OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Я втомився бути священиком вашого Бога — мертвого, злого, караючого та несправедливого…

Чесно: я священик усього лиш два роки — і я вже втомився.

Я втомився служити Божественну Літургію для людей, які приходять на неї, «бо так треба, бо так нас вчили», а окрім того половина з них примудряється бути присутніми тілом на Службі, але розумом, душею — десь далеко, напевно, на своїх Гаваях…

Я втомився щодня промовляти слова Анафори «І сотвори ото хліб цей Пречистим Тілом Христа Твого, а Те, що в чаші, — чесною Кров’ю, перетворивши Духом Твоїм Святим…» Втомився не тому, що мені лінь чи важко, чи щось інше, а втомився від того стиду, який переважно переживаю, бо через мене, грішного, і на мій заклик приходить сам Бог, а Його… А Його тут ніхто не чекає.

Він дарма приходить, дарма старається, «гайнує час», «напружується», бо Він нікому тут не потрібен Таким, Яким Він Є!

Присутні чекають не Його — Бога, який є Дорогою, Правдою та Життям, а свого божка. Хтось чекає Бога, подібного до Гаррі Поттера — тобто щоб виконував бажання, якщо добре поклянчити.

Хтось інший чекає не на милосердного та люблячого Бога, Отця, Батька, а на суддю, сивого дідуся в мантії з молоточком, який без емоцій виголошує вироки.

Ще хтось чекає на… А Бог його знає, на що чи на кого він чекає! він же й сам не може собі пояснити, чого прийшов.

А добра кількість присутніх уже ні на що й ні на кого не чекає… Їм непотрібно. Їм вистачає того, що є… А що є? Цікаве питання, треба подумати…

Люди! Мені набридло вас «сповідати»! Тобто імітувати Сповідь як Таїнство зустрічі Милосердного Батька та блудного сина …

Набридло!!! Чуєте?

Годинами вислуховувати ваші «брєдні», виправдування та біди, але майже ніколи — «Батьку, Тату, прости, бо я згрішив супроти Тебе…»

А вершиною цього фарисейського акту, «юдиного поцілунку» є річники, тобто «святі люди», як я їх називаю, бо вони виконують нікому не потрібний обов’язок — раз на рік, перед Пасхою, «тре висповідатисі». Юди!!!

Що мені ще набридло? Хоронити, женити та відправляти «щось для когось і за щось».

Чому набридло хоронити? («Чим тобі небіжчик вже не вгодив?» — можете спитати.) Бо таке враження, що, крім тебе та покійника, той Парастас як молитва нікому не здався. Головне — щоби три батони стояли, вікна та дзеркала були завішані, не забути шнурки покійнику з ніг зняти «бимс там міг ходити», і встигнути крісла перевернути — «бим не вернувсі» той, по кому ви плачете. Абзац! Клінічна кома.

Надоїло женити тих, які поспішають «до знимки», до залу — будь-куди, але не до церкви. А то так, бо традиція така… А ми шо, не християни?

Чесно скажу: лише одне подружжя, якому я вділяв Таїнство Подружжя, пережили це по‑справжньому як Таїнство, а не обов’язок — слухали, вдумувалися в слова, плакали, і їхнє ТАК було щирим…

Це «так» було чути на цілий світ. Воно понині живе! Його можна почути, якщо прислухатися…

Я його чую понині!

Я можу безконечно тут писати, продовжувати — «я ненавиджу… я втомився… Мені набридло» і т. д. Але що воно дасть?

Ви хіба подумаєте: «батюшка здурів» чи щось у тому роді, або «він не знається на житті».

Ні.

Не це становить мету моєї «сповіді» — показати, як важко бути священиком і які ви всі погані.

Ні.

Я хочу вам сказати лише одне. Одну новину.

Новину яка в «ТОП-100» бере перше місце, а в рейтингах новизни б’є всі рекорди, залишаючись… невідомою.

Люди, БОГ — ЖИВИЙ! Він не помер!

Він не «десь там на Небі», а ТУТ, реально ПРИСУТНІЙ, ЯК І МИ З ВАМИ!

