Перепрошую шановні пані та панове, але ті акушери-гінекологи то такі люди… навіть не певна, чи вони справді люди… Бо візьмешся читати блоги, а там усе поважно – аналітика, критика, мудрі думки, розмірковування про долю нації. Я попереджувала – у мене так не вийде, я – гінеколог, а це не професія, це – аномалія розвитку. Що б у світі не сталося, він усе переведе на перший поверх людського організму, у місце благеє і йому добре відоме, проте мало прийнятне для бесіди у світському товаристві. І нема на те ради…
Літо, відпустка, але акушер завжди напоготові. А тут незвичайний випадок, бачите, що пише преса? “Синьо-жовта сперма Майдану звершила чоловіче діяння – запліднила Росію! І тепер в її утробі ворушиться інопланетянин на ймення “Смерть Імперії”, – таку страхітливу для свого професійного серця звістку надибала на одному з поважних сайтів.
Просто час консиліум скликати! Колег турбувати не будемо, спробую вже якось сама.
Вагітній років триста з гаком, не зовсім юна, але чого лиш в акушерській практиці не буває!
Скарги… Скаржиться на нудоту від хвацько заковтнутого, але зле перетравленого Криму. Токсикоз у неї, сердешної… Відчуває біль і напруженість у нижній частині свого вагітного черева, десь на межі Ростовської області. Мучить, пучить, метеоризм мордує… Болить, а вона терпить і не признається – нічого не знаю, я не я й дитина не моя!
Ой, не вчили тебе, дівчино-жінко-бабусю, що лікареві брехати не можна, собі гірше!
Зате лікаря в університеті вчили: що б пацієнт не сплітав – посміхайся, напусти на чоло хмарку заклопотаності, сотвори на обличчі вираз максимальної мудрості та проникнення у внутрішній світ болящого і слухай, слухай, слухай… Та не забувай вмикати фільтри, що відділяють правду від брехні.
Отож, консиліум триває.
Анамнез – обтяжений, холєра… Глибоко копати не будемо, досить з мене ваших співів про цнотливість та незайманість, як ви Наполеона та Гітлера відшили, нам про то ще Ріббентроп докладно оповів. Де ж то моя мудра докторська бузя із виразом професійної зацікавленості? Ага, то ви, пані… чи гаспажа… як ліпше? То ви з Афганістаном ніц не мали? Жадного сексу? “Он сам ко мнє прішол”? Вірю, вірю, ніц не було… Я доктор. І з Грузією теж ніц не було? Йєс, не було, оф коз, нащо нам ті збочення у рожевих кольорах! А вже з Україною – ніц а ніц, навіть у думках, бо то вже суцільний інцест! Щоправда, генетична експертиза стверджує, що вона вам анітрохи не родина, але не будемо відволікатися, час оглядати пацієнтку. Нервових прошу далі не читати, встидливих – відвернутися або підглядати у шпарку.
Status praesens objectivus – гірше не буває. Загальний стан – хреновий, шкіра й слизові бліді, у виразках та папулах, подібних на висипку при хворобі, на яку порядні дівчата не хворіють, лімфовузли збільшені, пульс прискорений, тиск підвищений, на нижніх кінцівках набряки – а може, то ботокс?, мікроциркуляція порушена, печінка відмовляє, нирки відвалюються, в легенях – хрипи різнокаліберні, свист ракетний чи кулеметний, в кишках – то запор, то пронос, а вона – вагітніти! Чим думала взагалі? Мозок який-небудь є? Чи суцільний кисіль на екрані?
Ну, добре, вибачайте, мадам вагітна, то зайве, доценту не належить, його справа – акушерство, а не політика.
Але як же вхитрилася завагітніти у триста років, шльондра? Ну, все, не будемо відволікатися…
Вагітність важка, патологічна, в корчах і муках, страждає і мати, й плід – плацентарна дисфункція за всіма ознаками! Але здорові трипільські гени живуть і перемагають – як би утроба не корчилась, а дитя живуче, росте не днями, а годинами. Вже скоро…
Ти, Кощію, наче й безсмертний, але смерть твоя на кінці голки, голка в яйці, яйце у качці, качка в зайці, заєць… ну, зайчик стрибає наразі у степу луганському, вулицями донецькими… Але це нічого, спіймаємо. На то й АТО.
