111

Журналісти газети “Номер один” вже неодноразово оприлюднюють сенсаційні матеріали про “господарську діяльність” лісників Тернопільщини. За це управління лісового господарства навіть подали в суд на видання. Хотіли 10 тисяч гривень, а отримали пшик. Вчора ми оприлюднили статтю Як треба розуміти ліс, або Як лісники програли суд на 10 тисяч гривень газеті “Номер один” та авторитетному журналісту Тернопільщини Жанні Попович Сьогодні пропонуємо вам продовження теми

Сучасна українська реальність: спочатку знищуємо, а потім охороняємо

Одна з найкрасивіших місцин Бережан і його околиць – загальнозоологічний заказник «Звіринець» з його неповторною флорою та фауною. Однак людська недолугість та жага наживи призвели до того, що завдяки офіційним і неофіційним рубкам на об’єкті природно-заповідного фонду третину цінного лісу знищено. І це в той час, коли територія заказника становить одне із природних ядер екомережі Тернопільської області і мала стати складовою частиною проектованого національного природного парку «Бережанське Опілля»…

У «Звіринці» полювали ще перші власники Бережан

У ландшафтному відношенні урочище «Звіринець» є складовою горбогірного ландшафту Бережанського Опілля із середніми висотами 380-400 м над рівнем моря (абсолютна висота гори Звіринець – 410 м). Загальнозоологічний заказник місцевого значення «Звіринець» входить у зелену рекреаційну зону м. Бережани, і він у перспективі повинен був стати складовою частиною проектованого національного природного парку «Бережанське Опілля». Але цього, очевидно, не станеться? Чому, розповімо згодом, натомість наведемо кілька фактів з далекої і не дуже історії.

Як розповів «Номер один» тернопільський краєзнавець, уродженець Бережан Сергій Гунько, це лісове урочище в околицях Бережан здавна відоме своєю звіриною, власне від чого й отримало назву «Звіринець». Тут полювали ще й перші власники міста – родина польських та руських воєводів і магнатів Сенявських, а також їх наступники Любомирські і Потоцькі та їх гості. Правда, з часом основні мисливські угіддя було перенесено далі від міста – за село Рай, де було збудовано чудовий мисливський будиночок, перебудований згодом на палац. А мисливськими угіддями «Звіринця» за окрему плату користувались міщани та жителі прилеглих поселень Шибалина, Хаток, Адамівки. В часи Австро-Угорщини видовий склад лісу було розширено, лісогосподарські заходи було спрямовано на вирощування елітної і сортової деревини дуба і бука. І, як не дивно, навіть після будівництва військового стрільбища у південній частині лісового масиву його площа не зменшилась.

У XX-му столітті урочище пережило буремні роки Першої і Другої світових воєн, адже через нього не просто кілька раз проходила лінія фронту, а й військові дії точилися на його теренах по кілька місяців. Врешті знаменита гора Лисоня – символ звитяги Українського Січового Стрілецтва, знаходиться всього за кілька кілометрів на схід від г. Звіринець і складає з нею єдиний горбогірний масив на вододілі річок Золота Липа та Ценівка.

І в часи пізнього середньовіччя, і в козацьку добу у військовому лихолітті минулого століття ліс допомагав і захищав, даруючи тепло і захист взимку, тінь і прохолоду влітку місцевим жителям. Та й звірина тут ніколи не переводилась, якщо ще рішенням Тернопільської обласної ради в 1998 році мисливські угіддя заказника надані у користування Бережанській районній організації УТМР як постійно діюча ділянка з охорони, збереження та відтворення мисливської фауни. Під охороною знаходиться численна фауна: заєць сірий, козуля і лисиця звичайні, куниця лісова, куріпка сіра, борсук лісовий свиня дика, і що саме головне – середовище її відтворення (тобто сам лісовий масив). У заказнику є місця оселення видів рослин занесених до Червоної книги України (2009), а саме: гніздівки звичайної, булатки великоквіткової, лілії лісової, зозулинця шоломоносного та ін. регіонально-рідкісних видів рослин та тварин.