Він присутнім на кожній Божественній Літургії. Уявляєте? На КОЖНІЙ. Не запізнюється! Тихо, спокійно, без метушні, скрито… Під видами Хліба та Вина —Тіла і Крові. Зрештою, Він її сам служить!

Це Він сидить у сповідальниці й вислуховує наші сповіді. Сидить, чекає, щоби помилувати, простити, обняти… Назвати сином улюбленим.

То Він особисто покладає вінці на наречених і благословляє їх на спільне життя.

То Він — Ісус, невидимо, але реально присутній у лікарні біля хворого чи вмираючого, у в’язниці біля ув’язненого, у підвалі з полоненим, у повітрі, на морі чи в дорозі з подорожнім, зі мною зараз поїзді «Рим — Больцано», і з тобою, який читаєш, — за компом, чи хоч би де ти був і читав це.

І незалежно від того, хто ти є і де знаходишся, якого кольору в тебе шкіра і якою мовою ти розмовляєш. Незалежно якого ти віросповідання та до якої Церкви належиш. ЧУЄШ?

Пам’ятай: твій Бог — живий! Він є тут! Він реальний!

А Ти його колись зустрічав? Ти Його знаєш особисто? Ти можеш сказати: “… Хто? А, Ісус, той що Христос! Та я Його бачив на власні очі. Він Є тут! Та я Його знаю добре, ми приятелюємо вже купу років — ціле життя, якщо не більше!»

Знаєш?

о. Степан Ковалик

Довідка
Отець Степан Ковалик (УГКЦ), навчався у Львівській духовній семінарії та Українському католицькому університеті, висвячений на священика 14 січня 2014 р. в Стрию. Працює в Парижі, в греко-католицькому кафедральному соборі св. Володимира.

CREDO

36 comments

  1. Анна

    Мені здається,він втомився,його щось тривожить,якийсь камінь на душі.В нього є серце і душа і тільки” біда на людина “все це не зрозуміє.Цей священник даний Богом,посланий ним.Хай щастить всім.Амінь.

  2. Анна

    Хм… є отче, інша сторона цієї медалі… я втомилась дивитись на священиків, які не використовують нагоди навчати і просвітлювати народ…а “народ мій гине від незнання…” знаєте певне такі слова з Біблії? Священиків, які власне, несуть людям Бога такого мертвого, страшного, незрозумілого, Бога, який їх самих мало турбує… але бачила й таких і отців і мирян, які почали з себе і за ними хочеться йти до Бога, який є любов’ю і святістю!!! Ви, певне, ще досить молодий отець, повний запалу, але скеруйте цей запал до себе, а не до претензій до людей! Бо ці претензії можуть звести Вас на манівці… я Вас дуже добре розумію, мене не раз теж такі думки охоплюють, але я стараюсь запитувати тоді себе ” а що Ти зробила, щоб змінити цю ситуацію?” І все стає на своє місце, десь з’являється милосердя і співчуття до тих священиків, які на мою думку є “холодні”, краще за них молитися, кажу собі, а не осуджувати… та й завжди найкраще починати з себе!!! Успіху Вам у цьому і допомоги Бога!

  3. Руслана

    В тому то й вся біда шо люди зробили з цього релігію, обряди, традиції, передання, свічки, поклони…а де в тому є Бог, чи шукають вони Христа???
    Хай Господь благословить цього священика миром і радістю в Господі Ісусі!

  4. Валентина

    Але ж Він щиру правду написав… Сама про це не раз міркую, споглядаючи довкола…

    1. Li Li

      то здається ви одна з тих про кого він писав)))

  5. Ігор

    Добре писати отцю з Парижу. Хай би приїхав та пішов капеланом в армію. Чи тут , на звичайній українській землі де люди в селі ходять зі своїми бідами, хворобами… На відстані все здається інакшим. А щира молитва за паству хай замінить йому сумніви і докори людям. Його бо Бог прийняв як проводиря Його пастви. А не як суддю. Обов’язок священника так висповідати “річника”, щоб той пам’ятав ту сповідь довго і захотів прийти до церкви ще, бо стало легше на душі. А втома? Втома є у всіх. Ми також втомилися від війни, від брехні, від хвороб, зрештою від невігластва. Продовжувати? Думаю доповнень може бути багато. Хтось погодиться а хтось ні. Воля кожного, бо на те її дав нам Господь Бог. Милосердний і люблячий. В час Великого посту не варто когось попрікати. Треба молитися. Бо де двоє зібралося в ім’я Господнє, там я посеред Вас!

