

У той же час, якщо коли немає причини для зустрічі або вони не стосуються депутатських повноважень, не ініційовані місцевими мешканцями, то подібні дії можуть мати підґрунтя навіть для відкриття кримінального провадження на підставі заяви керівника підприємства.

А якщо раптові перевірки суб’єктів підприємницької діяльності стосуються саме тих, які беруть участь у виборчій кампанії або виступають донорами політиків чи партій, то йде  мова про використання регуляторного адміністративного ресурсу, тобто ухвалення органами місцевого самоврядування і підконтрольними їм структурами управлінських рішень в інтересах окремих політиків чи партій.

Міф четвертий: “депутат молодець – витрачає власні кошти на нас”

Здійснення депутатської діяльності законодавчо не передбачає витрати власних фінансових ресурсів: вся допомога, за якою офіційно звертаються  мешканці громади, має здійснюватись за кошти місцевого та/або державного бюджету.  Відповідно до статті 17, доручення виборців, виконання яких потребує прийняття відповідною радою або її виконавчим органом рішення, фінансових або інших матеріальних витрат, доводяться депутатом місцевої ради до відома відповідної ради або її органів. Рада та її органи аналізують доручення виборців, дані депутатам місцевої ради, та з урахуванням матеріальних, в тому числі і фінансових, можливостей приймають відповідні рішення щодо їх реалізації..

Наприклад, у селищі повінь зруйнувала дорогу, по якій діти мають змогу добратись до школи. Про це громада має право проінформувати депутата місцевої ради. У випадках, якщо ця дорога має районне або обласне значення – депутата районної або обласної ради. Він, у свою чергу,  зобов’язаний довести до відома відповідної ради та її органів про цю проблему. Саме вони мають виділити кошти на ремонт дороги з місцевого бюджету.

Водночас, різкий початок реалізації соціально значущих проєктів (ремонт дороги, школи, лікарні тощо) у ході або незадовго до виборчої кампанії, без обґрунтування строків реалізації цих проєктів і їх невідкладного характеру є ознакою використання бюджетного адміністративного ресурсу, що означає  використання бюджетних коштів та засобів на користь окремих партій чи політиків.

 Команда проєкту Де?мократія стежить за дотриманням посадовцями всіх рівнів чинного законодавства з метою запобігання зловживання повноваженнями та захисту демократичних цінностей і свобод громадян.

Ми розглянули основні міфи щодо прав та обов’язків депутатів місцевих рад. Пам’ятаймо: адмінресурс – кілер демократії. Він порушує право на свободу вибору, тому має бути знищений як явище у суспільстві.

Якщо Вам відомі факти використання адмінресурсу – повідомте нам на пошту  notice.dw@gmail.com, у Facebook та Instagram, чи в анонімній формі на нашому сайті.

Підписуйтесь на наш ТЕЛЕГРАМ-КАНАЛ

Долучайтесь до нашої групи у Вайбері

Ми в Instagram

Наша сторінка в facebook

Ми у whatsapp 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.