Бережанська влада як сторонній спостерігач знищення заказника

З настанням «новітніх» часів незалежної України все, що століттями оберігалося і зростало під наглядом польських, австрійських і російських зайд та окупантів, стало дуже гостро потрібним теперішнім «власникам» України. Не оминула жага наживи і споконвічні праліси Бережанщини. А позаяк «Звіринець», розташований на східній околиці Бережан, знаходиться найближче серед усіх лісових масивів підпорядкованих лісгоспу до його лісозаводу, рішення пустити під сокиру чи пилу цей ліс довго чекати не довелося. Адже і транспортні витрати тут будуть найменшими, і вихід ділової деревини тут більший, ніж в інших угіддях, відповідно зроблять і прибутки більшими.

І все це відбувається під пильним оком Бережанської районної влади. Так, на офіційному сайті Бережанської районної адміністрації (http://www.rda.ber.te.ua) у матеріалах довідки про Бережанський район гарно про тамтешні ліси, в тому числі і про заказник «Звіринець», як одну з головних його складових, розповідається та вказується, до яких наслідків може призвести, коли ці ліси знищити. Цитуємо: «…Значне поширення на території Бережанського району мають дубово-букові ліси з домішкою граба, осики та інших порід. Чагарниковий підлісок представлений ліщиною, кленом, шипшиною, а трав’яний покрив – осокою, барвінком, звіробоєм та ін. Слід зазначити, що ліси району повинні відігравати природоохоронну функцію, оскільки вони переважно вкривають схили горбів, ярів і балок. Знищення лісів призвело б до масової ерозії, деградації ґрунтів. Промислова заготівля деревини в районі не повинна мати широкого загалу». Усе це районна адміністрація мала б відстоювати, але насправді з боку бережанської районної влади цього нічого не робиться, вона стала стороннім спостерігачем у процесах масової вирубки тамтешнього лісу.

Згідно з відповідями на інформаційні запити журналістів «Номер один» чиновників, які охороняють в області навколишнє природне середовище, все, що відбувається в «Звіринці», виглядає законним, а це – санітарні рубки, рубки догляду та інші види рубок. А що ж ми маємо насправді? Журналісти разом із представниками громадських природоохоронних організацій та місцевими активістами навідалися до «Звіринця» і на власні очі змогли переконатися, що не все це правда, що нам повідомили чиновники.

Зрізані і залишені дуби чекають свого господаря

Почали ми свою «екскурсію» «Звіринцем» з того місця, де саме розпочалася рубка в даному заказнику.

– Було це в 2001 році за керівництва Бережанським лісгоспом такого собі Ростислава Павліва. Тоді зрізали шість 300-500-річних дубів, які мали такий обхват, що дві людини не могли їх обійняти. Коли природоохоронці почали бити на сполох, головний лісівник Бережанщини головний лісничий Бережанщини доповів депутатам районної ради, що зрізані дерева є модельними і призначені для проведення досліджень на предмет наявності  хвороб та визначення їхнього віку. І хоча вже тоді були методики, які дозволяли проводити відповідні дослідження прямо на дереві, та й чиновник запевняв, що такі випадки більше не повторяться, насправді ж це був лише початок. Тоді ці дерева доставлялися під замовлення. Така практика продовжувалась і в наступні роки, – згадує голова Бережанської районної організації Всеукраїнської екологічної ліги Галина Проців, яка на той час була від природоохоронної громадськості членом тимчасової комісії екологічної політики, природокористування та сталого розвитку природних ресурсів в Бережанському районі.

З боку лісу йшов густий дим, а тріскіт від палаючого вогнища, язики якого сягали крон дерев, викликали тривогу мешканців прилеглих до урочища вулиць. Ідемо на звуки. На нашому шляху жодних інформаційних чи попереджувальних знаків.

Щось схоже зустрічаємо на одній з двох побачених нами ділянок, де повним ходом йшли роботи. Пройшовши кілька метрів у глибину лісу, бачимо, як на землі хаотично лежать зрізані дуби, інші ж – уже вивезені. Запитуємо своїх колег-фахівців, чому одні дерева вивезли (чути гуркіт трактора), а інші – ні? Залишеними зосталися здорові, рівні та неушкоджені дуби завдовжки 7-8 метрів. Це якісний матеріал, до нього є великий інтерес, відповідно цей дуб чекає свого часу, пояснюють знавці цієї справи.

Коли ми наблизились до місця, де люди вовтузилися з деревиною, останні швидко переключилися на інший вид робіт (у даному випадку почали спалювати гілля), натомість тракторець швиденько поїхав у невідомому напрямку.