  6. Анонім

    Цей священник дійсно від бога, і він правий І я його підтримую. Більшість людей які ходять до церкви не розуміють що Бог живий і Він завжди знами. Ми повинні молитися до Бога живого а не до ідолів зробленими руками людськими. Бо написано в Святім писанні. Не моліться і не припадайте ниць перед творінням рук своїх.

    1. Li Li

      то чому б йому просто не бути прикладом, а не суддею)))

  7. Cергій

    Втік в Париж… І добре… А то намолотив такої несенітниці, що мені аж соромно стало за нього… Так було, так є, так буде… І не треба ломати істину.. Люди – вони вже грішні від народження.. Бог простить їх,як прощаєм ми дітям своїм… Головне, щоб вони зрозуміли свої помилки…

  8. Байко Байко

    яка різниця де народиться істина
    Господь обдарував його великою ласкою відчувати присутність Духа Святого

  9. sasha

    Може і є сенс в його словах, але на то ти і священик, щоб працювати і спілкуватися з людьми. А то получаєтся якби не ця паства, то було би все добре. Не подобаются люди яки живуть поруч – їзжай на передову капелланом.

    1. Yuri

      Клінічні прояви #їдьвато на лице. Вам не соромно? Людішки в нас і справді гнилі, і ви в тому числі не кращий.

  10. Olga Sychenko

    Я понимаю боль этого священника. Он, Sasha, не осуждает паству. Он плачет. О тех людях, которые за всю жизнь, бегая по церквям и тщательно исполняя обряды, так и не встретятся с Живым Богом. Единственное, что может помочь батюшке в его “усталости” – пример Христа, который уже 2000 лет смотрит на наше фарисейство, и по-прежнему любит, и не разочаровывается, и верит в нас, и спасает…

  11. olekalla

    цей крик душі далеко не єдиний …. Господь з нами… це так просто і водночас дуже складно, але власне віра і є живою якщо священник відкриє колись очі саме людям… можу тому він і священник? Отець правий, безумовно …так. проте криків душі вдома в Україні насправді багато….. а треба щоб було ще більше)))) тому отцю бажаю тільки сили духа і знання що він не один )))))

  12. Anna Roz

    Дякую Отче!Дуже розумно і зворушливо сказано.Ви справжній миро-помазанник Божий! Хай Бог благословить Ваші труди і праці!

  13. Анатолий

    «Проклят всяк, творящий дело Божие с небрежением» (Иер. 48, 10). –хоча і не дивно цю статтю читати про таку особу-бо сказано ж ”працює священиком” -а не служить БОГУ!

  14. Анонім

    Mariya Doludenko Слава Ісусу Христу! Отче не втомлюйтесь, а вчіть нас заблудших і нікчемних. Наперекір всьому, вчіть.Просвітіть наші затуманілі голови, наповніть наші черстві серця любов’ю, в неспокійні душі внесіть світло. Бо тільки світло нас вр’ятує.Вчіть терпеливости і смирення. Бог- є світло і любов, терпіння і смирення…

  15. Ольга чорній

    Боляче за отця.Не знати хто водив його рукою в першій частині його оповіді.Я думаю, багато-хто з його пастви має глибші духовні корені, ніж він і буде молитися за нього….