Пологи – річ важка і неприємна, але ми вже якось піднатужимося і народимо. Щоправда, не гарантую, що вагітна виживе. Розрив матки, знаєте, ускладнення небезпечне для життя… А так буває, коли впихнули невпихуєме і випихати доводиться напхом напхане силоміць… Невідповідність розмірів плоду і родових шляхів очевидна, тому розриви, як не крути, будуть – великі, криваві, наскрізь… І зашивати не рекомендую – досить, наштопали вже на свою голову: порвалося – то порвалося. Якого милого залазити, звідки вилізти не зможеш?
Щоправда, природними родовими шляхами провести ці пологи не вдасться. Але ж у нас у висновку консиліуму чітко написано: “При виникненні ускладнень план пологів переглянути у бук оперативного розродження”. Ускладнення вже виникли, то операція неминуча. Терпи, дівчино-жінко-бабусю, АТО… Ще трішки.
Ага, щоб не забути: після пологів пуповину треба відпиляти. Не клац-клац ножичками, а відпиляти! Ретельно, надійно… І пилу “Дружба” викинути до дідьчої матері. І забути, куди викинули.
Потім за всіма акушерськими законами відділити дитяче місце – плаценту, плодові оболонки – вичистити все на глянц, щоб сліду не залишилося. Так воно й утробі легше, і дитині потім житиметься вільніше.
Як уже сепаратизм зайшов у моду, то відсепарувати всю гниль. У межах здорових тканин.
На жаль, крововтрата під час пологів обіцяє бути високою. Вона вже перевищила фізіологічну і триває. Клінічний протокол передбачає в таких випадках ручне відділення і виділення посліду. Ну, що й робимо. В ручному режимі… Важко, боляче. Даруйте, що без анестезії. Воно, звісно, не по-європейському, але цю чортову п’янь московську наркоз не бере. Ніхто не винен – сама завагітніла, ніхто не просив, нехай тепер терпить. Чистити, і ще раз чистити. Щоби до хрусту, жодних залишків.
Після операції треба буде вколоти непогану дозу скорочувальних засобів – та ненаситна утроба мусить скоротитися. Воно дискомфортно, але потерпить. Скоротитися необхідно до… ну, я вже не знаю – до Смоленської та Калужської губернії, це вже наскільки скорочуючих вистачить. Ну, то таке, докупимо, позичимо… Китай нам допоможе, Японія вже так гуманітарно на Курили позирає, що Фудзіяма їм у поміч.
А далі – антибіотики. Щоби не розповсюджувалася інфекція. Бо рана інфікована тероризмом, сепаратизмом, паразитизмом, даунізмом, кацапізмом та іншими небезпечними для життя країни мікробами купно з усілякою гидотою. Тому колоти ударними дозами внутрішньовенно, внутрішньом’язово, годувати пігулками per os, а також свічками у всі відповідні місця. Гнійники розтинати рішуче й без жалю! Закон хірургії: “Де гній – там ніж!” Де нема ножа – там сепсис і гангрена.
А потім можна буде вітамінками, щоби не тільки батогом, а й пряником, але це вже як оклигає і почне розрізняти, де тут кому місце і чий номер шістнадцятий.
Ага, і при виписці зі стаціонару ще контрацептивчиків призначити, щоб цій професійній лахудрі більше дурне голови не чіплялося! Спіраль? Нє, не годиться, воно ж гниле наскрізь… Таблетки? Забуватиме пити, та й рознесе її, алкоголічку нещасну, всю в тромбах… Презервативи? Ой, я вас умоляю… Де стільки гуми взяти? Ні, краще просто зашити цю діру до псячої мами, жеби нє смєрдзяло!
І ще… Шановні панове, гери, мсьє, джентльмени! Після описаного статусу чи не здається вам, що кожен, хто себе поважає, мав би обходити десятою дорогою це потворище, обло, озорно, ужасно, опасно, стозевно, столапно, стозахопно, стоогидно, а воно ще й лайяй! Панове, стосунки із цією помилкою історії небезпечні для життя і глузду, вже обминаю питання гонору! Я не міністерство охорони від здоров’я, але маю честь попередити – не треба воно вам! Ізолюйтеся, презервативи на вуха – і майте святий спокій та чисту годину!
А вагітність, важка й патологічна, доношена. Сорок тижнів спливає. Перший крик немовляти вже скоро! Дев’ять місяців Майдану незабаром. І прошу зауважити – Росія вагітна не Україною. Ми давно самі себе народили, знаємо, хто кому мати, а хто – безпутна доня – заплутана путана.
Плід в утробі ненаситної Росії називається – Смерть Імперії.
І нема на те ради.
Леся Романчук, portala4.pl.ua