До нас же підійшов чоловік, який назвався майстром лісу Андрієм Гуньком. На моє запитання, що відбувається в урочищі, яке межує з Бережанами, той відповів, що проводиться планова вирубка дерев. А на вимогу показати документи на проведення робіт, він кивав у бік Козівського лісництва, яке власне опікується цим заказником, мовляв, там і дозволи є, і все інше.

Без документів не можемо стверджувати, що то була планова рубка. Але вона вже дуже нагадувала ту, санітарну, про яку ще свого часу говорив Павлів, щоправда, у значно більших розмірах. Очевидно, під приводом, що завівся канадський кліщ чи дубова губка, у заказнику проводилась санітарна рубка. Але чи насправді так воно є? Чомусь ця болячка завелася тільки суто у кварталах цього лісництва, а не сусіднього шибалинського, яке теж є складовою заказника «Звіринець».

За кільцями еколог вирахувала, що зрізаному дереву 250 років

На другій ділянці ми зуcтріли групу чоловіків, які перед нашим приходом присіли на перекур. Ніхто з них не хотів спілкуватися. Очевидно, що до лісництва жоден не мав відношення. При цьому можна стверджувати, що хлопці попрацювали на славу, адже свіжозрізаних дерев на землі було чимало. Фахівець своєї справи Галина Проців почала за кільцями на стовбурі визначати вік повалених дубів. Виявилось, що одне з них мало близько 150 років, інше – 250. Поки ми рахували кільця та фотографували побачене, група чоловіків нудилися сидячи без роботи. Але незадовго на об’єкт прийшов молодий чоловік, котрий представився лісничим Козівського лісництва Назарієм Яремчуком. Він спершу був вороже до нас налаштований і дуже намагався нас випровадити, мовляв, за правилами техніки безпеки на ділянках, де проводиться рубка, стороннім особам забороняється перебувати ближче, ніж за 50 метрів. Коли ж ми йому представили відповідні посвідчення та дорікнули, що люди, які проводять різку дерев, не мають відповідного спецодягу (в т.ч. і касок), він уже не зміг нічого сказати, натомість уклінно просив отримати дозвіл на перебування в місцях рубок у вищестоящого начальства.

При цьому лісничий виявився розумним і, випереджаючи наше запитання, зазначив, що рубки на котрих ми побували, погоджені не тільки на рівні області, а й на рівні Києва… Коли ж лісничий переконався в наших благих намірах, то навіть розповів дещо про роботи, які виконувались у «Звіринці».

– Ви бачили лісовідновну рубку. Спершу вирубався сухостійний дуб, бо він за технікою безпеки є найнебезпечнішим. Потім проводитиметься суцільна рубка. Після неї будуть насаджуватись молоді дерева. Зрізані ж дерева повезуть у Бережани на лісозавод, а далі – до споживачів, – зазначив лісничий Назарій Яремчук.

Іншу думку, спираючись на власний досвід, має еколог.

– Цінні дерева в заказнику «Звіринець» вирізають у три прийоми. Спершу ріжуть ті, що потрібно для «дяді», потім усе, що потрібно для лісовиків, а на залишене рідколісся отримують дозвіл на суцільну рубку, – переконує Галина Проців.

Якщо вірити чиновникам, то в заказнику «Звіринець» за останні роки аж на 115(!) ділянках проведено кілька видів рубок. На більшості з них старі дерева мали б замінити на молодняк. При цьому за останніми повинен бути певний догляд. Але на практиці цього немає. Пройшовши не один кілометр, ми тільки де-не-де бачили молоді дуби, які ховалися в суцільних хащах.

– Ви не дивуйтеся, але це – посаджений дуб (Галина Проців показує рукою на ділянку з великою кількістю різноманітних молодих дерев – авт.). Свого часу показово цю територію засаджували лісівники і навіть із сусідніх районів. Тоді це робилося, щоб показати, що на місці старого дуба будуть вирощувати молодий. А що ми маємо нині? Вільха, верба, клен, ліщина, береза, берест, сосна і де-не-де – дуб. Догляду за цією ділянкою (як і багатьох інших) з того часу, як її посадили, ніхто не робив. Як може в бур’янах вирости дубовий ліс? Це закопування мільйонів гривень невідомо куди, – обурюється еколог.

– Усі ці санітарні й інші види рубок – це тільки привід, насправді у заказнику мають місце елітні сорти дерев, з яких є великий вихід ділової сировини, плюс від заказника всього 2-3 км до залізниці. Тобто насправді маємо суто економічно-господарський підхід до справи, мовляв, ріжемо найцінніше (благо, дозволи отримати не складно), бо завтра може бути пізно, – додає Сергій Гунько.