  16. Анонім

    Да ты ни батюшка а просто трус и сопля, два года ето не показатель,стал священиком терпи и делай свою роботу, а ты хотел чтоб так все просто, на блюдичке,тисячи лет христианство проповедуют и учят, а он устал!??? Не пускай сопли знал на что идеш! Бог терпел и нам велел

  17. Анонім

    Не пускай сопли бог терпел и нам велел

  18. Тарас

    Як швиденько видалили статтю з кредо, чому ж так?)
    Панотче, бон суар! Стаття ваша написана по-фарисейськи і ні краплини не по-християнськи. І багато в чому саме ваша вина, а не людей з вашого приходу. Чи ви хотіли щоб усі були святі у вашому храмі? Ісус, наш спаситель, казав – лікар потрібен хворим а не здоровим. Тому займайтесь своїм покликанням і моліться за свій прихід, а не сидіть в інтернеті…

  19. Назарій

    Отче у Ваших словах є правда. Але скажу що мені накипіло: бачити як хати священиків будуються і машини нові купуються, а церкви вже роками не закінчені стоять. Надоїло що священик це зараз не покликання для всіх, а хороша оплачувана професія. Наперед вибачаюсь, якщо когось тими словами міг образити.

  20. Галина

    З великою повагою – у відповідь отцю Степану Ковалику від звичайної мирянки. Ви пишете, що наш Бог злий – але ж хто нам цього Бога проповідує – не Ваша священицька братія? Ви втомилися приходити служити Літургію для людей, які ходять на неї формально – то чому ж Ви не виховуєте людей – хай дорослих уже не перевиховаєш (хоча це ще великий «знак питання»!) – то ходіть до дітей, організовуйте такі недільні школи і гуртки, щоби діти з радістю кидали комп’ютери і бігли до Вас! Хто Вам заважає? Наш злий «бог»? Вам набридло сповідати? То чому ж Ви не горите світлом Християнина, щоби від Вас загорялися наші душі? Де Ваші проникливі питання, які б зачепили за живе, заставили задуматися? Хай не кожного, але ж можна і достукатися, якщо захотіти.
    Вам набридло… А знаєте, що набридло мені і багатьом мирянам – формальні проповіді Вашої священицької братії, які повторюються з року в рік і практично не пов’язуються із сучасним життям, сучасними проблемами, нашими болями і бідами. Нам надоїло дивитися як Церкви, карітаси та іже подібне розпродують гуманітарну поміч у своїх магазинах, замість давати їх бідним. Надоїло дивитися і чути як численні представники Вашої священицької братії гуляють по ресторанах, п’ють горілку і вино до напівзабуття, читають і дивляться і практикують порно, роз’їжджають у дорогих машинах, тим часом, як, наприклад, уже покійний патріарх Сербський Миколай ходив у зашитій сутані та капцях із сміттєзвалища. Нам надоїло платити «такси» за формальні бездушні відправи (відтарабанив і пішов, навіть не глянувши на членів сім’ї) похорон, хрестин і тих же весіль. Нам надоїло читати, наприклад, в отця Габріеле Аморта, що, бачте, священики та єпископи з кардиналами уже не вірять у сатану, та й з Богом у них не дуже… Нам надоїло слухати про Вашого «бога» ізраїлевого, Ісаака, Авраама і Якова, тоді як розгорнувши будь який підручник з екзегетики, біблієстики Старого Завіту, можна прочитати, що Тора є купу разів редагованою компіляцією міфів, легенд різних народів, творів, які не мають жодного історичного підтвердження, а не «Божественним Писанням». І писати можна ще багато.
    Де Ваше виховання пастви? Ви зараз звинувачуєте нас, простих людей, у формалізмі? Але ж ми – Ваші вихованці! Що Ви, священицька братія, у своїй основній масі посіяли, те й пожинайте, будьте добрі. Ви, отче, бачите скалки в наших очах, колоди ж у своїх очах недобачаєте.
    Де Ваша, шановні святі отці, робота з дітьми, юнацтвом, молоддю, дорослими, хворими, старими і вмираючими? За дуже маленьким винятком її немає! І щоб Ви знали, що те, що зараз Україна гине – це Ваша вина, бо Ви, святі-пресвяті наші отці, в своїй основній масі пальцем не вдарили, щоби спричинитися до витворення еліти України – еліти громадянської, освітньої, політичної, економічної, духовної. Ви замість того будинки будуєте та на джипах їздите.
    Ми, миряни, не полишаємо того, як Ви кажете, формалізму (який дає Вам зарплатню, до речі) – ходіння до Церкви, лише тому, що є окремі, рідкісні одиниці справжніх священиків, про яких інформація йде з уст в уста, завдяки тим рідкісним монастирям, у яких п’ятеро монахинь чи троє-четверо монахів умудряються дієво помагати щонайменше сотні людей! Ось завдяки кому живе християнська віра.
    А як Вам так дуже надоїло – то якраз поруч зі мною звільнилося торгове місце на базарі, приходьте працювати, подивимося, що Ви за чоловік. Ну, і наостанок, усі високо, дуже високо преосвященні владики і святі отці – загляньте таки у Євангеліє, наприклад, Марка 10:42-45, хоча багато де у Євангеліях можна показати Вам пальцем. На сьогодні досить.
    З великою повагою – Галина Шевчук, продавець одного з численних українських базарів.