Що цікаво, якщо минулими роками дерева вирізали подалі від людського ока в середині кварталів, то останніми роками вже ніхто ні на що не зважає. Не лише місцеві жителі жахаються від побаченого, адже навіть з центральної дороги, яка веде на Тернопіль, можна побачити, які величезні масиви лісу вирізано в заказнику «Звіринець».

Водночас зазначимо, що охорона, збереження та відтворення флори і фауни заказника «Звіринець» покладена на Бережанську районну організацію товариства мисливців і рибалок. Але УТМР – це підрозділ структури лісгоспу. Тобто в даному випадку підлеглі керують… своїми шефами. Можна тільки помріяти, що перші будуть вказувати другим. Хоча таки можуть… Так, попередній керівник Бережанського лісгоспу «полетів» з роботи за «господарність» і масові порушення під час рубок лісу. Однак місцеві жителі визнають, що свого часу порожні місця засаджували хоча б молодняком, натомість нинішнє керівництво, очевидно, маючи більш серйозніше прикриття на верху, і цього не робить.

Отож, що ми маємо на сьогодні? Під корінь вирізали 30 відсотків лісового урочища (заказника) «Звіринець», про що свідчать супутникові фотографії (див. фото). Вирубані найбільш елітні та цінні квартали кількасотрічного дубово-букового лісу, але їх природоохоронна і рекреаційна цінність є значно вищою, ніж ринкова нажива сучасних скоробагатьків. І байдуже, що це ліси першої категорії, позаяк масив розташований в околицях міського населеного пункту, має важливе екологічне та охоронне значення, в яких суцільна рубка не передбачена. Байдуже, що дичині більше ніде розмножуватись, ерозія знову почала робити свою чорну справу, шкідники лісу, які розплодились у неприбраних і покинутих кронах, поширюються на прилеглі лісові квартали. Головне – нажива, вже і… багато!

А між тим, згідно з планом заходів з виконання покладених на Державну екологічну інспекцію у Тернопільській області завдань на 2012 рік, цей лісовий заказник поряд і з іншими знищеними, віднесено до об’єктів, на яких потрібно впроваджувати діяльність, пов’язану із збереженням природно-заповідного фонду (в межах ДП “Бережанське ЛМГ”). Чи не запізно взялися охороняти? Це потрібно було робити раніше, а не закривати очі на все те, що там довгі роки робилося і продовжує робитися.

Поки наші землі офіційно не продаються, грошові мішки цим не переймаються. Нічого страшного, думають вони, зачекаємо, адже є стави й озера, кар’єри і… ліси. Знищили Карпати – знищимо й Опілля, що нам ті нащадки та природна спадщина, адже живемо сьогодні, а завтра буде нова влада…

Віталій Попович, газета “Номер один”

ДОВІДКА

«Звіринець» – загальнозоологічний заказник місцевого значення. Розташований у межах Шибалинської сільради Бережанського району, в тому числі у кв. 46-53 Бережанського державного лісомисливського господарства (лісове урочище «Звіринець»).Створений відповідно до рішення виконкому Тернопільської обласної ради від 30 червня 1986 №198. Перебуває у віданні ДЛГО «Тернопільліс» (457 га) та Шибалинської сільради (1845 га). Загальна площа заказника – 2302 га.

ЦІКАВІ ЦИФРИ

У лісовому урочищі «Звіринець» проведено наступні перевірки дотримання природоохоронного законодавства: 10.06.2004 рік – виявлено недорубку в кількості 45 дерев, лісосічну захаращеність на площі 0,05 га та незаконну рубку 3 дерев. Обрахована сума шкоди склала 6977,05 грн. Матеріали направлені прокуратурі Бережанського району; 13.04.2005 рік – порушень не виявлено; 23.06.2008 рік  – порушень не встановлено; 23.04.2010 рік – порушень не встановлено; 19.10.2010 рік – виявлено незаконну рубку 51 дерева на суму шкоди 83527 грн. Матеріали перевірки направлено Тернопільській міжрайонній природоохоронній прокуратурі. Протягом 2001-2003 років та 2011-2012 років квартали 48-55 Козівського лісництва не були охоплені.

Перший заступний начальника ДЕІ в Тернопільській області Юрій Рослий



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.