    1. Semper Quaerere

      Бо Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох.
      (Від Марка 10:45)

      Пані Галино,

      Звичайно, не можна, на жаль, уявити собі світ, у якому, всі священники чи миряни були б ідеальними. Але хіба от такими ідеями, як ви навели(“набрид формалізм”, “надоїло слухати про Вашого «бога» ізраїлевого … розгорнувши будь який підручник з екзегетики, біблієстики Старого Завіту, можна прочитати, що Тора є купу разів редагованою компіляцією міфів, легенд різних народів” та інше) Ви можете щось змінити на краще?
      Очевидно, що ні. В той самий час, Ісус сказав:

      20. Бо де двоє чи троє в Ім’я Моє зібрані, там Я серед них.
      (Від Матвія 18:20)

      Та й все його вчення будується на тому, щоб люди несли його Слово, не як “слова” звичної нам форми у проповідях, текстах, великих промовах, а, перефразовуючи митрополита А. Шептицького, тихою, невтомною працею любіть Бога.

      Так, є недостойні люди завжди серед нас. Проте, чи ми можем вирішувати чи вони є такими? Хіба Бог не приймає кожного з дітей своїх, навіть якщо вони й зійшли з дороги?

      1. Не судіть, щоб і вас не судили;
      2. бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам.
      (Від Матвія 7:1,2)

      Так, церква сьогодні все більше стає бізнесом та політичним інструментом. В контексті України, це відбувається з обох боків протистояння. Та чому ми звинувачуємо РПЦ МП в “одобренні” конфлікту, і в той самий час вважаємо дії УГКЦ чи УПЦ КП такими, які є Богоугодними(сприяння армії, навіть банальне відправленян Літургій за успіхи Української армії)? Невже ми дійсно користуємось парадигмою Старого Завіту, де войни дійсно мали “Боже благословення”? Чи не мали б всі Церкви робити все можливе для об’єднання всіх народів?

      З повагою,
      Semper Quaerere

      1. Тарас

        1. Не судіть, щоб і вас не судили;
        2. бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам.
        (Від Матвія 7:1,2)

        Це ж і стосується автора статті, а не пані Галини. Бо саме панотець вже всіх осудив і навішав ярлики. Не варто так невдало цитувати тут Біблію.
        Ніхто не знає що пан Бог приготував тій чи іншій людині, тому не слід осуджувати священнику, а молитись та навчати свою паству

  21. Анонім

    Не треба було ставати священником, якщо все і всі набридли! Священник-це не професія, а покликання! Зрештою, це-міст між людиною і Богом! Не можна судити людей після Літургії чи Сповіді. Не суди і не судимим будеш! Кожен відповідатиме саме за свої гріхи і поступки.

  22. Уляна

    Золоті слова говорить,повністю з ним згідна.Але є одне “але”-так само, як і прості смертні,є не дуже хороші і священники,суджу тільки по тому,що бачила.В Бога вірю,молюсь,але до них не йду.Просто вдома і в церкві,але не тоді,коли треба,а тоді коли відчуваю….

  23. Анонім

    Дуже агресивний,зверхній,гордий.Вражає повна відсутність любові до ближнього.Дивуюся.

  24. Володя Ільчишин

    Я повністю підтримую отця. Зараз люди йдуть до церкви хтось бити поклони хтось порозмовляти але лише одиниці моляться… Живучи у вітпустовому містечку коли я заходжу до церкви бачу як люди б’ють поклони, моляться, і т.д., але ще крім того має бути віра, віра у живого Бого який дає дар здоров’я, не ікона не миро, а молитва і віра. Багато народу прикладає одяг, фотографії до ікони свого родича чи знайомого, це вже можна вважати як ідолопоклонством, бо ми тоді опускаємо Бога на друге місце. Тож люди схаменіться над тим що ви робите і вмійте думати головою.

  25. Vitaliy

    Я також Священик, я розумію дуже добре про що мова іде. Служу в на Канадцкій землі. В еміграції наш люд інший, інші цілі життя…. Тому вони такі бездушні, бо матеріальне життя породило у нас пусту душу…. Тому брате бери та проповідуй людям без літургій на зрозумілій мові. Дай їм того що вони потребуть , в не те що вони хочуть!!!! Христос їхня надія! Душеопікунство брат

  26. MИХАЙЛО

    Михайло Хомечко Щиро дякую отче за відкрито і повчальну науку. Церква завжди стояла на Правді і ця Правда Христос. Не потрібно в церкві бавитися дипломатії а проповідувати як Іван Хреститель, що Люди питали його: “Що ж нам робити?” Лк.3.10. Павло у своєму другому листі до Тимофія пише. “Проповідуй слово. наполягай вчасно і невчасно. картай.. погрожуй. напоумлюй .із усією терпеливістю і наукою.” 2 до Тимофія 4.2. А через пророка Малахію каже: ” Бо уста священника мають берегти науку, і з уст його люди очікують повчання, бо він -ангел Господа сил.” Мал.2.7. Якщо людина прийде до лікарні і їй необхідна операція, а лікар скаже я намащу вам животик і перебинтую бо операція це боляче то людина може померти. Церква це наче лікарня що лікує душу священник лікар так може скаже боляче але це врятує життя. Бо народ гине через брак знання каже пророк Осія. Миру Вам і терпіння.СЛАВА ІСУСУ ХРИСТУ.

  27. Анонім

    це як у розповіді про митаря і фарисея: дякую тобі господи,що я не такия як ці нікчемні грішники.гарно розмірковує святий отець…тільки де його любов до ближнього,чому не допоможе їм змінитися,або ще краще не почне з себе.всі ми грішні перед богом у чомусь і я в тому числі…

  28. евген

    5. За то, что прибавили к закону Моисея много человеческих Преданий:

    Матф. 23:4 связывают бремена тяжелые и неудобоносимые и возлагают на плечи людям

    Мар.7:7 тщетно чтут Меня, уча учениям, заповедям человеческим.
    Мар.7:8 Ибо вы, оставив заповедь Божию, держитесь предания человеческого, омовения кружек и чаш, и делаете многое другое, сему подобное. 9 … хорошо ли, что вы отменяете заповедь Божию, чтобы соблюсти свое предание?

    Матф. 15:3 зачем … вы преступаете заповедь Божию ради предания вашего (речь идет о преданиях старцев, о чем написано в Матф. 15:2 )? 6 таким образом вы устранили заповедь Божию преданием вашим.

  29. Анонім

    Шановний пан отче! З якого це дива ви вчилися у Львові, висвячувались в Стрию, а опинились в Парижі??? І що то за мода у теперішніх молодих священників вчитись тут, а платити за парафії закордонні? Чому не були розпреділені після закінчення семінарії у якесь село чи місто східної України, щоб навертати наших людей до Бога там ,де тепер так важко? І важко отче не вам, а тим хто залишився в Україні в такий страшний час….а допомоги чекати немає звідки…є тільки огида ваша до простих людей, які тішаться найменшим у свому житті….так і на додачу непогане місто для проживання вибрали…цікаво чому Гузар залишився тут а ви втекли туди)))))

  30. Анонім

    не важливо де знаходиться людина бог повсюду головне віра

Напишіть відгук